ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
14.09.06р. | Справа № 9/318-06 |
За позовом Комунального підприємства з транспортування покупної теплової енергії
"Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ
про стягнення 438035 грн. 42 коп.
Суддя Подобед І.М.
Представники:
Від позивача - Добровольський О.В. - ю/к, довіреність № 1660 від 11.09.06 р.
Від відповідача - Кісенко В.В. - ю/к, довіреність № 116/01-032 від 10.01.06 р.
СУТЬ СПОРУ:
КП із транспортування покупної теплової енергії „Теплотранс” Дніпропетровської міської ради звернулось у липні 2006 року із позовом до ВАТ „Дніпрошина”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 438035,42 грн. вартості втрат теплової енергії за період з 30.10.2004р. по 04.04.2005р. на ділянках теплових мереж ВАТ „Дніпрошина”. Обгрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем обов’язків за договором №1735/04/П купівлі-продажу теплової енергії та Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР від 24.04.1977р. №63.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що договір №1735/04/П купівлі-продажу теплової енергії не містить обов’язку ВАТ „Дніпрошина” сплатити на користь позивача грошових сум, які вимагає позивач у своїй позовній заяві. Вказує також, що згідно названих позивачем Правил користування тепловою енергією розрахунок втрат проводить енергопостачальна організація спільно із споживачем, але доказів здійснення спільного розрахунку кількості або втрат теплової енергії позивачем не надано. Вважає, що оскільки вимоги позивача не ґрунтуються на договорі чи акті цивільного законодавства або нормативно-правовому акті, ВАТ „Дніпрошина”, відповідно до положень ст. 14 Цивільного кодексу України, не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковими для неї.
Заявою від 12.09.2006р. Позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши, що при розрахунку втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж ВАТ „Дніпрошина” за період з 29.10.2004р. по 05.04.2005р. були допущені помилки, після виправлення яких остаточна сума втрат теплової енергії становить 238562,88 грн.
В судовому засіданні 14.09.06р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
Між Позивачем –Дочірнім підприємством із транспортування покупної теплової енергії „Теплотранс” Дніпропетровської міської ради та Відповідачем –Відкритим акціонерним товариством „Дніпрошина” був укладений договір № 1735/04/П від 10.11.2004р. купівлі-продажу теплової енергії.
Відповідно до п. 3.3 вказаного договору Відповідач зобов’язаний передати Позивачу на період з 15.10.2004р. по 15.04.2005р. теплову енергію на межі балансової належності між Позивачем та Відповідачем в орієнтованому обсязі 88000 Гкал/рік, а Позивач –прийняти та оплатити теплову енергію згідно умов цього договору.
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, кількість та вартість теплової енергії, що продається за договором за обліковий період продавцем покупцю визначається на підставі підписаних та погоджених двома сторонами актів прийому-передачі теплової енергії.
Пунктом 3.5 вказаного договору сторони встановили, що Відповідач, як продавець, зді1снює облік загальної кількості теплової енергії, що передана Позивачу, як покупцю, комерційними приладами у порядку, встановленому чинними нормативними актами.
Позивачем та відповідачем вказані акти підписані без зауважень чи розбіжностей, що свідчить про однакове визначення сторонами кількості переданої теплової енергії та хімічно очищеної води за договором купівлі-продажу теплової енергії № 1735/04/П від 10.11.2004р.
Окрім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2005р. у справі №9/195, яке набрало законної сили, також було встановлено, що за період з жовтня 2004 року до квітня 2005 року Позивачу у даній справі передано теплової енергії та хімічно очищеної води на загальну суму 4894797,90 грн., за яку Позивач розрахувався частково і тому на користь Відповідача у даній справі було стягнуто 1713083,02 грн. основного боргу.
Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що факти встановлені рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких приймають участь ті ж сторони.
Таким чином, факт передачі Відповідачем Позивачу теплової енергії та хімічно очищеної води за договором в кількості, що була визначена сторонами у відповідних актах приймання-передачі теплової енергії, який був встановлений рішенням господарського суду під час розгляду справи №9/195, не треба доводити під час розгляду даної справи.
Що стосується вартості витрат теплової енергії, які могли мати місце за період з 29.10.2004р. по 05.04.2005р., і не були враховані сторонами в актах прийому-передачі теплової енергії, то суд виходить із наступного.
За уточненими розрахунками Позивача протягом з 29.10.2004р. по 05.04.2005р. на ділянках мереж Відповідача відбулись втрати теплової енергії загальною вартістю на суму 238562,88 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином.
Частинами 1 і 2 статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.
Договір купівлі-продажу теплової енергії № 1735/04/П від 10.11.2004р. не містить жодного обов’язку Відповідача, як продавця, сплатити Позивачеві, як покупцю, грошові кошти за втрачену теплову енергію.
Згідно пункту 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР №63 від 25.04.1977р., облік відпуску теплової енергії повинен проводитись на межі розділу теплових мереж енергопостачальної організації та споживача. При установці приладів обліку не на межі розділу розрахунок за теплову енергію проводиться з урахуванням втрат на дільниці мережі від розділу до місця установки розрахункових приладів. Розрахунок втрат проводить енергопостачальна організація спільно із споживачем.
Отже, як договором, так і вищевказаними Правилами користування тепловою енергією не обумовлено обов’язок Відповідача в односторонньому порядку здійснювати розрахунок втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж ВАТ „Дніпрошина”.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів про визначення сторонами втрат теплової енергії у двосторонньому порядку та про наявність обов’язку Відповідача по їх відшкодуванню на користь Позивача - суду на час розгляду даної справи не надано.
Таким чином, Позивач не надав доказів на підтвердження виникнення та існування невиконаного належним чином певного грошового зобов’язання Відповідача перед Позивачем по сплаті втрат теплової енергії за період з 30.10.2004р. по 04.04.2005р. на суму 438035,42 грн., тому у задоволенні цих вимог слід відмовити через їх безпідставність.
Судові витрати у справі покладаються на Позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Судові витрати у справі покласти на Дочірнє підприємство із транспортування покупної теплової енергії „Теплотранс” Дніпропетровської міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя | І.М. Подобед |
Рішення підписано 18.09.06р.
|
|
|