У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Вус С.М.,
суддів Прокопенка О.Б. та Школярова В.Ф.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення,
встановила:
вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2009 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього особистого майна.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2009 року зазначений вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він у липні 2009 року в с. Ситківці Немирівського району незаконно зірвав листя коноплі, які перевіз до себе додому, де виготовив з них особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який зберігав з метою збуту та 09 липня 2009 року збув ОСОБА_6 за 200 грн. зазначений наркотичний засіб, вагою 35,47 г.
Він же, 19 липня 2009 року повторно незаконно збув ОСОБА_7 за 750 грн. особливо небезпечний засіб – канабіс, вагою 133,58 г.
У касаційній скарзі засуджений посилається на невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу через його суворість. За змістом скарги просить змінити судові рішення та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними в справі доказами і в касаційному порядку не оспорюється.
Кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307 КК України відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.
Посилання засудженого на суворість призначеного покарання та неврахування судом усіх обставин, що пом’якшують покарання, є безпідставними.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та роз’яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Як убачається з вироку, суд при призначенні ОСОБА_5 покарання дотримався вимог зазначеного закону. Так, судом було враховано, що засуджений вчинив тяжкий злочин, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався .
Отже, суд прийняв обґрунтоване рішення про призначення ОСОБА_5 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, з призначенням обов’язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Виходячи з таких даних, а також конкретних обставин справи, суд не встановив належних підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням і дійшов правильного висновку про можливість його виправлення під час реального відбування покарання.
Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2009 року щодо нього – без зміни.
с у д д і :
Вус С.М. Прокопенко О.Б. Школяров В.Ф.