Справа № 22-ц/0390/113/11 Головуючий у 1 інстанції:Крупінська С.С.
Категорія:27 Доповідач: Стрільчук В. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 січня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:
головуючого - судді Стрільчук В. А.,
суддів - Здрилюк О.І, Бовчалюк З.А. ,
при секретарі Гнепі П.М. ,
з участю представника відповідача Михальчука О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Акціонерного банку (далі – ПАТ АБ) "Укргазбанк", ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 30 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 листопада 2010 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 червня 2008 року між ПАТ АБ "Украгазбанк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з яким позивач надав відповідачу готівку в розмірі 150 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку і на умовах, зазначених у договорі. Для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 19 червня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.
Позивач не є стороною кредитного договору і його права даним договором не порушено.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Встановлені судом першої інстанції та наведені вище обставини підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, кредитним договором від 19 червня 2008 року, укладеним між банком і ОСОБА_4, згідно з яким вказаній особі був наданий кредит в сумі 150 000 доларів США до 16 червня 2028 року зі сплатою 13,8 % річних (а. с. 5-7), договором поруки від 19 червня 2008 року між "Укргазбанком" та ОСОБА_3, за яким останній поручився перед банком за виконання позичальником ОСОБА_4 зобов’язань за вищевказаним кредитним договором (а. с. 8) та іншими.
Статтею 1054 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Свій позов про визнання кредитного договору недійсним ОСОБА_3 обґрунтував тим, що грошові зобов’язання повинні виконуватися лише в національній валюті України – гривні, тому банк не вправі був видавати ОСОБА_4 кредит у доларах США і вимагати його повернення в іноземній валюті.
Однак за змістом ст. ст. 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право розміщувати залучені кошти (здійснювати кредитні операції) від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, в тому числі з валютними цінностями.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
З гідно з вимогами ч. 2 ст.192 цього Кодексу іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно з ч. ч. 1 і 2 ст. 5, ч. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1999 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Аналіз наведених правових норм в їх сукупності дає підстави зробити висновок про те, що комерційний банк на підставі відповідної ліцензії Національного банку України має право видавати кредити своїм клієнтам в іноземній валюті на умовах, визначених укладеним між сторонами договором.
Укладаючи кредитний договір з ОСОБА_4, "Укргазбанк" діяв на підставі виданої йому Національним банком України банківської ліцензії № 123 від 19 листопада 2001 року, якою передбачено право банку на здійснення банківських операцій, визначених ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а. с. 15).
Тому відсутні передбачені законом підстави для визнання кредитного договору недійсним.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції вірно відмовив ОСОБА_3 у задоволенні його позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 30 листопада 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді :