Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 січня 2011 р. справа № 2а-28172/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12.45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Гончар О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі
з великими платника податків у м. Донецьку
про визнання дій незаконними, визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0001381322/0/46156/10/15-16-23/5
від 02 грудня 2010 року та зобов’язання вичинити дії
за участю:
від позивача: Пеліхос Є.М. (за дов. № 35 від 23 грудня 2010 року)
від відповідача: Акті (за дов. № 27321/10/102 від 29 липня 2010 року)
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001381322/0/46153/10/15-16-23/5 від 02 грудня 2010 року, визнання незаконними дій по спрямуванню коштів за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року на погашення податкового боргу за декларацією за грудень 2008 року № 16585 від 20 січня 2009 року, та зобов’язання відповідача віднести кошти, що сплачувалися за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року на сплату податку на додану вартість за лютий 2010 року. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що податковою інспекцією сплачені позивачем кошти за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року були направлені в рахунок погашення податкового боргу всупереч визначеного призначення платежу. Зазначені дії відповідача, як зазначив позивач, суперечать положенням чинного законодавства з огляду на відсутність в податкового органу права на зміну визначеного платником призначення платежу. Внаслідок спрямування сплачених позивачем коштів в рахунок сплати поточних податкових зобов’язань, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001381322/0/46153/10/15-16-23/5 від 02 грудня 2010 року, яким до позивача були застосовані штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 50 % суми сплаченого податкового боргу в сумі 533992,00 грн. З огляду на те, що застосування до платників податків штрафних санкцій, передбачених цієї статтею стало наслідком зміни податковою інспекцією визначеного позивачем призначення платежу в платіжних дорученнях на сплату податкових зобов’язань, право на зміну якого в податкового органу відсутнє, позивач наполягав на відсутності в податкового органу підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. В наданих в судовому засіданні запереченнях в обґрунтування незгоди із позовом визначив наступне. Відповідальність за порушення встановлених строків сплати податкових зобов’язань визначено підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Причиною прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення № 0001381322/0/46153/10/15-16-23/5 від 02 грудня 2010 року стало встановлення податковим органом при проведенні перевірки несвоєчасної сплати позивачем суми узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану варітьсь за звітний податковий період грудень 2008 року. Посилаючись на пункт 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань перед бюджетом та державними цільовими фондами», відповідач зауважував на тому, що погашення податкових зобов’язань платника податків здійснюється в порядку календарної черговості його виникнення, а тому погашення податкового боргу відбувається попередньо погашенню поточних податкових зобов’язань.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,
ВСТАНОВИВ:
Позивач – Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 03361081, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 278057 та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 435941, копії яких наявні в матеріалах справи. Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (відповідач у справі).
В період з 27 жовтня 2010 року по 19 листопада 2010 року представниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 20 січня 2009 року по 21 жовтня 2010 року. За наслідками проведеної перевірки податковою інспекцією був складений Акті № 1407/15-16-23/5-03361081 від 19 листопада 2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до викладених в зазначеному Акті перевірки № 1407/15-16-23/5-03361081 від 19 листопада 2010 року висновків, позивачем були порушені граничні терміни сплати податку на додану вартість в сумі 1067984,00 грн., визначених податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року (№ 16585від 20 січня 2009 року). Як зазначено в Акті № 1407/15-16-23/5-03361081 від 19 листопада 2010 року, податок на додану вартість за грудень 2008 року був сплачений позивачем платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року в сумі 1067984,00 грн. із простроченням 418 календарних днів.
02 грудня 2010 року податковою інспекцією, на підставі викладених в акті перевірки висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001381322/0/46153/10/15-16-23/5 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 % в сумі 553992,00 грн. за затримку на 418 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в сумі 1067984,00 грн.
Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, на платників податків покладені обов’язки щодо подання до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів та відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплати належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону встановлені строки подання податкових декларацій в залежності від встановленого базового податкового періоду для відповідного податку.
Підпунктом 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковим періодом для визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість є один календарний місяць.
Пунктом а підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 20 січня 2009 року позивачем було надано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2008 року, яким було визначено суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 2 267 984,00 грн. Згідно умов договору про розстрочення податкових зобов’язань № 2/24-013 від 29 січня 2009 року, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків було надано позивачу розстрочення сплати податкових зобов’язань в загальній сумі 1 200 000,00 грн. терміном з 29 січня 2009 року по 15 липня 2009 року.
22 березня 2010 року позивачем було надано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2010 року, яким було визначено суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 2 494 930,00 грн.
Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено узгодження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 2 267 984,00 грн. та за лютий 2010 року в сумі 2 494 930,00 грн.
Згідно пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.
Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 цього Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у разі затримки до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Умовою застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею є здійснення платником податку сплати самостійно визначених ним та узгоджених зобов’язань із порушенням встановлених термінів сплати.
Щодо встановленого законодавством порядку сплати податкових зобов’язань суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Згідно статті 139 Господарського кодексу України, кошти віднесені до визначеного в цій статті поняття «майна».
Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Тобто платник податків, який є суб’єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, у тому числі коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.
Зокрема, розпорядженням коштами є їх переказ із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Встановлення форм та реквізитів розрахункових документів встановлюються Національним банком України.
Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України N 22 від 21 січня 2004 року, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Отже, перерахування суб’єктом господарювання коштів за допомогою платіжного доручення, є проявом волевиявлення власника коштів, підстави перерахування коштів визначені у реквізиті “Призначення платежу” платіжного доручення.
Платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року позивачем було сплачено 2 494 930,00 грн. із визначенням наступного призначення платежу «ПДВ за лютий 2010 року». Згідно даних зворотного боку облікової картки позивача, сплачені кошти за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року в сумі 2494930,00грн. були спрямовані в рахунок погашення суми наявного податкового боргу минулих років у розмірі 2 196 851,72 грн. (у тому числі за грудень 2008 року в сумі 1067984,00 грн.) та у розмірі 298078,28 грн. – в рахунок погашення наявної пені. Тобто, без врахування визначеного платником податків призначення платежу.
Відповідач як орган державної влади, за приписами статті 19 Конституції України обмежений в своїх діях підставами та межами наданих повноважень, зобов’язаний здійснювати надані цьому повноваження лише у спосіб, передбачений законами України. Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Таким чином, податкове законодавство України не містить правових норм, якими би податковий орган був наділений повноваженнями щодо зміни визначеного платником податку призначення платежу.
Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилався відповідач як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми земельного податку у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.
Але, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючи органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов’язань. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для здійснення податковою інспекцією зміни визначеного позивачем напрямку коштів за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року, з огляду на що дії податкового органу по направленню сплачених позивачем коштів за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року в рахунок погашення податкового боргу всупереч визначеного призначення платежу є незаконними, а вимоги позивача в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно правових наслідків, вчинених відповідачем дій щодо зміни визначеного позивачем призначення платежу, то, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, такі дії відповідача стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001381322/0/46156/10/15-16-23/5 від 02 грудня 2010 року. Наявними в матеріалах справи документами підтверджено нездійснення позивачем погашення податкового боргу, що є передумовою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином, суд дійшов висновку про наявність порушення відповідачем застосування приписів підпункту 17.1.7. пункту 17. 1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що є підставою для задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001381322/0/46156/10/15-16-23/5 від 02 грудня 2010 року.
Крім цього, внаслідок зміни визначеного позивачем призначення платежу в платіжному дорученні № 1714 від 24 березня 2010 року, в картці особового рахунку позивача було нараховано пеню на суму погашеного податкового зобов’язання.
Відповідно до підпункту 16.1.1, пункту 16 1 та підпункту 16.3.1 пункту 16.3. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Згідно з пунктом 3.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою Наказом ДПА України № 290 від 11червня 2003 року, нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.
Згідно пункту 3.7. Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою Наказом ДПА України № 290 від 11червня 2003 року, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).
Тобто, передумовою нарахування пені у картці особового рахунку є здійснення платником податку погашення податкового боргу (частини податкового боргу). При цьому, при здійсненні платником сплати зазначеної суми податкового боргу, податковою інспекцією здійснюється розподіл сплаченої платником суми на суму, що спрямовується в рахунок погашення податкового боргу та суму, що спрямовується в рахунок погашення пені на зазначену суму податкового боргу.
Згідно даних зворотного боку картки особового рахунку позивача, за наслідками здійсненого перерозподілу сплачених кошів за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року, відповідачем було здійснено нарахування пені в сумі 326367,52 грн. (68303,5 грн. + 175278,12 грн. +82785,82 грн.).
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Метою здійснення адміністративного судочинства України є поновлення порушених суб’єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи, що звернулася до суду за захистом.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача вчинити дії щодо спрямування коштів сплачених платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року згідно визначеного призначення платежу, неврахування якого стало причиною порушення прав позивача забезпечать поновлення порушених прав позивача. З огляду на що зазначені вимоги також підлягають задоволенню.
Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено можливість встановлення судом способу та порядку виконання судового рішення.
Керуючись приписами цієї статті, суд вважає за необхідне визначити наступний спосіб виконання судового рішення в частині зобов’язання відповідача віднести кошти, сплачені за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року в рахунок сплати податку на додану вартість за лютий 2010 року – шляхом зобов’язання відповідача здійснити коригування даних зворотного боку облікової картки з податку на додану вартість позивача у відповідності із визначеним позивачем призначенням платежу в платіжному доручені № 1714 від 24 березня 2010 року.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
З огляду вище викладене, на підставі положень Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 та на підставі ст.ст. 2, 8 - 11, 40,69-72, 94, 122 – 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» звернулося до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001381322/0/46153/10/15-16-23/5 від 02 грудня 2010 року, визнання незаконними дій по спрямуванню коштів за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року на погашення податкового боргу за декларацією за грудень 2008 року № 16585 від 20 січня 2009 року та зобов’язання відповідача віднести кошти, що сплачувалися за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року на сплату податку на додану вартість за лютий 2010 року - задовольнити.
Визнати незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 85, код ЄДРПОУ 26160528) щодо спрямування коштів за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року на погашення податкового боргу за декларацією за грудень 2008 року № 16585 від 20 січня 2009 року.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001381322/0/46153/10/15-16-23/5 від 02 грудня 2010 року про застосування до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (адреса: 83001, м. Донецьк, пр-т. Театральний, 1, код ЄДРПОУ 03361081) штрафних (фінансових) санкцій в сумі 533 992,00 грн.
Зобов’язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 85, код ЄДРПОУ 26160528) внести зміни до облікової картки з податку на додану вартість Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (адреса: 83001, м. Донецьк, пр-т. Театральний, 1, код ЄДРПОУ 03361081) шляхом відображення в рахунок сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість за лютий 2010 року суми у розмірі 2494930,00 грн. за платіжним дорученням № 1714 від 24 березня 2010 року.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (адреса: 83001, м. Донецьк, пр-т. Театральний, 1, код ЄДРПОУ 03361081) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
В судовому засіданні 10 січня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 січня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Михайлик А.С.