2-745/10

        РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

02 грудня 2010 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді – Хотянової В.В.

при секретарі – Мельниковій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Алушта справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Партенітської селищної ради м.Алушта АР Крим, Партенітської селищної ради, третя особа: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов’язання надати квартиру,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов’язання відповідача надати квартиру  на склад сім*ї із трьох чоловік, відповідно нормам жилої площі, що передбачено ст. 47 ЖК України із числа квартир, закуплених  державою для військовослужбовців .

Свої вимоги мотивує тим, що згідно наказу від 08.07.1992 року його було звільнено з військової частини №22590 м.Тули у зв’язку  зі скороченням штату Збройних сил СРСР. При звільненні позивач ніякої житлової площі не мав, хоча до моменту звільнення мав статус учасника бойових дій в Афганістані. Прибувши після звільнення у 1992 році до смт.Партеніт позивач став на квартирний облік по місцю прописки, на сьогоднійшній день стоїть на черзі  в Партенітській селищній раді під №1 як учасник бойових дій зі складом родини 5 – ти осіб. На теперішній час родина позивача складається з 3-х осіб. У зв’язку з тим, що на протязі останніх 17-ти років квартирне питання позивача ніяким чином Партенітською селищною радою не вирішується, позивач і звернувся з зазначеним позовом до Алуштинського міського суду.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просить її задовольнити.

Представник відповідачів в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив. В минулому судовому засіданні предстаник  відповідача позов не визнавала, пояснила, що вільного житла у Партенітській селищній раді немає, тому вони не можуть надати житло позивачу.

Треті особи у судове засідання не з*явились, про час, місце розгляду спроави повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення  сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши докази надані сторонами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.  

На підставі наданих суду доказів встановлено, що відповідно довідки військової частини №22590 м.Тули від 02.09.1992 року ОСОБА_1 на період проходження служби у військової частині №22590 м.Тули житловою площею не забезпечувався та є безквартирним.

Згідно копії посвідчення позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Згідно довідки Партнітської селищної ради від 17.12.2003 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку за місцемпроживання при Виконавчому комітеті і Паретнітської селищної ради та знаходиться:

-   в загальному списку громадян, перебуваючих на квартирному обліку при виконкомі селищної ради  - номер черги 40, кількість членів родини – 3, дата і номер рішення включення до списку №107 від 05.11.1992 року;

-   в списку громадян, перебуваючих на квартирному обліку при виконкомі селищної ради і користуюється правом на позачергове отримання житлових приміщень  - номер черги  -20, кількість членів родини  - 3, дата і номер рішення включення до списку №107 від 05.11.1992 року;

-   в списку громадян, офіцерів запасу, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання при виконкомі селищної ради  - номер черги 4, кількість членів родини  - 3, дата і номер рішення включення в список №107 від 05.11.1992 року.

Згідно повідомлення Партенітської селищної ради надати житло позивачу не надається можливим, оскільки будівництво муніципального житла в смт.Партеніт не ведеться з 1995 року у зв’язку з відсутністю фінансування.

Позивач в своїй позовній заяві просить суд прийняти рішення яким зобов’язати відповідача надати на родину з трьох осіб квартиру, відповідно до ст.ст. 45, 47 Житлового Кодексу України, оскільки вже на протязі 17 років його квартирне питання відповідачем не вирішується.

        Відповідно до статті 12 Закону України  «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»  держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

      Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

      Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

      Особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

      Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку.

Органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві військовослужбовцям, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні жилі будинки.

      Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно п.19 « Положення про пільги  для військовослужбовців...» затвердженого Постановою Радів Міністрів СРСР №193 від 17.02.1981 року з відповідними  змінами ,  військовослужбовці особи офіцерського складу, звільнені у запас по скороченню штату забезпечуються виконавчими комітетами  Ради народних депутатів житловою площею в першу чергу, але не пізніше 3-х місяців з дня прибуття до місця проживання, вибраного з урахуванням існуючого порядку прописки.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню,  в частині зобов*язання  відповідачів надати квартиру позивачу,  а порядок надання квартири відноситься виключно до компетенції виконавчого комітету, тому позовні вимоги позивача суд задовольняє частково.

Права позивач на отримання житла відповідачами порушенні, на квартирному обліку як учасник бойових дій стоїть з 1992 року, в черзі під номером 1 , але до цього часу житла не отримав.

Право позивача на отримання житла позачергово  закріплено в статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підставі викладеного, керуючись  ст.45, 47, 48 ЖК України, ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.19  « Положення про пільги  для військовослужбовців...» затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №193 від 17.02.1981 року, керуючись  ст .ст.10,11,60,212-215, 218  ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

          Зобов*язати виконавчий комітет Партенітської селищної ради м.Алушта АР Крим, Партенітську селищну раду міста Алушти  Ради Автономної Республіки Крим надати  ОСОБА_1, що мешкає в АДРЕСА_1  на склад сім*ї три чоловіка  першочергово жиле приміщення, відповідно  до норм жилої площі, що передбачено ст. 47 ЖК України.  

      В іншій частині позову про надання  закуплених квартири для військовослужбовців -  відмовити.    

    Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд в порядку і строки передбачені ст.ст.294-296 ЦПК України.

Суддя:                                     В.В.Хотянова