Справа № 2-925/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                УКРАЇНИ

02 грудня 2010  року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

 головуючого судді Хотянової В.В.,

 при секретарі Мельниковій А.М.,

 розглянувши  у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Карасан», Партенітської селищної ради м.Алушти АР Крим, Відділу Держкомзему в м.Алушта, третя особа: Фонд Майна АР Крим, Рада міністрів АР Крим про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, про зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

    В   березні 2003 року   п озивачі, поситлаючись на вимоги  ст. 203, ч.1 215, ч.1 628,  ч.1 ст. 638ЦК України  звернулись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2004 року частково недійсним  в частині продажу земельної ділянки під житловим будинком № НОМЕР_1 та прилеглої до нього прибудинкової території, що розташована  всел.Утьос, загальгною площею 1500 кв.м,  про зобов’язання  виконати певні дії та внести зміни до державного акту на право користування земельною ділянкою.

     В травні 2005 року позивачі уточнили прозовні  вимоги, просили визнати частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 20, 892 га, укладений 03.03.2004 року між Партенітською селищною ражою та ЗАТ «Санаторій Карасан» в частині купівлі-продажу земельної ділянки під житловим будинком № НОМЕР_1 та прибудинкової території, а всього площею 1500 кв.м та зобов*язати  відділ держкомзему  в м.Алушта внести відповідні зміни до державного акту серії КМ № 103463 від 22.03.2004 року шляхом виключення із загальної площі земельну ділячнку під жилим будинком та прибудинкову територію.

    Свої вимоги мотивують тим, що з 1973 року позивачі мешкають в будинку №НОМЕР_1 с.Утьос сан.Карасан. Померлий батько позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 14.03.1973 року уклав договір з адміністрацією сан.Карасан та зобов’язався виконати капітальний ремонт будинку і адміністрації санаторію, а адміністрація в свою чергу зобов’язалася залишити за ОСОБА_4 і його родиною одноквартирний будинок та заявити клопотання перед виконкомом про прийняття його комісією та видати ордер. Виконавши умови договору по капітальному ремонту будинку вже на протязі 37 років позивачі виконують текучий ремонт будівлі. Житловий будинок №НОМЕР_1 розташований на території колишнього державного санаторію «Карасан». Наказом Фонда майна АР Крим від 08.05.1998 року «Про створення закритого акціонерного товариства «Санаторій Карасан», держава в особі Фонду виступила засновником ЗАТ «Санаторій Карасан» і у якості вкладу в статутний капітал передало державне майно, а саме цілостний майновий комплекс санаторію «Карасан» на суму 2 256 764 гривні. Як вбачається з листів контрольної комісії по питанням приватизації Верховної ради АР Крим від 14.02.2008 р., 12.02.2008 р.,07.02.2008 року житловий фонд, в тому числі і будинок №НОМЕР_1, який знаходиться у власності держави в особі Фонду в статутний капітал ЗАТ «Санаторій Карасан» не передавався, тобто житловий фонд, розташований на території санаторію «Карасан» є державною власністю, а ЗАТ «Санаторій Карасан» лише здійснює управління цим майном. У зв’язку з зазначеним, вважають, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2004 року у який увійшов і будинок №НОМЕР_1 з прибудинковими будівлями було укладено з порушенням вимог діючого законодавства, а тому його необхідно визнати частково недійсним.

    Позивач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні підтримали доводи позовної заяви та просять її задовольнити.

    Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, причини неявки суду не повідомила, про час, місце розгляду справи повуідомлена належним чином.

    Представник відповідача ЗАТ «Санатрій Карасан» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечує проти задоволення позову.

    Інші сторони у судове засідання не зявились, про час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності не зявившихся сторін по справі, оскільки в матеріалах справи мається достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін .

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, оглянувши інвентарну справу, надану БТІ м.Алушти,  суд вважає, що позов не підлягає задоволенню  з наступних підстав:

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав, обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.    

Відповідно з ч.1 ст.202 ЦК України угода - це дія особи, направлена на придбання, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

    Згідно ст.204 ЦК України угода є правомірною, якщо її недійсність прямо не встановлена законом, чи якщо вона не визнана судом недійсною.

      На підставі наданих суду доказів встановлено що на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 03 березня 2004 року  Закритому Акціонерному товариству «Санаторій Карасан» належить земельна ділянка площею 20, 5892 га, та земельна ділянка розміром 0, 8241 га , розташована між базою відпочинку «Айвазовське» Партенітської селищної ради і санаторієм «Утьос» Маломаяцької сільської ради (а.с.48-50). На підставі зазначеного договору   ЗАТ «Санаторій Карасан» отримав  Державний акт на право  власності  на земельну ділянку   22 березня 2004 року ( а.с.10).

    Відповідно до ст.317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

    Згідно ч.1,2 ст.321 ЦК України право власності є нерухомим. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Особа може бути лишена права власності чи обмежено в його здійсненні лише у випадку та в порядку, встановлених законом.

      Позивачі, посилаючись на вимоги ст.203 ч.1 ЦК України, зазначають, що зміст  оскаржуваного договору купівлі-продажу  частини земельної дідлянки  суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, так як при укладані договору сторони порушили вимоги закону відносно предмета угоди, так як вважають , що  до предмету договору  не повинна входити земельна ділянка  розміром 1500 кв.м., яка необхідна для обслуговування будинку № НОМЕР_1 в с.Утьос сан.Карасан та прибудинкової території, на якій розташовані господарські спооруди позивачів. Але в судовому засіданні не встановлено, що  під час укладення спірної угоди договору купівлі-продажу земельної ділянки сторони правочину  в момент його вчинення недотримались вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п*ятою та шостою статті 203  ЦК України.

            Посилання позивача на те, що Фонд майна АР Крим при передачі житлового фонду, зокрема будинку №НОМЕР_1, розташованого на території санаторій Карасан ,  до статутного фонду ЗАТ «Санаторій Карасан»  спірний будинок  не передавав, так як   є власністю держави , не може бути прийнято судом до уваги оскільки зазначена обставина спростовується зібраними і дослідженими під час судового засідання доказами та матеріалами справи.

  Наказом № 754 Фонду майна АР Крим від 08.05.1998 року було створено Закрите акціонерне товариство «Санаторій Карасан»  на базі державного підприємства санаторій «Карасан». У якості вкладу держави до статутного фонду  ЗАТ «Санаторій Карасан» було внесено цілісний майновий комплекс санаторію «Карасан» .

24.09.2002 року  виконавчим комітетом Партенітської селищної Ради було прийняте рішення «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс санаторію  «Карасан» за №  136 , згідно з яким  СМ БРТІ було зобов*язано зареєструвати право власності на зазначений об*єкт .

Згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Партенітської селищної ради № 136 від 24 вересня 2002 року та зареєстрованого в БТІ 01.10.2002 року, ЗАТ «Санаторій «Карасан» на праві колективної власності належить цілісний майновий комплекс, що розташований у м.Алушта, селище Утьос.

До  складу цілісного майнового комплексу, який передано у власність ЗАТ входить і житловий будинок №  НОМЕР_1, в якому мешкають позивачі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»  в редакції Закону України від 04.09.2008 року № 500-УІ передбачено, що приватизація державного житлового фонду - це відчудженя квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб , кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.  Державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, організацій, установ.

Частиною 2 пункту 9 ст. 8 цього Закону передбачено, що у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності,  злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу абр ліквідації  підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній ( у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних , сільських рад.

Пунктом 1 ст.2 вказаного Закону  передбачено, що до об*єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які  використовуються громадянами на умовах найму.

В той же час пунктом 2 цієї ж статті встановлено, що не підлягають приватизації: квартири -   музеї, квартири ( будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків,  ботанічних садів, дендрологічних , зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків – пам*яток, садово-паркового мистецтва, історико-культурних  заповідників, музеїв – заповідників, кімнати в гуртожитках, квартири, які перебувають в аварійному стані, квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані  в зоні безумовного відселення, забрудненій внаслідок аварії на  Чорнобильській АЕС.

З матеріалів справи вбачається,  що в межах території санаторію «Карасан» розташований парк-пам*ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Карасанський» площею 18 га, оголошений об*єктом природно-заповідного фонду України  Постановою Держкоприроди УРСР від 30.08.90 року № 18 « Про  затвердження переліку державних парків-пам*яток садово-паркового мистецтва республіканського значення».

Вказаний парк-пам*ятка переданий ЗАТ «Санаторій «Карасан» під охорону відповідно до охоронного зобов*язання ОПСП № 007 від 17 травня 2002 року .

Отже, житловий будинок № НОМЕР_1, що знаходиться на території санаторію «Карасан» не підлягає приватизації згідно з пунктом 2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Так як будинок не підлягає приватизації та на сьогоднійшній день не є власністю позивачів,  то у позивачів на цей час відсутні правові підстави для приватизації присадибної земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку та прибудинкової території, тобто  відсутні правові підстави вимагати визнання частково недлійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та виключення частини земельної ділянки із державного акту ЗАТ «Санаторій Карасан»  необхідної для  обслуговування будинку № НОМЕР_1 та прибудинкової території розміром 1500 кв.м.

    Крім того відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

    Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстав для задоволенню позову в іншій частині, а саме припинення права власності і зобов’язання вчинити певні дії у суду не має, оскільки позивачу не вдалося надати суду вагомих доказів для визнання частково недійсним договору купівлі - продажу  земе льної ділянки від 03 березня 2004 року  .

    Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для відмові в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ЗАТ «Санаторій «Карасан», Партенитської селищної ради м.Алушти АР Крим, Відділу Держкомзему в м.Алушта, третя особа: Фонд Майна АР Крим, Рада міністрів АР Крим про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, про зобов’язання вчинити певні дії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202, 203, 215?321,628, 638 ,654 ЦК України, ст.ст. 42, 151, 158 ЗК України, ст.ст.10, 11, 60, 209,  212-215, 218  ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Карасан», Партенітської селищної ради м.Алушти АР Крим, Відділу Держкомзему в м.Алушта, третя особа: Фонд Майна АР Крим, Рада міністрів АР Крим про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2004 року, в частині продажу земельної ділянки під житловим будинком № НОМЕР_1 та прилеглої до нього прибудинкової території, що розташована  в сел.Утьос, загальною площею 1500 кв.м,  про зобов’язання виконати певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене  в апеляційному порядку до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.        

Суддя:                                     В.В.Хотянова