Категорія №2.33
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 січня 2011 року Справа № 2а-8621/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
за участю:
представника позивача: не з’явився,
представника відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
15 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 16.11.2020 позовну заяву було залишено без руху до 30.11.2010 для усунення недоліків. У визначений судом строк позивач усунула недоліки, у зв’язку з чим справа була призначена до судового розгляду на 14.12.2010.
Позивач в обґрунтування адміністративного позову зазначив, що вона звернулась до Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю. Вказане звернення було зафіксовано відповідачем 16 серпня 2010 року. 30.09.2010 позивач звернулась до Міністерства праці та соціальної політки України, де їй було повідомлено, що 26.08.2010 заяву ОСОБА_1 передано до Луганського територіального відділення інспекції праці електронною поштою за номером 013-П-12-98/12-46. На телефонне звернення позивача до Луганського територіального відділення інспекції праці їй було повідомлено, що на адресу відділення звернення позивача не надходило.
Позивач просить визнати дії неправомірними щодо залишення звернення ОСОБА_1 без розгляду, зобов’язати розглянути звернення та надати відповідь, постановити окрему ухвалу про усунення виявлених порушень прав та притягнення винних осіб до відповідальності.
Позивач у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав до суду заперечення, у яких виклав свої доводи та просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд вважає за можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів у справі.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні дані, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.08.2010 на адресу Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю надійшов лист від ОСОБА_1 (вх.. № П-18478/12.
Листом від 23.08.2010 за вих.. № 013-П1298/12-46 відповідачем було надіслано звернення ОСОБА_1 на ім’я начальника територіальної Державної інспекції праці – головного державного інспектору праці у Луганській області Нестеренко К.Б. для проведення перевірки додержання законодавства про працю на зазначеному у зверненні підприємству. У разі необхідності, надіслати звернення за територіальністю. Про наслідки перевірки та вжиті заходи повідомити заявницю та Держнаглядпраці у встановлений законодавством термін.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю є урядовим органом державного управління, який функціонує у складі Міністерства праці та соціальної політики України і підпорядковується йому. Діяльність Держнаглядпраці регламентують Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 50 від 18.01.2003 (далі Положення) та накази Мінпраці.
Згідно п. 3 Положення основними завданнями Держнаглядпраці є:
- забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці);
- надання працівникам і роботодавцям рекомендацій та пропозицій з питань застосування законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно п. 9 Положення для виконання покладених на Держнаглядпраці завдань утворюються за погодженням з Мінпраці територіальні державні інспекції праці в межах граничної чисельності працівників Держнаглядпраці.
Держнаглядпраці провадить свою діяльність у взаємодії з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, Держнаглядпраці та територіальні державні інспекції праці здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю і загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації права працівників та наданих їм гарантій шляхом проведення перевірок роботодавців і робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного страхування.
Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов’язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг передбачено ст. ст.19, 20 Закону України „Про звернення громадян”. Так, зазначені органи мають, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян», відповідачем листом від 23.08.2010 за вих.. № 013-П1298/12-46 звернення ОСОБА_1 було надіслано на ім’я начальника територіальної Державної інспекції праці – головного державного інспектору праці у Луганській області Нестеренко К.Б. для проведення перевірки додержання законодавства про працю на зазначеному у зверненні підприємству за територіальністю.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем у відповідності до приписів норм Закону України «Про звернення громадян» у п’ятиденний строк було надіслано звернення позивача до Територіальної державної інспекції праці у Луганській області для розгляду за територіальною належністю про, що було письмово повідомлено позивача.
З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання дій Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю неправомірними, зобов’язання розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про винесення окремої ухвали про усунення виявлених порушень прав позивача та притягнення винних осіб до відповідальності суд вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Оскільки у судовому засіданні не було встановлено порушень норм діючого законодавства відповідачем та не було доведено позивачем під час розгляду справи неправомірність дій Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю неправомірними, підстав для постановлення окремої ухвали немає.
Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про звернення громадян», суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 17 січня 2011 року
Суддя Н.В. Кравцова