РІШЕННЯ

Іменем України

8 травня 2007 року                                                                            м. Ужгород

Колегія суддів   палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого - Дроботі В.В.

суддів : Ігнатюка Б.Ю.,Собослой Г.Г.,

при секретарі - Талпа С.М.,

з   участю   представників   сторін   ОСОБА_1, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду від 19 грудня 2006 року,

Встановила :

ОСОБА_3. пред'явила до ОСОБА_2. позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що вона з сім'єю проживає в жилому будинку АДРЕСА_1, в м. Хуст. Подача газу в будинок здійснювалась через газовий ввод біля жилого будинку батьків відповідача на підставі виготовленої у 1995 році технічної документації. 26 липня 2006 року відповідач демонтував наземний газопровод, внаслідок чого подача газу у її будинок припинилась.

Вартість нової проектно - технічної документації та робіт для поновлення газопостачання становить 3708, 44 грн. Діями відповідача їй окрім цього заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у 2000 грн. Вона полягає у припиненні газопостачання будинку протягом 10 днів, необхідності додаткових зусиль для проведення нового газового вводу та душевних стражданнях, які вона зазнала у зв'язку з діями відповідача.

Рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивачки стягнуто 3708, 44 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди.

Справа № 22ц-600/07                                                                             Категорія: 23

Головуючого у першій інстанції: Волощук О.Я.

Суддя - доповідач: Дроботя B.B.

2

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_3. Посилається на те, що воно не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі є доведеними слідуючі обставини.

У жовтні 1989 року батькові відповідача ОСОБА_5. була виділена земельна ділянка під індивідуальне будівництво, а у серпні 1990 року відведена в натурі на місцевості.

Тоді ж, тобто у 1990 році він приступив до будівництва будинку поАДРЕСА_2 в м. Хуст.

Зазначені обставини стверджені рішенням Хустського міськвиконкому №399 від 17 жовтня 1989 року, актом про відведення земельної ділянки від 29 серпня 1990 року, дозволом районного архітектора №210/90, поясненнями представників сторін.

У 1995 році частина мешканців вулиці Орлая в Хустській філії ВАТ "Закарпатгаз" розробила та затвердила проект газофікації жилих будинків, в т. ч. й позивачки. Згідно технічної документації для влаштування наземного газопроводу була використана частина земельної ділянки батьків відповідача. Комунікації були змонтовані впритул до стіни будинку сім'ї ОСОБА_2.

Вказані обставини стверджені копіями проектно-технічної документації та фотографіями будинку ОСОБА_2.

Є також доведеним, що ані ОСОБА_5., ані ОСОБА_1. позивачці чи ВАТ "Закарпатгаз" згоди на використання належної їм земельної ділянки під будівництво наземного газопроводу не давали.

З 1989 по 2002 роки питання обмеження права землекористувача та власника регулювалося ст. ст. 27, 34, 40, 43 Земельного кодексу України, чинного на той час, а з 2002 року - главою 16 чинного Земельного кодексу України.

Зазначені норми дозволяли та дозволяють сторонній особі використовувати іншу земельну ділянку лише при наявності згоди на це власника або землекористувача, наявності договору про це або судового рішення.

Оскільки жодної з вказаних умов позивачка не мала, то її дії по влаштуванню газового стояка на ділянці батьків відповідача слід визнати неправомірними.

Колегія констатує, що діями відповідача позивачці, дійсно, заподіяно шкоду, але вона завдана правомірними діями.

При цьому колегія виходить з того, що напередодні демонтажу газового стояка батьки відповідача у письмовій формі поставили позивачку до відома про перешкоди для будівництва будинку, які створює газовий стояк, та необхідність його переносу (а.с. 17, 18).

У зв'язку з тим, що позивачка не усунула наявні перешкоди син відповідачів на їх прохання у відповідності до вимог ст. 19 ЦК України мав право на самозахист цивільних прав. При цьому спосіб захисту відповідав змісту права власника земельної ділянки, яке було порушено, характеру дій позивачки, а також наслідкам, які проявились у неможливості власника добудувати індивідуальний будинок.

3

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а матеріальний закон судом застосовано неправильно, колегія суддів відповідно до вимог п.п. З та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 19, 1166 ЦК України, ст. ст. 307, 309 ЦПК України , колегія суддів, -

Рішила :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хустського районного суду від 19 грудня 2006 року скасувати, ухваливши нове, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди - відмовити.

Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.