Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 січня 2011 року Справа № 2а-9412/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Петросян К.Є.,
за участю секретаря: Ковіної І.В.,
сторін:
представника позивача: Щербак Л.В. (дов. №126/01-09 від 06.01.2010)
представник відповідача: Мироненко Л.С. (наказ №118-3 від 17.04.2007)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції у Луганській області, про визнання дій незаконними та зобов’язання відкрити виконавче провадження ,-
ВСТАНОВИВ:
06 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.
25.10.2010 року позивачем на адресу Відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції відповідно до норм, передбачених ч.14 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст.ст. 2, 3, 18 Закону України «Про виконавче провадження» було направлено заяву про примусове виконання вимоги №Ю-8У Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області від 04.10.2010 року про стягнення недоїмки із страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів), пені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 21546,92 грн. з ДП «Лимарівський кінний завод №61», що знаходиться за адресою: с.Новолимарівка, Біловодський район, і.к. 00846263, з оригіналом виконавчого документа, яку отримано відповідачем 26.10.2010 року.
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції у Луганській області Ткаченко Н.М. від 01.11.2010 року ВП №22272168, УПФУ в Біловодському районі Луганської області відмовлено у відкритті виконавчого провадження із посиланням на спільний наказ Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 08.12.2008 року №2112/169 з урахуванням положень ч.2 ст.1071 ЦК України. При цьому, державний виконавець керується п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погодившись з рішенням головного державного виконавця, позивач направив керівнику ВДВС Біловодського районного управління юстиції скаргу від 11.11.2010 року №5118/01-09 з проханням скасувати постанову державного виконавця від 01.11.2010 року ВП №22272168 та відкрити виконавче провадження за вимогою УПФУ в Біловодському районі Луганської області №Ю-8У від 04.10.2010 року про стягнення недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів), пені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 21546,92 грн. з ДП «Лимарівський кінний завод №61».
Постановою в.о. начальника ВДВС Біловодського районного управління юстиції Мироненко Л.С. від 22.11.2010 року у задоволенні скарги позивача відмовлено.
Позивач вважає, що головним державним виконавцем грубо порушено вимоги норм ст.ст. 3, 5, 7, 26 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку із чим просить суд скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Біловодського районного управління юстиції Ткаченко Н.М. від 01.11.2010 року ВП №22272168 про відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області та вимогою №Ю-8У від 04.10.2010 року, а також постанову в.о. начальника ВДВС Біловодського районного управління юстиції від 22.11.2010 року про відмову у задоволенні скарги; зобов’язати ВДВС Біловодського районного управління юстиції відкрити виконавче провадження за вимогою УПФУ в Біловодському районі Луганської області №Ю-8У від 04.10.2010 року про стягнення з ДП «Лимарівський кінний завод №61» недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів), пені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 21546,92 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив наступне.
25.10.2010 року на адресу Відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції відповідно до норм, передбачених ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст.ст. 2, 3, 18 Закону України «Про виконавче провадження» було направлено УПФУ в Біловодському районі заяву про примусове виконання вимоги №Ю-8У від 04.10.2010 року про стягнення 21546,92 грн. з ДП «Лимарівський кінний завод №61».
Відповідно до п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем встановлено наявність інших обставин, а саме на підставі спільного наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 08.12.2008 року №2112/5/169 з урахуванням положень ч.2 ст.1071 ЦК України – органи Пенсійного фонду України забезпечують стягнення боргу до Пенсійного фонду України шляхом подання заяв до суду, в першу чергу – щодо сум, які перевищують 5000 грн. 01.11.2010 року державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження. Зазначає, що вимога УПФУ в Біловодському районі не є виконавчим документом. Відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою є рішення інших органів влади, а не вимога.
У вимозі №Ю-8У від 04.10.2010 року про стягнення 21546,92 грн. з ДП «Лимарівський кінний завод №61» чітко встановлено УПФУ в Біловодському районі з яких розрахункових рахунків банківських установ потрібно списати грошові кошти боржника, але відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1071, 1074 ЦК України, ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.5.1, п.5.3, гл.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 року, банківські установи повертають Відділу державної виконавчої служби без виконання Постанови про накладення арешту на грошові кошти боржників та Платіжні вимоги про списання грошових коштів з розрахункових рахунків підприємств, так як арешт та списання грошових коштів, без доручення клієнта, можливі тільки на підставі рішення суду.
На підставі викладеного, просив суд адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності із ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Відповідно до ст.1 Закону України від 21.04.1999р. №606-ХIV «Про виконавче провадження» (далі-Закон №606), виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ст. 5 Закону №606, державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки (абзац 8 частини 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до частини 4 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Таким чином вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що 25.10.2010 року позивачем надіслано на адресу Відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції разом із заявою про примусове виконання вимоги, виконавчий документ - вимога про сплату боргу №Ю-8У від 04.10.2010 року про стягнення недоїмки із страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів), пені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 21546,92 грн. з ДП «Лимарівський кінний завод №61» (а.с. 7).
Постановою головного державного виконавця Ткаченко Н.М. від 01.11.2010 року ВП №22272168 відмовлено у відкритті виконавчого провадження із посиланням на спільний наказ Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 08.12.2008 року №2112/169 з урахуванням положень ч.2 ст.1071 ЦК України (а.с. 9).
Не погодившись з рішенням головного державного виконавця, керівнику ВДВС Біловодського районного управління юстиції позивачем направлено скаргу від 11.11.2010 року №5118/01-09 з проханням скасувати постанову державного виконавця від 01.11.2010 року №22272168 та відкрити виконавче провадження за вимогою УПФУ в Біловодському районі Луганської області №Ю-8У від 04.10.2010 року про стягнення недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів), пені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 21546,92 грн. з ДП «Лимарівський кінний завод №61» (а.с.10-11).
Однак, постановою в.о. начальника ВДВС Біловодського районного управління юстиції Мироненко Л.С. від 22.11.2010 року у задоволенні скарги позивача відмовлено із посиланням на п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем встановлено наявність інших обставин, а саме на підставі спільного наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 08.12.2008 року №2112/5/169 з урахуванням положень ч.2 ст.1071 ЦК України – органи Пенсійного фонду України забезпечують стягнення боргу до Пенсійного фонду України шляхом подання заяв до суду, в першу чергу – щодо сум, які перевищують 5000 грн. (а.с. 13).
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Статтею 26 Закону №606 визначено перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;
7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.
Відповідно до ст.85 Закону №606, у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Скарга,подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.
Як вбачається з постанови відповідача від 01.11.2010 року ВП №22272168, підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження за заявою про примусове виконання вимоги про сплату боргу №Ю-8У від 04.10.2010 р. на суму 21546,92 грн. зазначено саме п. 7 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд вважає, що для застосування при відмові у відкритті виконавчого провадження зазначеного пункту необхідною умовою є наявність обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Посилання відповідача як на підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження із застосуванням п. 7 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» на сумісний наказ Міністерства юстиції України і Пенсійного фонду України від 08.12.2008 року № 2112/5/169, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2008 р. № 1177/15868 , про внесення змін в наказ Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України від 17.03.2004 року № 25/5/39 - органи пенсійного фонду України забезпечують стягнення боргу в пенсійний фонд України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу у відношенні сум, які перевищують 5000,00 грн. судом визнаються безпідставними та необґрунтованими через те, що згідно зі статтею 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» будь-яка вимога про сплату недоїмки, незважаючи на зазначену у вимозі суму недоїмки, є виконавчим документом і виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Крім того, судом достеменно встановлено, що обставини, які б виключали здійснення виконавчого провадження на час відмови у його відкритті були відсутні.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що у відповідача не було підстав для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 01.11.2010 року ВП № 22272168, та відповідно постанови від 22.11.2010 року за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідоком визнання цього рішення протиправним.
Позивач просить суд скасувати постанову державного виконавця від 01.11.2010 про відмову у відкритті виконавчого провадження та постанову в.о. начальника ВДВС Біловодського районного управління юстиції від 22.11.2010 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, без вимоги про визнання оскаржуваних рішень протиправними.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених вимог, визнати протиправними та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Біловодського районного управління юстиції від 01.11.2010 року ВП №22272168 про відмову у відкритті провадження, а також постанову в.о. начальника ВДВС Біловодського управління юстиції від 22.11.2010 року про відмову у задоволенні скарги УПФУ в Біловодському районі Луганської області на дії державного виконавця.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позову в частині зобов’язання ВДВС Біловодського районного управління юстиції відкрити виконавче провадження за вимогою УПФУ в Біловодському районі Луганської області №Ю-8У від 04.10.2010 року про стягнення з ДП «Лимарівський кінний завод №61» недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів), пені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 21546,92 грн., виходячи з наступного.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» зазначається, що суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Таким чином, вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами не належить до компетенції суду.
У зв’язку із викладеним суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог УПФУ в Біловодському районі в Луганській області.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України, в судовому засіданні 10 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14 січня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції у Луганській області, про визнання дій незаконними та зобов’язання відкрити виконавче провадження, задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції від 01.11.2010 року ВП №22272168 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ю-8У від 04.10.2010 року, а також постанову в.о. начальника Відділу Державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції від 22.11.2010 року про відмову у задоволенні скарги Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області на дії головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції.
В решті заявлених вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 14 січня 2011 року.
СуддяК.Є. Петросян