Справа № 22-1702                           Головуючий у 1 інстанції –   Поліщук Н.В.                                                   Доповідач – Семенюк Т.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого – Семенюк Т.А.

Суддів – Прокопчук Н.О., Махлай Л.Д.

при секретарі – Шевчук О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві на рішення Оболонського районного суду м. Києва  від 22 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві , 3-і особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,  -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва  від 22 жовтня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальних збитків 37240 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнуто з Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві на користь ОСОБА_1 492 грн. 40 коп. на відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві  подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 9 червня 2009 року о 16 год. 40 хв. на вул. Богатирській, 26-а в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Мерседес", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачеві, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Тойота", державний номерний знак НОМЕР_2, що належить відповідачеві, під  керуванням ОСОБА_3, з вини останього.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю "Мерседес" завдано пошкодження задньої центральної частини. Він за власні кошти провів ремонт автомобіля, про що складено відповідний Акт виконаних робіт №234 від 08.09.2009 року на загальну суму 62230 грн.

ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс" виплатила йому страхове відшкодування на загальну суму 24990 грн.

Просив стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 37240 грн. – різницю між фактичною шкодою і страховим відшкодуванням.

Крім того, просив стягнути моральну шкоду, яку оцінює в остаточній редакції у 4 000 грн.

Представник позивача ОСОБА_4, а також 3-я особа ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав.

3-я особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, 9 червня 2009 року о 16 год. 40 хв. на вул. Богатирській, 26-а в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Мерседес", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачеві, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Тойота", державний номерний знак НОМЕР_2, що належить відповідачеві, під керуванням ОСОБА_3 ( а.с. 6,7).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль "Тойота", державний номерний знак НОМЕР_2 належить на праві власності Головному міжрегіональному управлінню статистики у м. Києві  (а.с. 64).

Як вбачається з постанови Оболонського районного суду м. Києва від 26 серпня 2009 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 ч. 1 КпАП України ( а.с. 8).

Судом встановлено, що внаслідок ДТП автомобілю "Мерседес" завдано пошкодження задньої центральної частини, вартість ремонтних робіт,  відповідно до акту виконаних робіт №234 від 08.09.2009 року, склав 62230 грн. ( а.с. 11).

Позивачем проведена оплата виконаних робіт (а.с. 12).

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 під час ДТП виконував трудові обов’язки.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільна відповідальність відповідача була застрахована ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс» (а.с. 10).

З квитанцій про оплату вбачається, що ЗАТ "УІСК "Інвестсервіс" виплатила позивачеві страхове відшкодування на загальну суму 24990 грн. на підставі Полісу №ВА/1014585 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( а.с. 70-74).

Ст. 1166 ЦК України передбачено обов'язок особи, винної в заподіянні шкоди, відшкодувати її в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю    між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).

Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 37240 грн..

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд неповно з’ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, за ініціативою «УІСК «Інвестсервіс» був проведений технічний огляд автомобіля «Мерседес» з використанням програмного комплексу Audatex, калькуляція вартості ремонту автомобіля визначений у розмірі 74623,55 грн. (а.с. 87-99).

Фактичні витрати позивача склали 62230 грн. ( а.с. 11).

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта щодо недоведеності розміру збитків у зв’язку з відсутністю висновку експерта, оскільки, судом першої інстанції за клопотанням відповідача призначалась судова експертиза, проте, в зв’язку з не оплатою відповідачем  зазначеної експертизи, остання не проводилась.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень та спростування доводів позивача відповідач не надав.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, особа,  яка  бере участь у справі,  розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Оскільки рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну  скаргу Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва  від 22 жовтня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді