УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 травня 2007 року                                                                                      м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області   у складі:

головуючого - судді Леска В.В. суддів - Мацунича М.В., Дроботі В.В. при секретарі - Боклах Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною позивачки ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду від 2 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2. про визнання заповіту недійсним.

Позивачка зазначала, що на підставі заповіту, складеного 4 листопада 2002 року у м. Твері Російської Федерації, відповідачка незаконно заволоділа спадковим майном, валютним рахунком в Ощадбанку м. Твері, її сестри ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у обласній лікарні в м. Ужгороді.

Заповіт підлягає визнанню недійсним із тих підстав, що неправильно записана дата народження заповідачки, в заповіті відсутні дані про особу спадкоємця, почерк та підпис заповідачки в заповіті не відповідають її справжньому почеркові.

Також позивачка зазначила, що заповіт був сфальсифікований відповідачкою.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Воловецького районного суду від 2 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка порушила питання про скасування рішення суду як незаконного та необгрунтованого та після отримання всіх доказів із Російської Федерації призначити по справі почеркознавчу експертизу.

Межі оскарження - суд не з'ясував всі обставини, що мають значення для справи і прийшов до передчасного висновку, що позов про визнання заповіту недійсним не підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників. Дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивачки не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 4 листопада 2002 року нотаріусом м. Твері Тверської області Російської Федерації зі слів заповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, записано заповіт на ім'я ОСОБА_2 щодо спадкування належних заповідачці грошових вкладів, що знаходилися на рахунках у філії № 0141 і філії №0013 Центрального відділення Ощадного банку міста Твері.

Справа № 22ц - 726/07                                                       Номер рядка статистичного звіту: 26

Головуючий у першій 1 інстанції: Вотьканич В.А.

Суддя - доповідач : Леско В.В.

2

З копії заповіту вбачається, що дата народження заповідачки ОСОБА_3 зазначена 01.01.1942 року.

Перевіряючи доводи позивачки щодо неправильного запису в заповіті дати народження заповідачки суд зазначив, що згідно паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, виданого 27.04.1994 р. на ім'я ОСОБА_3, у графі дата народження є запис "01.01.1942 р.".

Дані про особу спадкоємця ОСОБА_2 записано правильно, що видно з тексту заповіту від 4 листопада 2004 року

Заповіт містить рукописний текст: "С моих слов записано верно, мною прочитано ОСОБА_3" і підпис.

Ухвалою суду від 29 травня 2006 року призначена судово-почеркознавча експертиза, на вирішення якої були поставлені питання про ідентифікацію виконавця тексту і підпису заповіту на підставі наданих сторонами матеріалів.

Згідно повідомлення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2436 від 7 грудня 2006 року експерт не має можливості дати висновок у зв'язку з відсутністю необхідних для дослідження документів.

Суд першої інстанції оглянув табель обліку використання робочого часу на заводі "Електрон" ДП ЗАТ "Електрон-Воловець" за листопад 2002 року і довідку з місяця роботи відповідачки ОСОБА_2, згідно яких 4 листопада 2002 року відповідачка знаходилася на робочому місці, чим спростовані твердження позивачки, що ОСОБА_2. могла підписати заповіт. Складений у м. Твері Російської Федерації.

Позивачка не спростувала у суді ту обставину, що оспорюваний нею заповіт складений нотаріусом не зі слів заповідачки ОСОБА_3 і нею не підписаний.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачка не довела в судовому засіданні обставини, із якими закон, зокрема, ст. 1125 та ч. 1 ст. 1131 ЦК Російської Федерації, пов'язує визнання заповіту недійсним, а можливість одержання джерел доказування вичерпана. Зокрема, неможливо вилучити для проведення почеркознавчої експертизи журнал реєстрації нотаріальних дій з території іншої держави, Тому суд прийняв рішення на підставі наявних у справі доказів, наданих сторонами.

Підстав для скасування рішення суду в апеляційній скарзі не наведено.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Воловецького районного суду від 2 березня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.