ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.09.06 р.                                                                                                               Справа № 17/314                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс",                  ЄДРПОУ 30600592, м.Донецьк

                     

до відповідача 1  Державного підприємства "Донецька залізниця", ЄДРПОУ 01004957,

                              м.Донецьк

до відповідача 2 Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

                            ЄДРПОУ 01073828, м.Дніпропетровськ

до відповідача 3 Державного підприємства "Український державний центр по

                            експлуатації спеціалізованих вагонів", ЄДРПОУ 01056362,

                            смт.Панютіне

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 3

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс", ЄДРПОУ 30095793,

м.Дніпропетровськ

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідачів

Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця",

ЄДРПОУ 00034045, м.Київ

про стягнення 28 284 788 грн. 04 коп.

                                                                          Головуючий суддя Ємельянов А. С.

                                                                          Суддя                               Приходько І.В.

                                                                          Суддя                               Склярук О.І.

Представники:

від позивача: Філіп'єв С.Ф.-нач. юр. управ.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Шамаров Т.О.-юрисконсульт

від відповідача 3: Єремченко О.М.-нач. юр. від.

від третьої особи 1: Єрохіна Н.О.-по дов.

від третьої особи 2: Пивоваров А.А.-юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1, Державне підприємство "Донецька залізниця", м.Донецьк, до відповідача 2, Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ, до відповідача 3,  Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", смт.Панютіне, про стягнення шкоди у розмірі неотриманих доходів з відповідача 1 в сумі 8187095,76 грн., з відповідача 2 в сумі 11615131,20 грн., з відповідача 3 в сумі 8482561,08 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №1399 від 29.11.2005р. змінив предмет позову: зменшив позовні вимоги до відповідача 1 на суму 8187095,76 грн., зменшив позовні вимоги до відповідача 2 на суму 11615131,20 грн., заявив вимоги про стягнення з відповідача 3 доходів в сумі 28284788,04 грн., які одержані від використання з 01.08.2005р. по 31.08.2005р. 3781 вагону-обкотишовозу без достатніх правових підстав.

Таким чином, фактично позивачем заявлені та судом розглянуті тільки вимоги до відповідача  3.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність у відповідача 3 правових підстав на використання належних позивачу 3781 вагонів, внаслідок чого доходи від такого використання підлягають відшкодуванню позивачу.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву №113-02/4489 від 26.10.2005р., заяву №НЗ-02/5069 від 21.11.2005р., заяву №2022/896 від 14.08.2006р., в яких позовні вимоги до нього не визнав, посилаючись на ті обставини, що спірні вагони були передані на відповідальне зберігання Державній адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", м.Київ, внаслідок чого остання несе відповідальність за зберігання та використання цього майна. Крім цього, як вказує відповідач 1, будь-яких доходів від використання спірних вагонів ним отримано не було.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву без номера та дати, якій надійшов на адресу суду 19.10.2005р., поясненнях №Мюр/01423 від 14.08.2006р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на безпідставність позову.

Відповідач 3 надав відзив на позовну заяву №ЦВСВ-1/3075 від 18.10.2005р. та доповнення до відзиву №ЦВСВ-1/3330 від 08.11.2005р., №ЦВСВ-1/3611 від 24.11.2005р., пояснення №ЦВСВ-1/3226 від 15.08.2006р., №ЦВСВ-1/3574 від 30.08.2006р., в яких проти позовних вимог заперечує, посилаючись на отримання ним спірного майна на достатніх правових підставах (відповідач 3 вважає себе добросовісним набувачем цього майна). Крім цього, відповідач 3 вказує, що ним були понесені витрати на проведення ремонту 880 вагонів, які не могли використовуватись позивачем в період з 01.08.2005р. по 31.08.2005р. Одночасно, за твердженням відповідача 3, позивачем не доведено відсутності у відповідача 3 правових підстав на використання спірного майна.

Ухвалою від 24.11.2005р. до участі у справі господарським судом залучено третю особу 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3, ТОВ "Укрметалургтранс".

Третя особа 1 в поясненнях на позовну заяву №7898 від 08.12.2005р., поясненнях без номера  та дати, які надійшли до суду 05.09.2006р., вказує на ті обставини, що нею на підставі договору комісії №125п/248 від 08.06.2001р. та доручення відповідача 3 №29 від 22.07.2005р. надавались послуги гірничо-металургійним підприємствам по організації процесу перевезень в спеціалізованих вагонах, у тому числі і спірних вагонах позивача.

Ухвалою від 04.08.2006р. до участі у справі залучено третю особу 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Державну адміністрацію залізничного транспорту України "Укрзалізниця", м.Київ.

Третя особа 2 надала пояснення на позовну заяву від 11.09.2006р., в яких повідомила суд про ті обставини, що підстави встановлення права власності та підстави здійснення права власності на спірні вагони, які були передані до статутного фонду позивача, вже були предметом розгляду по справі №44/273, внаслідок чого провадження по цій справі, за думкою третьої особи 2, підлягає припиненню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, господарський суд встановив:

Відповідно до п.п.2.1, 8.2 статуту ТОВ "Лемтранс", п.4.2 установчого договору, одним із учасників ТОВ "Лемтранс" є Фонд державного майна України, який здійснює вклад до статутного капіталу позивача майном – вагони-обкотишовози. Позивач набуває право власності на вагони у міру їх прийняття на баланс після підписання акту приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі залізничного рухомого складу станом на 15.07.2004р. Фондом державного майна України було передано, а позивачем прийнято вагони-обкотишовози в загальній кількості 3798 одиниць за №№:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2005р. по справі №44/273 заборонено позивачу по цій справі та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчудження та розпорядження переліченими вище вагонами.

01.06.2005р. старшим слідчим Генеральної прокуратури України винесено постанову про накладення арешту на майно підприємства. Виходячи зі змісту цієї постанови, слідчим було накладено арешт на 3789 вагонів-обкотишовозів, вказані вагони передано на відповідальне збереження Державній адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" з правом переміщення їх по залізницях України.

21.07.2005р. Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" видано наказ №000364/ЦМ Ц-2/443, згідно з яким спірні вагони для комерційного використання передані відповідачу 3.

На підставі вказаного наказу, відповідачем 3 ТОВ "Укрметалургтранс" було видане доручення №29 до існуючого між ними договору комісії №125п/248 від 08.06.2001р., яким доручено третій особі 1 здійснювати організацію перевезень з використанням 3789 вагонів – обкотишовозів позивача, отримувати відповідні платежі від вантажовідправників за перевезення вантажів у цих вагонах із подальшим розподіленням відповідно до умов договору комісії №125п/248 від 08.06.2001р. та наказу №000364/ЦМ Ц-2/443 від 21.07.2005р.

Виходячи зі змісту позовної заяви, в період з 01.08.2005р. по 31.08.2005р. внаслідок використання 3789 вагонів відповідачем 3 було отримано доход в сумі 28284788,04 грн.

При цьому, як вказує позивач, використання цих вагонів було проведено відповідачем 3 неправомірно, без наявності достатніх правових підстав.

За таких обставин, позивачем на підставі ст.ст.390, 1214 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 доходів в сумі 28284788,04 грн., які одержані від використання з 01.08.2005р. по 31.08.2005р. 3781 вагону-обкотишовізу без достатніх правових підстав.

Відповідачі 1 та 2 у відзивах на позовну заяву проти позовних вимог до них заперечують, посилаючись на ті обставини, що ними будь-якого доходу від використання спірного майна не отримувалось.

Відповідач 3 у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього позовні вимоги не визнав. Заперечуючи проти позову, відповідач 3 стверджує про ті обставини, що протягом серпня 2005р. позивач також не міг використовувати спірні вагони та, як наслідок, не міг отримувати доход від їх використання. Крім цього, відповідач 3 вважає себе добросовісним набувачем спірного майна.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справ, суд вважає позов до відповідача 3 таким, що підлягає задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Як вказувалось вище, відповідно до п.п.2.1, 8.2 статуту ТОВ "Лемтранс", п.4.2 установчого договору, одним із учасників ТОВ "Лемтранс" є Фонд державного майна України, який здійснює вклад до статутного капіталу позивача майном – вагони-обкотишовози. Позивач набуває право власності на вагони у міру їх прийняття на баланс після підписання акту приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі залізничного рухомого складу станом на 15.07.2004р. (з урахуванням додатків 1, 2, 3) Фондом державного майна України було передано, а позивачем прийнято вагони-обкотишовози в загальній кількості 3789 одиниць.

Таким чином, відповідно до п.п.2.1, 8.2 статуту ТОВ "Лемтранс" після підписання акту приймання-передачі станом на 15.07.2004р. позивач набув право власності на вагони-обкотишовози у кількості 3789 одиниць.

Відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Нормами ст.319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2005р. по справі №44/273 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до ТОВ "Лемтранс", Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" та інших, для забезпечення позову встановлено заборону позивачу та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчудження та розпорядження вагонами-обкотишовозами у кількості 3789 одиниць.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду є обов'язковими на всій території України.

01.06.2005р. старшим слідчим Генеральної прокуратури України винесено постанову про накладення арешту на майно підприємства.

Згідно з вказаною постановою належні позивачу вагони у кількості 3789 одиниць були передані на відповідальне зберігання третій особі 2 з правом переміщення їх по залізницях України.

За приписом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За таких обставин, з урахуванням ст.11 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що внаслідок передачі слідчим Генеральної прокуратури України спірного майна на відповідальне зберігання третій особі 2, у останньої виникли зобов'язання тотожні зобов'язанням,  що виникають внаслідок укладання сторонами договору зберігання.

При цьому, посилання у постанові слідчого на надання третій особі 2 права переміщення спірних вагонів по залізницях України фактично не означає надання Державній адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" права здійснювати перевезення вантажів у цих вагонах, використовувати останні у своїй господарській діяльності.

Відповідно до ст.943 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Зберігач згідно з нормами ст.944 Цивільного кодексу України не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Як встановлено судом, всупереч нормам ст.944 Цивільного кодексу України листом від 21.07.2005р. Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" видано наказ №000364/ЦМ Ц-2/443, згідно з яким спірні вагони для комерційного використання передані відповідачу 3.

Виходячи зі змісту вказаного наказу, відповідача 3 зобов'язано у термін до 31.07.2005р. прийняти документально вагони-обкотишовози, укласти договори з вантажовласниками, експедиторськими та операторськими компаніями про організацію перевезень у цих вагонах.

22.07.2005р. відповідачем 3 третій особі 1 видане доручення №29 до існуючого між ними договору комісії №125п/248 від 08.06.2001р., згідно з яким третя особа 1 має здійснювати організацію перевезень з використанням 3789 вагонів – обкотишовозів позивача, отримувати відповідні платежі від вантажовідправників за перевезення вантажів у цих вагонах із подальшим розподіленням відповідно до умов договору комісії №125п/248 від 08.06.2001р. та наказу  №000364/ЦМ Ц-2/443 від 21.07.2005р.

Згідно з наданими до матеріалів справи квитанціями про приймання вантажу вартість послуг з перевезення вантажів в спірних вагонах в період з 01.08.2005р. по 31.08.2005р. становить 28284788,04 грн.

Наданий позивачем розрахунок суми доходу проведений на підставі відомостей, визначених у квитанціях про приймання вантажу до перевезення залізницею, учасниками судового процесу не спростований.

Квитанції містять номери вагонів, що є доказом правомірного враховування позивачем у розрахунку позовних вимог лише тих вагонів, які були фактично задіяні у перевезеннях вантажів в період з 01.08.2005р. по 31.08.2005р. Вказаними обставинами спростовуються твердження відповідача 3 про ті обставини, що позивач вимагає стягнення доходу від використання вагонів, які фактично не використовувались.

Квитанції також містять суми плати за перевезення вантажів, тобто суми, які одержав або повинен був одержати відповідач 3 від використання  вагонів–обкотишовозів позивача відповідно до умов  пункту 3.2, договору комісії № 125п/248 від 08.06.2001р.

Власником коштів, зазначених у розрахунку позивача, згідно п.3.2 договору комісії №125п/248 є відповідач 3. Таким чином, за висновками суду, позовні вимоги до відповідача 3 заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідно до ст.390 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Згідно із ст.1214 Цивільного кодексу України особа, що набула майно або зберігала його у себе без достатньої правової підстави зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від використання чужого майна з часу коли така особа дізналась або могла дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави.

Як встановлено судом, в період з 01.08.2005р. по 31.08.2005р. позивач був власником 3789 вагонів–обкотишовозів.

Вказані вагони повернуті у власність держави лише у вересні 2005р. згідно з актом №194 від 05.09.2005р.

Таким чином, до 05.09.2005р. відносно позивача діяли всі гарантії прав власника, в тому числі і передбачені ст.ст.390, 1214 Цивільного кодексу України.

Одночасно, у відповідача 3 були відсутні достатні правові підстави володіти об’єктами права власності позивача, зокрема, використовувати їх у власній господарській діяльності.

Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність у третьої особи 2 права на передачу спірних вагонів відповідачу 3, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача 3 на набуття ним права користування спірним майном внаслідок винесення постанови слідчого Генеральної прокуратури від 01.06.2005р. є неправомірними, враховуючи, що згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки, в тому числі і пов’язані з володінням або збереженням чужого майна, виникають із дій осіб, що передбачені цивільним законодавством або йому не суперечать.

Тобто, підставою для виникнення цивільних прав можуть бути лише правомірні дії суб’єктів цивільних правовідносин. Проте, спірні вагони відповідач 3 отримав внаслідок дій, які не відповідали законодавству, тому, таке володіння майном іншої особи, визнати правомірним не можно.

При цьому, за висновками суду, факт обізнаності відповідача 3 щодо відсутності у нього достатніх правових підстав для володіння або зберігання спірних вагонів–обкотишовозів повністю доведений матеріалами справи.

Зокрема, відповідач 3 був однією із сторін у справі № 44/273, під час розгляду якої господарський суд м.Києва ухвалою від 26.05.05р. заборонив будь-яким особам вчиняти дії, пов’язані з розпорядженням  вагонами–обкотишовозами.

Проте, відповідач 3 прийняв до виконання лист Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" №000364/ЦМ Ц-2/443 від 21.07.2005р., уклав відносно обмеженого у використанні майна договір комісії, за результатами виконання якого отримував доход.

Посилання відповідача 3 на наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" №000364/ЦМ Ц-2/443 від 21.07.2005р., згідно якого йому передано у використання спірні вагони, судом до уваги не приймаються, враховуючи, що згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно посилань на відповідача 3 на ті обставини, що внаслідок повернення спірного майна у власність держави, позивач не був власником цього майна та не міг отримувати відповідний доход від його використання є неправомірними, враховуючи, що спірні вагони були повернути державі лише у вересні 2005р., тобто, до вересня 2005р. позивач був власником спірного майна.

Крім цього, у преамбулі мирової угоди, затвердженої ухвалою суду по справі №44/273, сторонами зазначено, що правовідносини, які раніше інсували між ними, є законними. Таким чином, сторонами підтверджено правомірність володіння, користування та розпорядження позивачем спірним майном до вересня 2005р.

Посилання третьої особи 2 на той факт, що згідно з п.2 мирової угоди визнано недійсними додатки №№2, 3 до акту приймання-передачі рухомого складу до статутного фонду позивача станом на 15.07.2004р., не має значення для розгляду справи, враховуючи, що факт передачі та належного отримання позивачем у власність відповідних вагонів-обкотишовозів підтверджується актом приймання-передачі станом на 15.07.2004р. та додатком №1 до нього, які в установленому порядку не оскаржувались.

Заперечення відповідача 3 з приводу відсутності доказів фактичного надходження підприємству всієї суми, зазначеної у позовній заяві, безпідставні, оскільки,  в силу частини 1 ст.1214 Цивільного кодексу України відшкодуванню на користь власника підлягають доходи, які одержані або могли бути одержані особою, що володіла майном без достатньої правової підстави.

Одночасно, як встановлено судом, третьою особою 1 грошові кошти з розрахунку 70% на рахунки ТЕХПД залізниць, 30% відповідачу 3, перераховувались виключно за розпорядженням відповідача 3 як власника цих грошових коштів за умовами договору комісії №125П/248 від 08.06.2001р.

Твердження відповідача 3 щодо проведення ремонту деяких з вагонів позивача судом до уваги не приймаються, враховуючи, що вказані обставини не є предметом розгляду по цій справі, зокрема, відповідач 3 не позбавлений можливості звернутись за судовим захистом своїх прав в цій частині в самостійному проваджені.

Посилання відповідача 3 на ті обставини, що позивач сам був обмежений в користуванні вагонами є безпідставними, враховуючи, що зі змісту ст.ст.390, 1214 Цивільного кодексу України, такі обставини не позбавляють власника вимагати від недобросовісного набувача майна повернення доходів, які одержані або могли бути одержані від використання цього майна.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований фактичними обставинами та матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідачів є неправомірними, вимоги про стягнення з відповідача 3 доходів в сумі 28284788,04 грн., які одержані від використання з 01.08.2005р. по 31.08.2005р. 3781 вагону-обкотишовізу без достатніх правових підстав, підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача 3 повністю.

За таких обставин, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", м.Донецьк до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", смт.Панютіне про стягнення доходу 28284788 грн. 04 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", смт.Панютіне на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", м.Донецьк доход в сумі 28284788 грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.09.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.09.2006р.

   

          

Головуючий суддя                                                                         Ємельянов А.С.           

Суддя                                                                                               Приходько І.В.

Суддя                                                                                               Склярук О.І.