ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.12.10Справа №2а-7819/10/15/0170
(09:39год.) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіній Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В., за участю
представників позивача - Циганій Олександр Дмитрович, наказ № 7 від 10.03.05 р., Льохіна Ганна Володимирівна, довіреність № б/н від 08.11.10, ;
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Колективного підприємство "Алуштинське курортне агентство" до
Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим
про скасування рішення
Суть спору: Колективне підприємство "Алуштинське курортне агентство" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим (далі відповідач) про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим від 05.08.2009 року №89-П, від 05.08.2009 року №90-П, від 05.08.2009 року №91-П про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів пенсійного фонду, на загальну суму 6172,35гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що акти про встановлення фактів несвоєчасного подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, не були узгоджені позивачем, директором була проставлена тільки відмітка про їх отримання, позивач не здійснював господарську діяльність у 2005,2007,2009 роках, звітність була подана у зв’язку з самостійно виявленою помилкою.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.07.10 було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні, яке відбувалося 08.11.2010 року, представник позивача надав клопотання про зміну підстав та предмету позову, відповідно до якого позивач просить скасувати акти про виявлені порушення №24 від 18.04.2010 року, 32-П від 21.04.2010 року, №177-П від 05.08.2009 року, скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим від 05.08.2009 року №89-П, від 05.08.2009 року №90-П, від 05.08.2009 року №91-П про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів пенсійного фонду, на загальну суму 6172,35гривень. Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що акти про виявлені порушення та рішення, які є предметом спору, складені та адресовані іншій юридичній особі, рішення та акті відносно позивача не складалися, що, на думку позивача, є підставою для задоволення адміністративного позову та скасування спірних актів та рішень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.12.2010 року закрито провадження у справі в частині позивних вимог про скасування актів Управління пенсійного фонду в м. Алушта АР Крим про виявлені порушення №24 від 18.04.2010 року, 32-П від 21.04.2010 року, №177-П від 05.08.2009 року.
Представники позивача у судовому засіданні 07.12.2010 року наполягали на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у клопотанні про зміну предмета та підстав позову, надали пояснення по суті спору.
Відповідач у судове засідання 07.12.2010 року явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи сповіщений належним чином, причин неявки у судове засіданні не надав.
В обґрунтування правової позиції по справі представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що у зв’язку з несвоєчасним наданням позивачем відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, на підставі актів про виявлені порушення, відповідно до вимог пенсійного законодавства, були прийняті рішення та нараховані позивачу штрафні санкції, тому підстав для задоволення адміністративного позову немає.
Розглянувши надані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002, № 11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Отже, відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень, тобто дана справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.
Оцінюючи правомірність рішення органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що Колективне підприємство "Алуштинське курортне агентство" являється юридичною особою, зареєстрованою 14.03.1996 року Алуштинським виконавчим комітетом.
Позивач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 18.04.2008 року складений акт №24 про виявлені правопорушення, відповідно до якого встановлено факт порушення КП «Курортне агентство» вимог ст. 17 п. 2 п.п. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, п. 1, 2 Порядку формування та надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року № 1000/9599. 05.08.2009 року, а саме: у встановлені строки до 01.04.2008 року не надані відомості в систему персоніфікованого обліку за 2007 рік (а.с.12).
21.04.2009 року посадовими особами відповідача складеній акт №32-П про встановлення факту порушення КП «Курортне агентство» вимог ст. 17 п. 2 п.п. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, п. 1, 2 Порядку формування та надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6, а саме: у встановлені строки до 01.04.2009 року не надані відомості в систему персоніфікованого обліку за 2008 рік (а.с.13).
05.08.2009 року посадовими особами відповідача складеній акт №117-П про встановлення факту порушення КП «Курортне агентство» вимог ст. 17 п. 2 п.п. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, п. 1, 2 Порядку формування та надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6, а саме: у встановлені строки до 01.04.2006 року не надані відомості в систему персоніфікованого обліку за 2005 рік (а.с.14).
05.08.2009 року посадовою особою відповідача прийняті Рішення №89-П про застосування до Алуштинського комунального підприємства «Курортне агентство» фінансових санкцій у розмірі 704,00 гривень. (а.с.8), №90-П – на суму 3377,14 гривень (а.с.9), №91-П – на суму 2091,21гривень (а.с.10).
Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог з підстав, зазначених в клопотанні про зміну підстав та предмету позову, в межах, заявлених позивних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі –Закон №1058) всі відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду.
Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону №1058 страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.
Згідно з п. 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058 страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Згідно з абзацом 2 п.п. 11.12. п. 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління пенсійного фонду України від 23.12.2003 року №21-1 (далі Інструкція) платники, зазначені у п.п. 2.1.3 п.2.1 (крім тих, що обрали особливий спосіб оподаткування) за підсумками року подають до органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним роком за формою згідно з додатком 25 цієї Інструкції.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік страхових внесків.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6 затверджено Порядок формування та надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року № 1000/9599 (далі - Порядок).
Цей Порядок, згідно п.1.1 Порядку, у відповідності до Закону № 1058 врегулював правила формування та надання до органів Пенсійного фонду відомостей про застрахованих осіб, які використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Пунктом 1.3. Прядку передбачено обов’язок страхувальників один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подавати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
Відповідно до п.5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою, або подання недостовірних відомостей, що використовується в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення – 20 відсотків зазначених сум та не менше двадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 13 статті 106 Закону № 1058- IV про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.
Судом встановлено, що позивачем подані відомості в систему персоніфікованого обліку за 2005, 2007, 2008 рік 05.08.2009 року, про що зазначено в позовної заяві та не заперечували представники позивача у судовому засіданні.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем дійсно порушені вимоги ст. 17 п. 2 п.п. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, п. 1, 2 Порядку формування та надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6.
Суд зауважує, що відповідно до наведених норм законодавства фінансові санкції застосовуються саме на підставі рішення, яке приймається відносно конкретної особи, яка повинна у встановлені строки сплати визначену суму фінансової санкції.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи на підставі рішень №89-П на суму 704,00 гривень, №90-П – на суму 3377,14 гривень, №91-П – на суму 2091,21гривень застосовані фінансові санкції до Алуштинського комунального підприємства «Курортне агентство». Отже відносно позивача - Колективного підприємства «Алуштинське курортне агентство» будь-які рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не приймалися, а відтак суд вважає, що права позивача спірними рішеннями не були порушені.
За змістом статей 2, 3 КАС України до суду з відповідним позовом може звернутися особа, права якої безпосередньо порушені органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Суд підкреслює, що право на звернення до адміністративного суду з позовом доцільно відрізняти від права на судовий захист, що закріплене у статті 6 КАСУ. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд зазначає, що хоча з позовом до суду може звернутися будь-яка особа, але право на судовий захист, тобто право на задоволенні заявлених позовних вимог, має лише та особа, чиї права, свободи чи законні інтереси порушені суб'єктом владних повноважень.
Таким чином у випадку оскарження особою акта суб'єкта владних повноважень, особа може звернутися до адміністративного суду по конкретній адміністративній справі лише, якщо це рішення суб’єкту владних повноважень порушує саме права, свободи та законні інтереси цієї особи – позивача по справі, тобто особа є учасником спірних правовідносин та має юридичну зацікавленість у результаті розгляду спору.
Як встановлено судом спірні рішення прийняті відносно Алуштинського комунального підприємства «Курортне агентство», ці рішення безпосередньо зачіпають права зазначеної юридичної особи, а не права та інтереси позивача – Колективного підприємства «Алуштінське курортне агентство».
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, підстави для задоволення позову відсутні.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Під час судового засідання, яке відбулось 07.12.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова оформлена та підписана 10.12.2010 року.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Тоскіна Г.Л.