Справа № 2-а-82/11

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року Пролетарський районний суд м. Донецька  у складі

головуючого судді                                             Шаптала Є.Ю.

при секретарі                                             Яковченко А.О.,

за участю позивача                             ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України «про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого», -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Пролетарського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого до відповідача Міністерства оборони України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Останній перебував на строковій воїнській службі з травня 1984 року по травень 1986 року. ОСОБА_3 проходив воїнську службу в в/ч 27895 и 27309 в Київському військовому окрузі.

Під час проходження військової служби син позивача ОСОБА_3 отримав захворювання та перебував на лікуванні у 408-му Окружному військовому шпиталі м. Києва, де йому було встановлено діагноз «Пневмоккоковий менінгіт з важким перебігом, інфекційно-токсичний енцефалопатією».

Відповідно до свідоцтва до смерті, виданого відділом РАЦС Пролетарського РУЮ м. Донецька, актовий запис № 741 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

З довідки про причину смерті, яку видано ЦМКЛ № 1 м. Донецька, вбачається, що причиною смерті сина позивача є менінгоккокова інфекція з гострою менінгококцемією.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується батькам, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Позивач зазначила, що оскільки, у її сина окрім неї нікого з близьких не було, вважає, що розмір відшкодування шкоди, яка має бути відшкодована позивачу повинна складати 50 % від всіх видів доходів сина щомісяця.

Та обставина, що захворювання її сина та причина смерті пов’язанні з проходженням військової служби підтверджується протоколом Центральної військово-лікарняної комісії Міністерства оборони України № 1012 від 10.12.2009 року.

Позивач звернулась до Міністерства оборони України із заявою про виплату компенсації за смерть сина.

Однак листом департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/6/С/9224/428 від 07.05.2010 року позивачу фактично було відмовлено у виплаті будь-яких сум в рахунок відшкодування шкоди за смерть сина, оскільки на день смерті її син не був військовослужбовцем.

Вважає такі дії відповідача, пов’язані з відмовою їй у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в рахунок відшкодування шкоди у зв’язку зі смертю її сина неправомірними, з наступних підстав.

Позивач просить визнати дії Міністерства оборони України, пов’язанні з відмовою нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, грошової допомоги в розмірі 50 % всіх видів його доходу щомісяця, неправомірними, а також зобов’язати міністерство оборони України нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, грошову допомогу в розмірі 50 % всіх видів його доходу щомісяця.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача – Міністерства оборони України до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ч. 4 ст. 128 КАСУ у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 5) вбачається, що ОСОБА_3 є сином позивача ОСОБА_1.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на строковій воїнській службі з травня 1984 року по травень 1986 року, при цьому ОСОБА_3 проходив воїнську службу в в/ч 27895 и 27309 в Київському військовому окрузі.

Під час військової служби син позивача ОСОБА_3 отримав захворювання та перебував на лікуванні у 408-му Окружному військовому шпиталі м. Києва, де йому було встановлено діагноз «Пневмоккоковий менінгіт з важким перебігом, інфекційно-токсичний енцефалопатією», що підтверджується відповідною довідкою (а. с. 10).

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого відділом РАЦС Пролетарського РУЮ м. Донецька (а. с. 4), вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з довідкою про причину смерті № 352 від 03.07.2009 року (а. с. 9), яку видано ЦМКЛ № 1 м. Донецька причиною смерті сина позивача є менінгоккокова інфекція з гострою менінгококцемією.

З листа департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/6/С/9224/428 від 07.05.2010 року (а. с. 11) вбачається, що позивачу фактично було відмовлено у виплаті будь-яких сум в рахунок відшкодування шкоди за смерть сина, оскільки на день смерті її син не був військовослужбовцем.

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером з інвалідності 2 групи за загальним захворюванням, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_4 (а. с. 13).

Зі ст. 1200 ЦК України вбачається, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. При цьому, шкода відшкодовується батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, — довічно у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Таким чином, у судовому засіданні було достовірно підтверджено той факт, що дії Міністерства оборони України, пов’язанні з відмовою нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, грошової допомоги в розмірі 50 % всіх видів його доходу щомісяця, є неправомірними, у зв’язку з чим необхідно зобов’язати Міністерство оборони України нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, грошову допомогу в розмірі 50 % всіх видів його доходу щомісяця.

Відповідно до ст. 88 КАСУ суд вважає можливим звільнити відповідача від сплати державного мита на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 33, 34, 35, 122, 276, 280, 287, 288, 289, 291, 293 КУпАП, ст. ст. 17, 18, 19 Кодексу адміністративного Судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України «про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого» - задовольнити.

Визнати дії Міністерства оборони України, пов’язанні з відмовою нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, грошової допомоги в розмірі 50 % всіх видів його доходу щомісяця, неправомірними.

Зобов’язати Міністерство оборони України нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, грошову допомогу в розмірі 50 % всіх видів його доходу щомісяця.

Звільнити Міністерство оборони України від сплати судового збору на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Пролетарський районний суд м. Донецька. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                   Є.Ю. Шаптала