АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді : Сіротюка В.Г.
Суддів : Кузнєцової О.О.,
Бондарева Р.В.,
з участю секретаря: Іванова О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-97», треті особи – Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, Гвардійська селищна рада Сімферопольського району, Сімферопольська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
30 липня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, ТОВ «Лотос-97», треті особи – Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, Гвардійська селищна рада Сімферопольського району, Сімферопольська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що названий договір купівлі-продажу від 26 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Лотос-97» суперечить актам цивільного законодавства – статям 509, 526 Цивільного кодексу України, і зокрема, умовам пункту 5.3. договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва від 08 червня 2005 року щодо зобов’язання надання двокімнатної квартири сторонам по справі, як переселенцям.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2010 року позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволений.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 26 березня 2007 року між ТОВ «Лотос-97» та ОСОБА_7
Повернуто ТОВ «Лотос-97» квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_7
Зобов’язано ТОВ «Лотос-97» повернути ОСОБА_7 грошові кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2007 року.
Стягнуто з ТОВ «Лотос-97» та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові витрати по 24 грн. з кожного.
Не погодившись з вказаним рішенням суду , ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивачки та представників сторін по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що спірним договором купівлі-продажу порушено право позивачів, яке підлягає захисту.
З таким рішенням суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права виходячи з наступного.
Статтею 317, частиною першою статті 321, статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном; право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Зміст спірної угоди вказує на те, що 26 березня 2007 року між ТОВ «Лотос-97» та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу квартири двокімнатної квартири АДРЕСА_1 яка належала ТОВ «Лотос-97» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Сімферопольською районною державною адміністрацією 07 листопада 2006 року (арк. справи 14-15).
Позивачами по справі не надано суду доказів того, що договором купівлі-продажу від 26 березня 2007 року порушені їх права чи інтереси саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1
На зазначені положення закону, суд першої інстанції уваги не звернув, а відтак відсутні підстави вважати право позивачів на спірну квартиру порушеним наявною угодою з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать про те, що 11 квітня 1990 року між родиною ІНФОРМАЦІЯ_2 та директором радгоспу «Гвардійський» був укладений договір-зобов’язання згідно умов якого, радгосп «Гвардійський» взяв на себе зобов’язання надати родині ОСОБА_7 в складі трьох осіб (ОСОБА_7, ОСОБА_5 та малолітня ОСОБА_6.) двокімнатну квартиру житловою площею 26 м2 на 2-3 поверсі новозбудованого багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 у зв’язку зі знесенням житлового будинку АДРЕСА_1 й вилученням земельної ділянки по АДРЕСА_1, який належав батькам ОСОБА_5 (арк. справи 16).
У зв’язку з реорганізацією радгоспу «Гвардійський» зобов’язання по наданню житла прийняла Гвардійська селищна рада в порядку правонаступництва. Факт визнання Гвардійською селищною радою зобов’язання підтверджується змістом договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва від 08 червня 2005 року, укладеного між Фондом майна Автономної Республіки Крим та ТОВ «Лотос-97», зокрема, пунктом 5.3. цього Договору (арк. справи 17-20).
Зобов’язання за договором-зобов’язанням від 11 квітня 1990 року щодо надання двокімнатної квартири родині ОСОБА_7 Гвардійською селищною радою, зокрема, станом на 2006 рік, не було виконано, у зв’язку з чим рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2006 року, яке набрало законної сили, зобов’язано Гвардійську селищну раду Сімферопольського району виділити ОСОБА_5 з неповнолітньою донькою ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_1 квартиру, яка відповідає вимогам статті 50 Житлового кодексу України у будинку АДРЕСА_1, Сімферопольського району на виконання зобов’язання у зв’язку зі знесенням житлового будинку й вилученням земельної ділянки (арк. справи 10-13).
Зокрема, зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що передбачені строки будівництва у зв’язку з фінансовими ускладненнями були значно перевищені, з моменту підписання договору-зобов’язання пройшло більше 16 років. За цей час відбулися зміни в родинних зв’язках позивачки, оскільки шлюб між подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_5 був розірваний, вони утворили нові родини і проживають окремо.
Судом не прийнято до уваги заперечення представника Гвардійської селищної ради, про те, що на виконання зобов’язання двокімнатна квартира буде надана ОСОБА_7 на колишній склад родини, у тому числі на позивачку і її неповнолітню дитину, оскільки це суперечить вимогам житлового законодавства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що є достатні правові підстави щодо застосування положень частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вказане свідчить також про те, що відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України саме Гвардійська селищна рада зобов’язана виконати назване судове рішення та надати позивачам квартиру, яка відповідає вимогам статті 50 Житлового кодексу України у будинку АДРЕСА_1, Сімферопольського району на виконання зобов’язання у зв’язку зі знесенням житлового будинку й вилученням земельної ділянки.
При такому положенні відсутні правові підстави для висновку про те, що, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю «Лотос-97», яке було законним власником квартири на момент укладення спірної угоди, може бути якимось чином обмежено у користуванні, володінні та розпорядженні своїм майном.
Згідно пункту 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія судів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 2 частини першої статті 307, пунктом 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-97», треті особи – Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, Гвардійська селищна рада Сімферопольського району, Сімферопольська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
Р. Бондарев О. Кузнєцова В. Сіротюк