Цивільна справа № 2-6385/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.
при секретарях: Даниленко Н.А., Мишко К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» про спонукання відшкодувати кошти за вкладом,
встановив:
В березні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» про спонукання відшкодувати кошти за вкладом.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовувала тим, що Постановою Національного банку України № 39 від 22.02.2008 року було призначено ліквідатора третьої особи, а з 22.05.2008 року було відкликано ліцензію у третьої особи банку. Повідомленням про акцептування її кредиторських вимог, які не перевищують суму 150 тисяч грн. відповідно до листа-повідомлення від ліквідатора третьої особи банку Дергуна В.В., вихідний № 1406 від 22.07.2008 року. Листом № 09-4065/08 від 04.12.2008 року відповідач відмовив на заяву позивачки про виплату їй гарантованого відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день настання недоступності вкладів, але не більше 150 тисяч грн. відповідно до ст. 3 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 року. В травні 2008 року відповідачем було виплачено позивачці 50 тисяч грн. за вкладом, включаючи відсотки. Суму яка залишилася відповідач відмовляється виплачувати тому, позивачка вважає вказані дії відповідача безпідставними і такими, що порушують її права.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі, суду пояснив, що 31.10.2008 року Верховною Радою України було прийнято ЗУ «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких нормативно правових актів України». Метою антикризового закону є забезпечення конституційних прав громадян, гарантування економічної безпеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки та фінансової системи України від фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислового розвитку країни. Даним Законом було внесено зміну до ЗУ «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема в частині підвищення розміру відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, до 150000 грн. Згідно ст. 1 цього закону, мається на увазі неможливість одержання свого вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора учасника (тимчасового учасника) фонду. Таким чином, зобов’язання фонду щодо гарантійного відшкодування вкладникові виникає з моменту ліквідації банку, в якому цей вкладник має вклад, що став недоступним. Тому на вкладників ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» поширюється норма стосовно максимального розміру відшкодування коштів за вкладом, включаючи відсотки, за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 50000 грн., передбаченого в рішенні адміністративної ради фонду від 14.08.2007 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 31.08.2007 року за № 1002/14269. Розрахункова сума коштів, яка підлягала відшкодуванню позивачці за рахунок відповідача, згідно отриманого фондом від ліквідатора третьої особи переліку вкладників складала 50000 грн., а дана сума була отримана позивачкою, а остаточну суму вкладу повинен сплачувати позивачці ліквідатор третьої особи у відповідності до вимог ЗУ «Про банк і банківську діяльність», тому позов не підлягає задоволенню.
Суд заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Національного Банку України № 39 від 22.02.2008 року постановлено з 22.05.2008 року відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень»
В ст. 30 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ст. 526 даного кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що в травні 2008 року відповідачем було виплачено позивачу суму гарантованого фондом вкладу в розмірі 50000 грн.
У відповідності з вимогами Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких нормативно правових актів України» від 31.10.2008р. зазначені основні умови гарантії за вкладом, а саме: фонд гарантує кожному вкладнику-учасника (тимчасового учасника) фонду відшкодування коштів його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 150000 грн. по вкладам у кожному із таких банків.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 визначено, що положення ч. 1 ст. 58 КУ про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Таким чином, на підставі ст. 58 Конституції України, рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, положення ст. 3 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» передбачена сума гарантійного відшкодування у розмірі до 150000 грн. не застосовується до зобов’язань Фонду перед вкладниками банків, ситуація настання недоступності вкладів щодо яких виникла до моменту набрання чинності Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких нормативно правових актів України» від 31.10.2008р.
Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 525, 526 ЦК України; ст. 58 Конституції України; ст. ст. 3, 30 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»; Законом України «Про банк і банківську діяльність»; ст. ст. 8 Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких нормативно правових актів України»; Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 р. за № 1-рп/99;, суд,
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» про спонукання відшкодувати кошти за вкладом - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.