Справа № 2-а-525/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

05.01.2011 року                                         м. Донецьк

Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:

головуючої  судді -  Масендич В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу   за позовом ОСОБА_1 до   Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька «про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії»,-

                    ВСТАНОВИВ:                            

Позивач звернулась  до суду  з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії в якій вказала, що  віднесена до категорії “Дитина війни”, а тому відповідно до  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (№ 2195-15), який набрав чинності с 01.01.2006р. та Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року за справою № 6-рп (№ 1-29\2007р.) має право отримувати доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Ніяких доплат до пенсії  у повному обсязі ,як передбачено законом, відповідач  - Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька не нараховував і не виплачував. Позивач просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька зробити нарахування та виплату до пенсії, як «Дитині війни» за період  з 01.07.2010 року   і забезпечити  таку  виплату.

 Оскільки усі сторони, які приймають участь у розгляді справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, заявили клопотання  про розгляд справи за їх відсутності, справа розглянута відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України у порядку письмового провадження.

Позивачка у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням розглянути справу в її відсутність, на стягненні судового збору не наполягала (а.с. 6).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи у встановленому  законом порядку, надав письмове заперечення,в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, справу розглянути у відсутності представника (а.с. 10).

 Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд, розглянувши адміністративну справу у межах позовних вимог, на підставі вивчених документів, які є у справі, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5),  віднесена до категорії  “Дитина  війни”, у  зв’язку з чим перебуває на обліку в УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька та отримує пенсію за віком (а.с. 6).  

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дію даної статті на 2006 рік було зупинено Законом України від 20 грудня 2005 року, № 3235-4, внаслідок чого правильним вбачається за 2006 рік недоплачені суми не стягувати.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення,затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень,дає Закон України « Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-14,а також Закон України « Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії « від 05 жовтня 2000 року № 2201-111,згідно статті 1,якого прожитковий мінімум використовується для визначення,у томі числі мінімального розміру пенсії за віком,який відповідно до статті 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність,визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31 березня 2005 року), передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Постановляючи судове рішення у даній справі, слід виходити з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України  виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належить громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося ,що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідно складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня -706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, а з 1 грудня - 734 гривні. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  

Цими  Законами  будь-яких змін до Закону України до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не внесено, та дія цієї статті не зупинена, а тому відповідач повинен проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру прожиткового мінімуму,встановленого ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та з наступними змінами його розміру.

Таким чином,суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний  період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, та тому, вирішуючи спір по суті з метою  повного захисту прав позивача, відповідно ч. 2 ст. 11 КАС України, їх відновлення, з урахуванням суми, яка була перерахована на  користь  позивача, недопущення судової тяганини, суд вважає за можливе зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за період з 01.07.2010 року  по 31.12.2010 року в розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була  виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний  строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки він довготривалий час сподівався на те, що відповідач, як державний орган влади самостійно виплатить йому доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальних пенсії за віком, та тому відповідно ст. 102 КАСУ суд вважає можливим поновити позивачу пропущений  строк, так як з матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває в похилому віці, у зв’язку з віком, станом здоров»я та правовою необізнаністю, позивач не мав можливості своєчасно дізнатися про порушене своє право, про що йому стало відомо з засобів масової інформації безпосередньо лише перед зверненням до суду з вказаним позовом.

Крім того, необхідно прийняти до уваги при цьому і положення статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч. 6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно  із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі якого призначено пенсію позивачу, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька щодо не нарахування підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька зробити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01.07.2010 року  по 31.12.2010 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат .

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст. 2-15,ч.2.ст.11, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька «про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії»  – задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька по не нарахуванню щомісячної доплати до пенсії позивачу ОСОБА_1 як дитині війни за період з 01.07.2010 року  по 31.12.2010 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.07.2010 року  по 31.12.2010 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

               Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .

Суддя:                                         В.В. Масендич