АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД    ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа  № 11- 985/8     2011 року

Категорія ст. 368 ч. 2  КК України   ТЗ Головуючий у1-й інстанціїЛюбицький В.О.

Доповідач Тараненко Ю.П.

                                  В     И   Р    О   К

                              І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    18  січня   2011 року                                                                       м. Полтава    

     Колегія суддів Судової  палати  з  розгляду  кримінальних справах

 апеляційного суду Полтавської  області  у складі:

Головуючого-судді  Гавриша В.М.                                

Cуддів - Тараненка Ю.П.  Кисіля А.М.

при секретарях  Гнітько А.М. Пашаєвій Е.В.      

з участю прокурора Снісаренка Г.О. Подворчана Ю.М.

захисників ОСОБА_1  ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

  розглянула  у відкритому  судовому засіданні  в  м. Полтаві кримінальну   справу   за  апеляціями  заступника  прокурора    Полтавської області Петрова В.Г. та захисника ОСОБА_4 в  інтересах засудженого ОСОБА_5  на вирок  Семенівського  районного суду від  30 червня 2010 року .

          Цим  вироком  - ОСОБА_3 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                       уродженець  ІНФОРМАЦІЯ_2

                                       Полтавської області, українець, громадянин України,

                                       освіта вища, одружений, на утриманні має малолітню

                                       дитину,  військовозобов»язаний, працює  провідним

                                       юрисконсультом   Хорольського   міжрайонного

                                       управління водного господарства, раніше не судимий

                                       проживає АДРЕСА_1

- засуджений   за ст. 368 ч. 2 КК України на п»ять років позбавлення  волі з конфіскацією всього майна  та позбавленням  права обіймати  постійно чи тимчасово на підприємствах в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов»язані з виконанням  організаційно-розпорядчих або  адміністративно-господарських обов»язків чи виконувати такі обов»язки за спеціальним повноваженням  строком на 3 роки .

              На підставі ст. 75 КК  України звільнений від відбування  основного покарання  з випробовуванням на іспитовий строк 2 роки.

               У відповідності до ст.77 КК  України додаткове покарання у вигляді конфіскації всього майна не застосоване.

                За вироком суду засуджений винним у  вчиненні  злочину  за наступних обставин.

                Перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ з 30.08.2001 р. та займаючи з 12.12.2007 р. посаду старшого слідчого СВ Хорольського РВ УМВС України в Полтавській  області, маючи спеціальне звання «старший лейтенант міліції», будучи службовою особою, яка займає відповідальне положення, ОСОБА_3 одержав  хабар від гр. ОСОБА_6 за  прийняття рішення в його інтересах по матеріалам перевірки, яка проводилася  в порядку  ст.97 КПК  України .

                 Так,  13  лютого 2009 р. ОСОБА_3 у  складі оперативно-слідчої групи приймав участь в проведенні дослідчої перевірки по факту дорожно-транспортної пригоди, яка  мала  місце в с. Шишаки  Хорольського району з участю водія автомобіля ВАЗ-2109 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_6, який  здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 - провів огляд місця пригоди та склав схему ДТП, передавши матеріали на реєстрацію до чергової частини   райвідділу міліції.

                 Будучи наділеним згідно своїх функціональних обов»язків   та  в  силу вимог кримінально-процесуального закону правом приймати остаточне рішення в  порядку  ст.97 КПК  України та  маючи намір отримати хабар,  ОСОБА_3 на другий день 14 лютого 2009 р. в приміщенні  Хорольського РВ УМВС запропонував  ОСОБА_6  передати йому 600 долів США  за позитивне  вирішення матеріалів по факту дорожньої пригоди на його користь, пообіцявши допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності  за допущений  наїзд  на  пішохода.

                 В кінці  лютого 2009 р., викликавши ОСОБА_6 до райвідділу міліції, ОСОБА_3 шляхом повторної пропозиції переконав його дати йому хабара, уточнивши  його розмір  в 500 доларів США, з чим ОСОБА_6  погодився, усвідомлюючи  ту  обставину,  що ОСОБА_3, будучи  службовою особою,  правомочний прийняти по результатам  перевірки  вигідне  для нього рішення.

                  На підтвердження цієї ж обставини засуджений, як особа, що проводить дослідчу перевірку, виконав  по ній ряд дій, а саме - провів з участю ОСОБА_6 додатковий огляд місця пригоди, дав вказівку працівнику  ДАІ  підготувати супровідний лист про направлення матеріалів перевірки на проведення експертного автотехнічного дослідження  обставин дорожньої пригоди та особисто отримав готовий висновок  спеціаліста - автотехніка .

               6 березня 2009р. засуджений в черговий раз підтвердив свою пропозицію  ОСОБА_6 дати йому хабар  та  призначив дату  його  передачі  на 10-11 березня 2009 р.

               11 березня 2009 р. ОСОБА_6 в  м. Хоролі  на вул. Карла Маркса в  салоні свого  автомобіля передав ОСОБА_3 в  якості хабара  300 доларів США,  що по курсу Національного банку України складало 2310 гр.  та гроші в  сумі  1800 гр., а  всього 4110 гр., після  чого  засуджений  завірив  ОСОБА_6  в  тім, що  питання по дорожньо-транспортній  пригоді буде вирішено позитивно  і кримінальна справа відносно нього порушуватися не буде .

              Після отримання  хабара ОСОБА_9  був затриманий на місці пригоди працівниками  правоохоронних органів .

               В апеляції прокурора зазначається про м»якість призначеного засудженого покарання, внаслідок  необґрунтованого застосування ст. 75 КК України  і  ставиться питання про скасування в  цій частині вироку суду  та  постановлення  нового  вироку,  за  яким призначити ОСОБА_9 і додаткове  покарання, передбачене санкцією ст.368 ч. 2 КК  України та ст.54 КК  України .

               Захисник ОСОБА_4 в поданій  апеляції вказує про відсутність  доказів вчинення ОСОБА_3  злочину.

                Стверджує, що останній не був наділений процесуальними повноваженнями на прийняття остаточного рішення по факту дорожньої пригоди, не  вчиняв конкретних дій з цього приводу, в  тому числі на користь ОСОБА_6, а тому не може бути в  такому випадку  суб»єктом  службового злочину, за який  засуджений .

                Зазначає,  що ОСОБА_6  на  час подачі заяви  про намір дати ОСОБА_3 хабар були відомі висновки спеціаліста-автотехніка, які вказували на відповідність його дій в дорожній пригоди Правилам дорожнього руху, а тому підстав та причин давати хабар  ОСОБА_3 у нього не було.

                Показання ОСОБА_6 вважає не об»єктивними, у зв»язку з його зацікавленістю по справі  і просить вироку суду скасувати, виправдавши ОСОБА_3 за недоведеністю  участі  в скоєному  злочині .

                Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання апеляційного подання,  міркування засудженого, який підтримав апеляцію захисника ОСОБА_4, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які підтримали апеляцію захисника ОСОБА_4 частково і просили вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши часткове  судове слідство, колегія суддів  вважає,  що апеляція  захисника ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, а  апеляція прокурора підлягає задоволенню  з наступних підстав.

                Винуватість ОСОБА_3 в скоєному злочину доведена перевіреними в  судовому  засідання  та наведеними  у  вироку  доказами.

                Про дачу  ОСОБА_3 хабара за обставин,  вказаних у вироку ствердив  суду  свідок  ОСОБА_6

                За  відомі їм обставини вчиненого злочину засвідчили суду свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

                 Показання ОСОБА_6, який викриває ОСОБА_3 в  скоєному  злочині, послідовні і стабільні протягом всього досудового слідства та в суді,  взаємоузгоджені з іншими доказами  у справі,  ніяких сумнівів в  своїй  об»єктивності не викликають, а тому за достовірні судом прийняті  до  уваги  обґрунтовано .

                 Доводи апеляції захисника про упередженість та зацікавленість показань свідка формальні, переконливі мотиви з цього приводу в  апеляції не наведені, а  в  судовому  засіданні  при апеляційному розгляді справи  засудженим та його захисниками об»єктивними  даними не підтверджені, а тому  на увагу не заслуговують.

                Показання ОСОБА_6 про дачу ОСОБА_3 хабара підтвердив в  судовому  засіданні  свідок  ОСОБА_14

                Отримання ОСОБА_3 хабара підтверджується також даними протоколу мічення спецбарвником  предмету  хабара - 300 доларів США  та 1800 гр., ( а.с. 12-13 том 1); відеозаписом подій при передачі ОСОБА_3 грошових коштів в  салоні легковика (а.с.137-138 том 1); даними протоколу огляду місця пригоди після вручення хабара (а.с.12-15 том1);  висновком  судово-хімічної  експертизи про наявність слідів барвника на грошових купюрах і на руках ОСОБА_3 (а.с.146-151 том 1);   показаннями допитаних за свідків понятих ОСОБА_15 і ОСОБА_16, які підтвердили обставини вручення засудженому хабара та речовими доказами по справі (а.с.89 том 2)

                 Факт отримання від ОСОБА_6 грошових коштів не заперечив  і сам  засуджений.

                При цьому його твердження про те, що  передані йому кошти він  не вважав хабарем - непереконливі, спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема даними оперативного звукозапису його розмов  з ОСОБА_6 в яких йде мова саме про обставини передачі та отримання хабара  (а.с.133-136 том 1) й фактичними діями ОСОБА_3 на місці  пригоди,  який з метою уникнення відповідальності, при затримання викинув отримані  від  ОСОБА_6  гроші, намагаючись позбавитися отриманого хабара, а тому  є  неспроможними .

                 Причетність  ОСОБА_3 до проведення  дослідчої перевірки в порядку ст.97 КПК  України по факту дорожньо-транспортної пригоди з участю ОСОБА_6 підтверджується поясненнями самого засудженого з цього приводу, даними  відмовного матеріалу  про проведення ним оглядів місця пригоди і складення схеми ДТП, фактом підготовки матеріалів для направлення на експертне дослідження, особистим отриманням висновку спеціаліста та показаннями свідка ОСОБА_10

                При цьому  доводи апеляції захисника про те, що засуджений не може бути суб»єктом інкримінованого йому злочину, є безпідставними, а посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 не мав службових повноважень в даному випадку на прийняття остаточного рішення по результатам перевірки - необґрунтовані і на доведеність його вини в скоєному злочині  впливати  не можуть,  враховуючи  наступне .

                   Будучи службовою особою, в силу свого відповідального становище та згідно вимог закону ОСОБА_3  був правомочний приймати рішення в порядку ст.97 КПК  України.

                   Приймаючи безпосередню участь в  проведенні дослідчої перевірки по факту ДТП з участю водія ОСОБА_6, засуджений виконував  при  її проведення конкретні дії, в тому числі процесуального характеру, що мало відповідний правовий наслідок та беззаперечно впливало і на прийняття остаточного   рішення  по  результатам перевірки.

                   При  цьому ОСОБА_3 неодноразово пропонував ОСОБА_6 передати йому хабар переконуючи його,  що виконає певні дії в його інтересах та прийме остаточне рішення на його користь з використанням свого службового становища та наданих йому службових повноважень,  створивши в останнього  впевненість в цьому .  

                  Ніяких сумнівів з приводу  таких повноважень ОСОБА_3, як засвідчив  ОСОБА_6  в судовому  засіданні,  у  нього не було.

                  Водночас його пояснення   в суді  про те, що він  вважав, що засуджений  по його справі «нічого не зробить», оскільки  вирішити його питання позитивно за хабар йому обіцяла й інша не встановлена службова особа, на наявність складу  злочину в діях винного  за обставин встановлених по справі,  не впливають.

                  Безпідставні і не спростовують винуватість засудженого в скоєному злочині і  доводи апеляції захисника  про те, що на момент подачі 10.03.2009 р. заяви до правоохоронного органу ОСОБА_6 були  відомі висновки  спеціаліста-автотехніка, які його виправдовували, а тому у нього не було  причин  та  підстав давати засудженому хабар, оскільки домовленість в ОСОБА_6 з  ОСОБА_3 на дачу йому хабара була досягнута задовго до цієї дати, ще в лютому місяці 2009 р. відповідно до якої ОСОБА_6 і діяв.  Яке остаточне рішення буде прийняте по наслідкам ДТП остаточно впевненим не був,  вважаючи, що прийняття вигідного для нього рішення залежить повністю від дій ОСОБА_3, наділеного повноваженнями слідчого .

                   Враховуючи наведене,  доводи останнього та його захисників в апеляційному  суді  про  відсутність в  діях  засудженого складу злочину неспроможні, оскільки спростовуються зібраними у справі доказами, які місцевий  суд повно і всебічно перевірив в  судовому  засіданні та надавши їм відповідну оцінку, до висновку про доведеність ОСОБА_3 у вчиненому злочині прийшов обґрунтовано .

                   Дії  засудженого за ст.368 ч. 2 КК  України, за кваліфікуючою ознакою одержання  хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, кваліфіковані  правильно .

                   У зв»язку з обгрунтованим виключенням судом першої інстанції кваліфікуючої ознаки вчиненого злочину - одержання хабара, поєднаного з його вимаганням,  суперечностей у вироку суду не міститься .

                   Твердження захисника в апеляції з цього приводу безпідставне.

                   В той же час, призначене засудженому  покарання  із застосуванням ст.75 КК  України не ґрунтується на вимогах ст.65 КК  України, оскільки не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про  особу  винного, який  будучи  службовою  особою, що займає  відповідальне становище,  вчинив тяжкий злочин з використанням займаної посади,  а тому  є  надмірно м»яким .

                  Висновок суду  про можливість виправлення  засудженого  без відбування  покарання  у вироку невмотивований.

                 Доводи  апеляції прокурора про безпідставність звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням є обгрунтованими, а тому заслуговують на увагу.

                  За таких обставинах, у зв»язку з невідповідністю призначеного судом покарання  ступені тяжкості злочину та особі  засудженого, вирок суду в  частині призначення  засудженому ОСОБА_3  покарання з підстав, передбачених ст.372 КПК  України,  підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового вироку.

                   При вчиненні злочину у сфері службової діяльності засуджений ОСОБА_3 використав в корисливих цілях факт перебування на службі в органах внутрішніх справ,  під час якої йому  наказом начальника УМВС України  в Полтавській  області за №135 о/с від 31.08.2007 р.  присвоєно спеціальне  звання -  старший лейтенант міліції .

                   Враховуючи, що ОСОБА_3  вчинив тяжкий злочин і має спеціальне звання , апеляційний суд  вважає за необхідне у відповідності до вимог ст.54 КК  України  позбавити його  такого звання.

                  На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 323, 324, 366, 378 КПК  України,  колегія  суддів  апеляційного суду, -

                                        З   А   С   У   Д   И   Л   А :

            Апеляцію  захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3  залишити  без  задоволення .

            Апеляцію  заступника  прокурора  Полтавської області Петрова В.Г. задовольнити.

            Вирок Семенівського  районного  суду від 30 червня 2010 року відносно засудженого ОСОБА_3 в частині призначення йому  покарання  за ст.368 ч. 2 КК  України скасувати .

            Призначити  ОСОБА_3 за ст. 368 ч. 2 КК  України  покарання у вигляді 5 (п»яти)  років позбавлення  волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю .

            На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання  - старший лейтенант міліції .

            В іншій частині  вирок  суду  залишити без змін .

            Запобіжний  захід ОСОБА_3 змінити, взявши його під варту в заді суду  негайно.

            Строк відбуття  покарання  обчислювати з 18 січня 2011 року .

            Вирок суду може бути  оскарженим до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ через апеляційний суд Полтавської  області   протягом одного місяця з моменту його  проголошення, а засудженим - в той же термін з моменту отримання  копії вироку .

                                              С   У   Д   Д   І :    

ГАВРИШ В.М.                  КИСІЛЬ А.М.                        ТАРАНЕНКО Ю.П.

------------------                    ----------------------                     ---------------------------