Справа   № 2-7893/10  

    З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  29 вересня 2010 року Київський районний  суд  м. Донецька  у складі:  

головуючого:                 судді Шликова С.П.,  

при секретарі             Кузьміній В.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія”, Управління капітального будівництва Донецької міської ради, третя особа: розпорядник майна Король Кристина Володимирівна про визнання договору дійсним, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності, стягнення суми,-  

  В С Т А Н О В И В :  

  Позивач – ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія”, Управління капітального будівництва Донецької міської ради, третя особа: розпорядник майна Король Кристина Володимирівна про визнання договору дійсним, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності, стягнення суми, свої вимоги обгрунтовує наступним:  

30 листопада 2005 року між позивачем (дольщиком) та  ЗАТ “Українська будівельна компанія” (генпідрядник) був укладений договір “про участь на паях у будівництві квартири”, згідно якого ЗАТ “Українська будівельна компанія” зобов`язалося здійснити будівництво квартири АДРЕСА_1, загальною площею 53,39 кв.м та передати по закінченні будівництва квартиру у власність позивачу, а позивач зобов`язався перелічити кошти в розмірі 182 434,00 грн. на розрахунковий рахунок генпідрядника за договором для будівництва вищевказаної квартири.  

Відповідно до п. 2.1 спірного договору, грошова сума була сплачена позивачем в повному обсязі та у строки, обумовлені договором.  

У вересні 2006 року будівництво будинку АДРЕСА_1 було припинено. Крім того, 24 липня 2007 року позивач дізнався, що відповідачем ЗАТ “Українська будівельна компанія” була змінена нумерація квартир, про що позивач не був сповіщений.  

24 січня 2008 року Управління капітального будівництва Донецької міської ради  своїм листом повідомило позивача про факт розірвання договору №142 від 18.11.2003 року, укладеного між Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради та ЗАТ “Українська будівельна компанія” про участь на паях у закінченні будівництва житлового будинку АДРЕСА_1.  

З березня по травень 2008 року позивачем неодноразово направлялися на адресу ЗАТ “Українська будівельна компанія” проекти додаткових угод, але вони не були схвалені відповідачем, та 06 червня 2008 року позивач отримав від відповідача пропозицію розірвати договір за згодою сторін, або звернутися до суду.  

Згідно п.5.2 спірного договору, строк закінчення будівництва квартири намічений на 30.07.2007 року, але на час звернення до суду будівництво не завершено, водночас ЗАТ “Українська будівельна компанія” не доведено позивачу ніяких перешкод, які б могли привести до неможливості виконати договір.  

Крім того, позивач вважає що спірний договір не може бути розірваний в однобічному порядку без належних підстав, тому просить суд задовольнити позовні вимоги та визнати договір дійсним, зобов`язати ЗАТ “Українська будівельна компанія” закінчити будівництво квартири АДРЕСА_1 та визнати за позивачем право власності  на зазначену квартиру.  

Також позивач вказує, що за порушення строків виконання робіт з будівництва квартири боржник повинен сплатити кредитору пеню в розмірі 0,05% від вартості невиконаних робіт в розмірі 35 027,33 грн., штраф у розмірі 18 243, 40 грн., матеріальну шкоду в розмірі 259 588,65 грн. та моральну шкоду в розмірі 18 243,40 грн. та зайво сплачені грошові кошти в розмірі 8 000 грн.  

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.  

Представники відповідачів у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили.  

Представники третіх осіб  у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили.  

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутності відповідно до ст. 224 ЦПК України.  

Суд, дослідивши матеріали вказаної справи, заслухавши пояснення представника позивача,  проаналізувавши надані докази, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:  

Судом встановлено, 30 листопада 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та  відповідачем ЗАТ “Українська будівельна компанія” був укладений договір “про участь на паях у будівництві квартири” (а.с.8-9), згідно якого ЗАТ “Українська будівельна компанія” зобов`язалося здійснити будівництво квартири АДРЕСА_1, загальною площею 53,39 кв.м та передати по закінченні будівництва квартиру у власність позивачу, а позивач зобов`язався перелічити кошти в розмірі 182 434,00 грн. на розрахунковий рахунок генпідрядника за договором для будівництва вищевказаної квартири. Також п.5.2 зазначеного договору передбачений строк закінчення будівництва – 30 липня 2007 року.  

Як вбачається з наданих суду копій квитанцій (а.с.10-11) ОСОБА_1 була сплачена грошова сума  у розмірі 190 434,00 грн, тобто в повному обсязі та у строки, обумовлені договором та зайво сплачено суму в розмірі 8000 грн.  

Згідно п.1.9 зазначеного договору, вбачається, що передана Генпідрядником після завершення будівництва квартира буде належати Дольщику на праві власності.  

Як встановлено у судовому засіданні, до теперішнього часу будівництво жилого будинку АДРЕСА_1 не завершено.  

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин (договір) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.  

Ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для визначення чинності правочину: зміст правочину не може супережити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  

Підписання спірного договору підтверджує добровільність та відповідність внутрішній волі сторін за договором. Дієздатність сторін на момент підписання договору була встановлена, після чого він був підписаний представниками сторін. Згідно діючого законодавства даний договір повинен був бути оформлений у простій письмовій формі, що й підтверджується матеріалами справи.  

Судом встановлено, що договір “про участь на паях у будівництві квартири” від 30.11.2005 року спрямований на реальне настання правових наслідків – а саме на будівництво квартири АДРЕСА_1, з подальшою передачею квартири позивачу, який відповідно до договору сплачує за це грошові кошти.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний договір повністю відповідає нормам ЦК України, та є дійсним.  

Відповідно до п.9.1 спірного договору про участь на паях у будівництві квартири АДРЕСА_2, він діє до планового закінчення будівництва.  

Згідно положень ч.1 ст.651 ЦК України не допускає розриву в однобічному порядку без належних підстав.  

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання, прийняті сторонами на себе за договором повинні бути виконані у повному обсязі у строки, встановлені договором.  

Відповідно до ч.1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт, або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації.  

Як встановлено судом, до теперішнього часу ЗАТ “Українська будівельна компанія” не виконало своїх зобов`язань за договором – не завершило будівництво квартири.  

Таким чином, суд вважає доцільним задовольнити позовні вимоги та зобов`язати ЗАТ “Українська будівельна компанія” закінчити будівництво квартири АДРЕСА_1 та передати квартиру відповідно до умов договору б/н від 30.11.2005 року про дольову участь у будівництві квартири позивачу на підставі акту приймання передачі виконаних робіт з проектною документацією та актом готовності об`єкту підписаному повноважними особами згідно законодавства України.  

Суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на спірну квартиру, оскільки, відповідно до  ст.876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник. Крім того, п.1.9 спірного договору також передбачає, що право власності на квартиру переходить від генпідрядника до дольщика після передання квартири генпідрядником після завершення будівництва.  

Таким чином, на теперішній час, коли ще не завершено будівництво спірної квартири, та вона не прийнята до експлуатації, суд не може визнати право власності на неї за позивачем.  

Підставами виникнення цивільних прав, зокрема права власності, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші юридичні факти.  

За ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.  

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, до ч. 4 цієї статті - ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.  

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи, тобто позивача, на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.  

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України змістом права власності є право володіння, користування та розпоряджання майном.  

Спірна квартира АДРЕСА_1 – будівельна адреса (АДРЕСА_1) є нерухомою річчю за ч. 1 ст. 181 ЦК України, визначеною індивідуальними ознаками за ч. 1 ст. 184 ЦК України – номер квартири, місцезнаходження на поверху в під’їзді, місце знаходження відповідно у будинку – під’їзд, що є незамінними. А відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України спірна квартира є майном.  

Здійснювати право власності за його змістом згідно із ст. 318, ст. 325 ЦПК України, п. 1.8 договору „про дольову участь у будівництві квартири” від 30.11.2005р. може позивач. Таке здійснення може виражатися за ч. 1 ст. 319 ЦПК України у володінні, користуванні, розпорядженні на власний розсуд майном – об’єктом незавершеного будівництва – квартирою АДРЕСА_1 та майновими правами (ч. 2 ст. 190 ЦК України), які виникають одразу з моменту укладання, виконання договору від 30.11.2005р, повною сплатою позивачем за цим договором відповідачу   ЗАТ “Українська будівельна компанія”   відповідно до роз’яснень Мінюсту у листі № 19-50-2309 від 22.06.2007р.  

Відповідно до ст. 876 ЦК України, власником об’єкту будівництва або результатів інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.  

Відповідно до ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  

За ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на створену річ виникає з договору (п. п. 1.9, 1.10 спірного договору). За змістом цієї статті право власності на нову річ виникає в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з’являється об’єкт, який може кваліфікуватись як нова річ (ч. 2 ст. 331 ЦК України). В даному випадку, збудована квартира, яку можна ідентифікувати по номеру, по місцезнаходженню у під’їзді, за поверхом, по розташуванні на поверсі, яка має окремий вхід, окремі кімнати та службові приміщення в квартирі, електроразводку, теплові труби та радіатори, труби на воду, є таким об’єктом.  

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України у зв’язку з повною оплатою позивачем за спірним договором вартості квартири, до моменту виготовлення об’єкта, який може визнаватися як нова річ, особа яка сплатила за матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва, визнається власником цих матеріалів, обладнання.  

Судом встановлено, що позивачем було сплачено суму договору в повному обсязі.  

Відповідно до ч. 3 ст. 331, ч. 1 ст. 190 ЦК України позивач володіє майновими правами на квартиру АДРЕСА_1 – будівельна адреса (вул. Батіщєва, буд. 4б – поштова адреса) і є власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва квартири. А всі матеріали та обладнання, що були використані для будування квартири, разом складають недобудовану квартиру АДРЕСА_1 – будівельна адреса (АДРЕСА_1 – поштова адреса) як об’єкт незавершеного будівництва.  

Пунктами 1.8, 1.10, 6.2 спірного договору передбачена відсутність у відповідача ЗАТ “Українська будівельна компанія” права власності або перехід права власності на спірну квартиру.  

Таким чином, суд вважає правомірним визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва – недобудовану квартиру АДРЕСА_1 – будівельна адреса (АДРЕСА_1 – поштова адреса) за ОСОБА_1.  

Крім того, позовні вимоги позивача в частині стягнення на її користь пені та матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки дані умови не передбачені договором  «про участь на паях у будівництві квартири” від 30 листопада 2005 року.  

Також, посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди є неумотивованими, оскільки відповідно до загальних правил цивільно – правової відповідальності при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачем повинно бути зазначено: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем повинен бути підтверджений факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з відповідача.  

Крім того, за правилами ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача належить стягнути сплачене державне мито при зверненні до суду та судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.    

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія”, Управління капітального будівництва Донецької міської ради, третя особа: розпорядник майна Король Кристина Володимирівна про визнання договору дійсним, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності, стягнення суми є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.  

На підставі викледного, ст.ст. 203, 204, 526, 875, 876 ЦК України, керуючись ст. 10,11,60,130,174,212-215,218 ЦПК України, суд,-  

  В И Р І Ш И В:  

  Позов ОСОБА_1     – задовольнити частково.  

  Визнати договір “Про участь у будівництві квартири” від 30.11.2005 року, укладений між Закритим акціонерним товариством “Українська будівельна компанія” та ОСОБА_1 на будівництво квартири АДРЕСА_1 дійсним.  

Зобов`язати Закрите акціонерне товариство “Українська будівельна компанія” закінчити будівництво квартири АДРЕСА_1 та передати квартиру відповідно до умов договору б/н від 30.11.2005 року про дольову участь у будівництві квартири ОСОБА_1 на підставі акту приймання передачі виконаних робіт з проектною документацією та актом готовності об`єкту підписаному повноважними особами згідно законодавства України.  

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об’єкт незавершеного будівництва – недобудовану квартиру АДРЕСА_1 – будівельна адреса (АДРЕСА_1 – поштова адреса).  

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія” на користь ОСОБА_1 зайво сплачені грошові кошти в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн..  

Стягнути солідарно з Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія”, Управління капітального будівництва Донецької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі  1700 (одна тисяча сімсот) грн..  та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120( сто двадцять) грн..  

  В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.  

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

  Суддя: