Цивільна справа №2-4129/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Даниленко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» про визнання договору не укладеним про матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

В грудня 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» про визнання договору не укладеним про матеріальної та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що він домовився з відповідачем про те, що на протязі 2-3 місяців йому буде надано позику в сумі 260000 грн. на придбання квартири у м. Миколаєві, про що був підписаний договір № 009089 від 26 лютого 2008 року. Після підписання зазначеного договору на звернення позивача до відповідача про строк надання займу йому був направлений лист про те, що розподіл прибутку відбудеться 31.03.2008 року, однак відповідачем займ не наданий, а навпаки він надіслав вимогу про сплату щомісячного платежу. Позивач зрозумів, що його обманули бо до укладення договору відповідач обіцяв йому позику для придбання квартири. Письмову претензію позивача про визнання договору неукладеним та повернення сплаченої суми 7 200, 00 грн., відповідач не задовольнив, а пояснив, що договір було укладено не про позику, а про послугу. Однак в ст. 2 договору зазначено, що відповідач зобов’язується надати позивачу позику для придбання товару. Тому, позивач вважає договір № 15016 від 26.02.2008 року таким, що не укладений, бо змістом домовленості мав бути договір позики з зазначеним строком надання позики, однак відповідач надав позивачу на підпис зовсім інший договір, пославшись, що у нього усі договори типової форми.

В судове засідання позивач не з’явився, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача позов, не визнав суду пояснив, що 26.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 009089. Дана угода укладена а рамках створеної відповідачем в Україні системи послуг, спрямованих на придбання товару вартості. Дана система послуг названа системою «Альянс». Вказана система відома під назвою «купівля в групах» чи «система консорціуму» в багатьох країнах світу. Подібна система продажу полягає в створенні групи покупців, які бажають придбати товари високої вартості і які стають учасниками системи. Система встановлює відповіді механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників товару шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками на протязі декількох років. Відповідач вважає, що позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує факт укладання договору № 009089 від 26.02.2008 року внаслідок введення в оману, оскільки договір укладався сторонами вільно, умови договору визначалися на їх розсуд та ними погоджені, а відтак відповідно до ст. ст. 627, 628 ЦК України умови договору є обов’язковими для виконання. Крім того, твердження позивача щодо введення його в оману відповідачем спростовується тим, що розуміючи зміст укладеного договору позивач подавав декларації на розподіл фонду групи. Відповідач вважає, що при встановленні та здійсненні правовідносин з позивачем відповідачем не було допущено неправомірних і незаконних дій. При укладенні договору, а також у подальших відносинах з позивачем, відповідач діяв в рамках закону та керувався умовами договору, тому відсутні правові підстави стягнення з відповідача сплачених позивачем грошових сум.

Тому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 1 договору предметом даного договору є надання учаснику системи послуг, спрямованих на придбання товару, зазначеного в додатку № 1 до даного договору, через систему «Альянс», організовану фірмою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» запровадило в Україні систему послуг, спрямованих на придбання товару високої вартості (в т.ч. нерухомості). Дана Система послуг назвам Системою «Альянс». Вказана система відома під назвою «Купівля в групах» чи «система консорціум». Подібна система продажу полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості наприклад - квартиру чи іншу нерухомість, і які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбань кожним із учасників товару шляхом сплати його ціни невеликий щомісячними внесками протягом декількох років.

Суть «придбання в групі» полягає в тому, що особи, в яких не вистачає коштів для придбання товару самостійно одноразовим платежем, об’єднують свої фінансові можливості (здійснюють взаємне фінансування).

Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилається на ст. 229 ЦК України, зазначає, що правочин здійснений під впливом помилки, оскільки він помилявся щодо істотних умов договору, так як представник відповідача, ввела його в оману, запевнивши його, що він отримає кошти протягом два місяців.

Твердження позивача не відповідають обставинам справи, а саме: договір був укладений позивачем без будь-яких застережень. Всі умови договору позивача влаштовували, що підтверджується ст. 8 Договору «підписання цього Договору, а також додатків до нього є свідченням того, що сторони повністю зрозуміли усі визначення, умови та зміст Договору та додатків до нього».

Згідно п.12.2. ст. 12 Договору «Учасник заявляє, що отримав коректно усі коректно викладені пояснення від консультанта Фірми, уважно прочитав та зрозумів Договір та усі Додатки до нього, що засвідчую своїм підписом».

Таким чином, позивач був ознайомлений з умовами договору, доказів того, що він вчинив правочин примусово, суду не надано.

Крім того, вже після підписання договору позивач мав можливість досконально вивчити умови договору, порадитись з юристами, і в разі, якщо б його не задовольнили умови договору, розірвати його. Таке його право передбачене ст. 8 додатку до договору.

Позивач ні протягом 10 днів, ні до цього часу не виявив бажання розірвати договір, тобто був погоджений з його умовами.

Таким чином, вимоги позивача про визнання договору недійсним є необгрунтованими, не доведеними і задоволенню не підлягають.

Вимоги щодо повернення внесеного позивачем платежу не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.8.1 договору встановлено «якщо учасник Системи виявить бажання розірвати договір протягом 10 днів з моменту його підписання такому учаснику повертається сума внесених ним на рахунок Фірми, коштів».

Згідно п.8.2 договору, якщо учасник Системи виявить бажання розірвати договір після встановленого п. 8.1 терміну, Фірма не відшкодовує Учаснику Системи сплачений ним реєстраційний платіж, компенсуючи витрати, які вона зазнала.

Тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Обговорюючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1166 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пленум Верховного Суду України Постановою від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами внесеними постановою від 25 травня 2001 р. № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснив, що «обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості підновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану».

Позивач не довів, що діями відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, того, що внаслідок дій відповідачів погіршився його стан здоров’я, що відбулися вимушені зміни у його життєвих чи виробничих стосунках.

Відповідач не порушив жодної умови договору, його вини у заподіянні позивачу моральної шкоди немає.

А тому, вимоги в частині стягнення моральної шкоди є недоведеними, не обгрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 1166 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 57, 58, 213 ЦПК України суд,

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» про визнання договору не укладеним про матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.