2-  854-10 рік

                                                                Р І Ш Е Н  Н Я

                                                  І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

23.12.2010 рік                                                                                                     м.Алушта

Алуштинський міський суд АРК, у складі :

головуючого – судді В.В.Хотянової В.В.

При секретарі Мельниковій А.М.

Розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м.Алушті цивільну справу за позовом       ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа  ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки,

                                                                 В С Т А Н О В И В :

              ОСОБА_2  звернулась до суду з позовною заявою про визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними.

    Свої вимоги мотивує, тим, що 06.07.2007 року представником позивача за довіреністю ОСОБА_5 громадянину ОСОБА_3 було продано земельну ділянку позивача розміром 0,0701 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п.3 договору купівлі-продажу ВЕК №761878 представник позивача своїм підписом нібито підтверджує отримання від ОСОБА_3 вартості земельної ділянки ще до підписання договору. Проте дана інформація не відповідає дійсності і не підтверджується жодною розпискою або іншим документом, який підтверджував би отримання ОСОБА_5 грошових коштів. Таким чином, представник позивача не отримав грошових коштів від ОСОБА_3, а відтак і сам позивач був протиправним шляхом позбавлений і земельної ділянки і грошей за неї. 03.08.2007 року ОСОБА_3 продав вказану ділянку ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу. З огляду на викладене вище позивач має підстави вважати, що його свідомо, ввівши в оману його та його представника щодо сплати грошових коштів, позбавили власної земельної ділянки, чим грубо порушили його права у володінні, користуванні і розпорядженні своєю власністю.

         ОСОБА_3  навмисно ввів ОСОБА_5 в оману щодо сплати вартості земельної ділянки, чим фактично примусив його підписати договір-купівлі продажу до отримання грошей. Позаяк вказані кошти дотепер ОСОБА_3 не сплачені, вказаний договір просить визнати недійсним, як і наступний договір купівлі-продажу даної земельної ділянки, укладений між відповідачами.

          Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги посилаючись на ст. 230 ЦК України, вважає, якщо одна із  сторін правочину , яким є ОСОБА_3, навмисно ввела другу  сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такою обставиною вважає порядок розрахунків, тому просить визнати правочин недійсним.

    Представник позивача  ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просить її задовольнити.

    Відповідачі в судове засідання не з’явились, про час, місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать судові повістки.

          ОСОБА_4 направив до суд письмові заперечення на позов, просить в позові відмовити, так як він є  добросовісним набувачем спірної земельної ділянки (а.с.63).

    Третя особа ОСОБА_5 ,який був залучений  до участі у справі ухвалою Алуштинського міського суду від 25 листопада 2010 року, позовні вимоги визнав, пояснив, що до підписання договору кошти  за договором не отримав, так як був введений в оману зі сторони  ОСОБА_3 щодо порядку розрахунків за договором купівлі-продажу  земельної ділянки, кошти повинен був отримати після надання оригіналу договору купівлі-продажу в одному із банків м.Москва, про що було укладено відповідний договір.

   Вислухавши пояснення представника позивача,  третьої особи, дослідивши письмові докази ,  оглянувши та дослідивши матеріали цивільної справи  2-647-2009 року  за позовом  ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки,  визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,  скасування правової реєстрації земельної ділянки і поновлення права власності на земельну ділянку,  всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.  

              На підставі наданих суду доказів встановлено, що 06.07.2007 року  ОСОБА_2. в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_5 продала ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 0,0701 га. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 надану для індивідуального дачного будівництва (а.с.8-9).

             На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.07.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу Автухович Є.В. 20.07.2007 року ОСОБА_3 Лучистівською сільською радою виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.

          03 серпня 2008 року зазначена земельна ділянка була відчужена ОСОБА_3 ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу (а.с.10-11).

          Позивач в своїй позовній заяві просить визнати недійсними зазначені договори купівлі-продажу з тих підстав, що він так і не отримав кошти від ОСОБА_3 за продану ним земельну ділянку,  вважає, що правочини вчинені під впливом обману, так як ОСОБА_3 навмисно ввів його представника ОСОБА_5 в оману щодо сплати вартості земельної дідлянки, чим фактично примусив підписати договір купівлі-продажу до отримання грошей.

           Відповідно ч.1 ст.153 Земельного Кодексу України власник не може бути позбавлений  права власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

         Відповідно до ст.ст.131,132 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладання таких угод здійснюється відповідно до цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються, такі угоди вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

     З фактичних обставин справи вбачається, що сторони оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.07.2007 року під час його укладання досягли згоди з усіх істотних умов договору: визначили предмет угоди, яким є спірна земельна ділянка, її місце розташування, площу, цільове призначення; встановили договірну ціну і зобов’язання сторін. Нотаріусом перед посвідченням договору було перевірено документ, який підтверджував право власності  позивача на земельну ділянку, витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна а також встановлено відсутність інших обставин відповідно до вимог діючого законодавства, які б могли перешкодити укладанню цієї угоди.

      За змістом пункту 3 цього договору продаж вчинено за ціною  327 000 грн, які за свідченням сторін, покупець сплатив представнику продавця повністю до підписання договору, проведення зі сторони покупця повного розрахунку за продану земельну ділянку та відсутність щодо нього претензій  фінансового характеру підтверджено підписом представника продавця під договором (а.с.8).

        Цей факт, засвідчений нотаріально посвідченою угодою, позивач та його представник  не спростували.

        Посилання представника позивача на те, що  на момент підписання угоди позивач кошти за договором купівлі-продажу не отримував, так як існував договір про надання  та використання індивідуальної банківської  скриньки з особливим режимом доступу, укладеного  ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з комерційним банком «Русский банк развития»  від 04 липня 2007 року для передачі та отримання коштів за договором купівлі-продажу після надання оригіналу договору  купівлі-продажу земельної ділянки  позивача суд до уваги не приймає, так як  положення спірного договору купівлі-продажу не містячть будь-яких посилань  на особливий порядок здійснення розрахунків між сторонами цієї угоди за придбану земельну ділянку, який сторони встановили на свій розсуд.

          Статею 230 ЦК України передбачено,  якщо  одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне  значення  ( частина перша статті 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним.

        Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує про  їх існування.

         Правочин визнається вчиненим  під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щоло обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

         Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо  мотивів правочину не має істотного значення.

          Проаналізувавши наявні у справі докази, суд не вбачає підстав для визнання  правочину договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та позивачем недійсним з підстав, передбачених ст. 230 ЦПК України, оскільки доводи останнього про те, що він та  його представник  фактично не отримали грошей за продану земельну ділянку, не доведені у встановленому порядку відповідно до вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України, не  доведено сам факт обману щодо порядку розрахунків за договором купівлі продажу земельної ділянки.

      Крім того, відмовляючи в позові про визнання правочину недійсним з підстав , передбачений ст. 230 ЦК України,  суд враховує  рішення колегії  суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим  від  18 січня 2009 року , яким у задоволенні позову  ОСОБА_2.  до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Лучистівської сільської ради, третя особа ОСОБА_5, приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу Автухович Е.В., ТОВ «Алуштинське земельно-кадастрове бюро», Алуштинське міське управління земельних ресурсів про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, відміну правової реєстрації земельної ділянки, поновлення права власності на земельну ділянку  було відмовлено (а.с.24-31).

      Із зазначеного рішення суду  вбачається, що вимоги  ОСОБА_2 про розірвання договору були засновані на нормах матеріального закону, що передбачені ст.ст.651, 655, 692, 697 ЦК України, з якими він пов*язував своє право на повернення товару ( земельної ділянки) з підстав невиконання покупцем свого обов*язку по оплаті придбаного майна.

    При вирішенні зазначенної справи, судом було встановлено, що сторони спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 6 липня 2007 року під час його укладення досягли згоди з усіх істотних умов договору – визначили предмет угоди, яким є спірна земельна ділянка, встановили договірну ціну і зобов*язання сторін. Факт укладення цього договору підтверджується підписами сторін, а також підписом нотаріуса Автухович Е.В. яким перед посвідченням договору було перевірено документ, що підтверджував право власності позивача на спірну  земельну ділянку, відомості щодо відсутності заборон, арештів та податкової застави даного майна, а також встановлено  відсутність інших обставин відповідно до вимог діючого законодавсива, які б могли перешкоджати укладенню даної угоди..

Що стосується вимоги позивача в частині визнання недійсними всіх наступних угод, що вчинялись відносно спірної земельної ділянки після відчуження  позивачем ОСОБА_3, то суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального закону, оскільки при встановленні  обставин справи в частині спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 то вирішення якого є похідним від законності попереднього договору підстав для визнання його недійсним у суду не має.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи та проаналізувавши правовідносини сторін, суд приходить до висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Алуштинського міського суду від 19 березня 2010 року були прийняті заходи забезпечення позову, та накладено арешт на земельну ділянку розміром .

Згідно частини 6 статті 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, суд вважає за можливе заходи забезпечення позову прийняті відповідно до ухвали Алуштинського міського суду від 19 березня 2010 року скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 230, 321 ЦК України, ст.ст.10,11,60,212-215, 218  ЦПК України, суд –

                                                                      В И Р ІШ И В :

       У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа  ОСОБА_5 про визнання недійсним договору  від 06.07.2007 року  купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0, 0701 га, розташованої за адресою : АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3  та визнання недійсним договіру купівлі-продажу зазначеної  земельної ділянки від 03.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – відмовити.

     Скасувати заходи забезпечення позову,  прийняті  ухвалою Алуштинського міського суду від 19.03.2010 року та зняти арешт із земельної ділянки розміром 0, 0701 га, розташованої за адресою : АДРЕСА_1.

     Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд в порядку і строки передбачені ст.ст.294-296 ЦПК України.

     Суддя                                                                             В.В.Хотянова