П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(в порядку письмового провадження)
11 січня 2011 року справа № 2-а-151\11
Пролетарський районний суд м. Донецька у складі головуючого судді Лебеденко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2002 - 2005, 2007, 2008 роки -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2-ої групи та знаходиться на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він має право на щорічну компенсаційну виплату за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Він звернувся до УПСЗН з заявою про перерахунок та доплату недоотриманої допомоги на оздоровлення, однак відповідач відповів йому відмовою. Проси визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача провести перерахунок сум на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Позивач до судового засідання не з’явився, відповідно до заяви, просив розглядати справу за його відсутністю. (а.с.19).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату, місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, відповідно до заяви просили розглянути справу за відсутності їх представника. (а.с. 22). Згідно заперечень, позов не визнали та зазначили, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні праці як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії інвалід 2-ої групи, користується пільгами, передбаченими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ст. 48 Закону передбачені компенсаційні витрати у розмірах, встановлених від мінімальної заробітної плати. Однак, ст. 62 цього ж Закону визначено, що порядок застосування цього Закону встановлюється Кабінетом Міністрів України, рішення якого у відповідності до п. 3 ст. 117 Конституції України є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади. Виходячи із існуючої фінансової можливості, держава гарантує виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з 2005 року в розмірах, встановлених Постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому, всі виплати, передбачені Законом і які розраховуються із розміру мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлених вищевказаними Постановами Кабінету Міністрів України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус постраждалого громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджено посвідченням серіїНОМЕР_1 (а.с. 10), є інвалідом 2-ої групи, що підтверджується відповідною довідкою. (а.с. 11).
Позивач як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради компенсацію на оздоровлення, право на отримання якої встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради, позивач отримав компенсації на оздоровлення у таких розмірах: за 2002 - 2004 р.р.– 26,70 грн., за 2005 – 100,00 грн., за 2007 -2008 р.р.– 120,00 грн..(а.с. 4,6).
Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, однак отримав відмову, про що свідчить відповідний лист. (а.с. 6).
Однак, позивач, не погодившись із розмірами вказаних допомог, звернувся до відповідача із заявою про виплату різниці між фактично отриманими сумами допомоги на оздоровлення та сумами, належними йому до виплати відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХII від 28.02.1991 року (далі Закон 796-ХII).
Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачується особам, постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Встановлений законом розмір допомоги не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє.
Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ст. 113 ч. 3 Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.
У відповідності із ст. 9 КАСУ в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції або закону України, суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, право на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст. 17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч.1 ст. 17 закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Тобто, при виплаті спірної допомоги Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вимоги позивача стосовно виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 рік задоволенню не підлягають, оскільки виплату допомоги, хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але тільки починаючи з 29.10.2003 р. відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів, на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 та відповідно до Закону України № 2638 від 11.07.2001 р.
Статтею 1 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» від 26 грудня 2002 року № 372-ІУ розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2003 р. у розмірі 185 грн. на місяць, з 1 грудня 2003 р. - 237 грн. на місяць. Відповідно до ст. 89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2004 року у розмірі 205 гривень на місяць, а з 1 вересня 2004 року - 237 гривень на місяць. Відповідно до ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2005 р. у розмірі 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 р. – 290 грн. на місяць, з 1 липня 2005 р. – 310 грн. на місяць, з 1 вересня 2005 року – 332 гривні. Відповідно до ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 01.07.2007 – 440 грн. Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2008 року - 515 гривень на місяць, з 1 квітня 2008 року – 525 гривень на місяць.
Таким чином, позивач повинен був отримати щорічну допомогу на оздоровлення у зазначених вище розмірах.
На підставі ст. 94 КАС України суд вважає можливим віднести судові витрати за рахунок держави, оскільки УПФУ є бюджетною організацією.
Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 121, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2002 - 2005, 2007, 2008 роки - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щорічної компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати - неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради здійснити позивачу нарахування щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням фактично здійснених виплат.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя /підпис/ С.В. Лебеденко
З оригіналом згідно
Суддя: Секретар: