Справа № 2-446/11                                                

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 року                                                        Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Левченко Т.А.

                                                          при секретарі – Куришко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, вселення та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі свої вимоги мотивують тим, що їм та відповідачці належить на праві власності квартира № 14, що знаходиться в будинку № АДРЕСА_1. Рішенням апеляційного суду Сумської області від 06.05.2010 року визначено їх частки в праві власності на квартиру по 1/3 частині за кожним та встановлено порядок користування квартирою. Посилаються на те, що відповідачка на протязі тривалого часу перешкоджає їм проживати в квартирі та користуватися нею. В січні 2010 року вона змінила замки на вхідних дверях. На їх неодноразові звернення з проханням надати ключі від вхідних дверей відповідає відмовою, уникає зустрічей з ними та ігнорує їх права як співвласників квартири. Такими діями відповідачка спричинили їм моральну шкоду, що полягає в порушенні звичайного укладу їх життя, вони знаходяться в напрузі та стресовій ситуації, змушені звертатися до правоохоронних органів та суду за захистом своїх прав, порушується їх права як співвласників житла. Просять постановити рішення, яким усунути перешкоди прав власника, зобов’язавши ОСОБА_3 не чинити їм перешкоди в користуванні спірною квартирою та вселити їх в квартиру № 14, що знаходиться в будинку № АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди по 1700 гривень кожному.

В судовому засіданні позивачці позов уточнили та просять зобов’язати відповідачку надати їм ключі від вхідних дверей квартири № 14, що знаходиться в будинку № АДРЕСА_1 та не чинити їм перешкоди в користування квартирою, вселити їх в квартиру та стягнути з відповідачки на їх користь у відшкодування моральної шкоди по 1700 грн. кожному, а також стягнути з відповідачки судові витрати.

Відповідачка та її представник ОСОБА_5 позов не визнали. Відповідачка в заперечення пояснила, що позивачі, хоча і є власниками спірної квартири, але не потребують її як жилого приміщення, так як ОСОБА_1 є власником жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 і фактично мешкає в ньому зі своєю донькою. Крім того з моменту прийняття рішення апеляційним судом Сумської області з боку позивачів вимоги про вселення до квартири не заявлялися. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши осіб, які  беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло позивачам та відповідачці належить на праві власності квартира № 14, що знаходиться в будинку № АДРЕСА_1. Вказана обставина встановлена рішенням апеляційного суду Сумської області від 06.05.2010 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки в спільній сумісній власності на квартиру та встановлення порядку користування жилою площею та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Сумської міської ради про визнання незаконним розпорядження про приватизацію квартири та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру  (а. с. 6-8).

Вказаним рішенням суду визначено частки сторін у спільній власності на квартиру рівними по 1/3 частині кожному; встановлено порядок користування квартирою та виділено ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2 в користування жилу кімнату площею 17.1 кв.м, а ОСОБА_3 – жилу кімнату площею 11.8 кв. м з лоджією площею 1.3 кв.м, підсобні приміщення: кухню, коридор, ванну і туалет залишено в спільному користуванні сторін.

Позивачі як співвласники спірної квартири не мають можливості проживати в ній та користуватися нею, так як відповідачка в 2010 році змінила замки на вхідних дверях квартири та ключі від замків їм не надає. Вказана обставина підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Зокрема свідок ОСОБА_6, яка є сусідкою та проживає в квартирі № 15 по АДРЕСА_1, пояснила, що позивачі мешкали разом з відповідачкою в спірній квартирі до середини 2008 року. З січня 2010 року ОСОБА_2 постійно приходили до квартири, але попасти в квартиру не могли. В її присутності вони намагалися відчинити двері, але у них це не вийшло. Свідок ОСОБА_7 також пояснила, що вони разом з ОСОБА_2 приходили в 2010 році до квартири, але остання не змогла відчинити двері. Те, що відповідачка змінила замки від вхідних дверей квартири також підтверджується відеозаписом, наданим позивачами. З відеозапису, оглянутому судом вбачається, що в лютому 2010 року та в грудні 2010 року позивач ОСОБА_1 приходив до спірної квартири, намагався відчинити двері своїми ключами, але не зміг цього зробити, так як ключі не підходили до замків в дверях. Ту обставину, що на відеозапису знято, як ОСОБА_1 приходить саме до квартири № 14, що знаходиться в будинку № АДРЕСА_1, визнала в судовому засіданні і відповідачка. З приводу зазначених дій відповідачки позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до правоохоронних органів, що підтверджується матеріалами Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області.

Суд не може взяти до уваги твердження відповідачки про те, що вона не змінювала замки у вхідних дверях квартири та не чинить ніяких перешкод позивачам в користуванні квартирою, так як вони спростовуються наведеними вище доказами. Крім того в попередньому судовому засіданні відповідачка не визнавши позов, пояснила, що вона заперечує проти проживання позивачів в квартирі. На неодноразові пропозиції позивачів в судовому засіданні зустрітися та надати їм доступ до спірної квартири, відповідачка згоди не надала.

 Відповідно до ст. 361 ЦК України позивачі як співвласники спірної квартири  мають право самостійно володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

Таким чином, виходячи з вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що права позивачів як власників спірного жилого приміщення порушені та підлягають захисту, а тому їх вимоги про вселення до квартири та зобов’язання відповідачки надати ключі від вхідних дверей квартири є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивачів про відшкодування заподіяної їм моральної шкоди, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Позивачами не було надано суду належних доказів того, що в зв’язку з діями відповідачки змінився звичний уклад їх життя, вони перенесли страждання в зв’язку з ушкодження здоров’я (знаходяться в стресовій ситуації та позбавилися сну). Що стосується відшкодування моральної шкоди в зв’язку з порушенням їх права власності, то суд вважає, що визнання самого факту порушення права власності позивачів і його захист судом є достатньою справедливою сатисфакцією за порушене право власності.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 17 грн. та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.  

Керуючись ст. ст. 311, 361, 391 України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

                                                        В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 в  квартиру № 14, яка знаходиться в будинку № АДРЕСА_1.

 Зобов’язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_1, ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей квартири № 14, яка знаходиться в будинку № АДРЕСА_1.  

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 54 гривні.

 В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з моменту отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги.

              Суддя                                                                       Т.А.Левченко