Справа № 22-ц/0390/71/11 Головуючий у 1 інстанції:Івасюта Л.В.
Категорія:51 Доповідач: Здрилюк О. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.01.2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К. ,
при секретарі Лещенко Т. І. ,
з участю:
позивача – ОСОБА_2,
пр-ка позивача – ОСОБА_3,
пр-ків відповідача – Макаренко О.І., Собковського С.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Обласного центру по профілактиці та боротьбі зі СНІД про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року в позові ОСОБА_2 в даній справі відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про задоволення позову.
Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 17 лютого 1992 року і працює на посаді фельдшера-лаборанта. 12 березня 2010 року ОСОБА_2, перебуваючи на робочому місці, з власної ініціативи, без відповідного дозволу, допустила до режимної лабораторії трьох сторонніх осіб, чим порушила встановлений протиепідемічний режим вказаної лабораторії, в зв’язку з чим їй 12.04.2010 року було оголошено догану. Судом не здобуто доказів про порушення відповідачем законних прав позивача.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно зі ст.148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Частиною першою ст.149 КЗпП встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Встановлені судом першої інстанції та наведені вище обставини підтверджуються всією сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, наказом № 19-к від 12.04.2010 року, яким на ОСОБА_2 за порушення встановленого протиепідемічного режиму лабораторії накладено дисциплінарне стягнення – догану (а.с.10), копіями доповідних ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 (а.с.27, 28, 29, 30), копією пояснення позивача (а.с.33), копією протоколу зборів відповідача від 12.04.2010 року (а.с.34-38), Державними санітарними правилами ДСП 9.9.5.-080-02, затвердженими Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28.01.2002 року (а.с.44-61), показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_1.
Отже накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення відбулося у відповідності з вимогами ст.ст.147, 148, 149 КЗпП України.
Покликання апелянта на ту обставину, що судом не взято до уваги пояснень свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 не заслуговують в даному випадку на увагу, оскільки показання цих свідків є суперечливими та непослідовними.
Як вбачається із технічного запису судового процесу, свідок ОСОБА_11, який являється зятем позивача, пояснив, що взагалі двері відчинив сам, без будь-чиєї допомоги, за ручку дверей і зайшов в приміщення лабораторії. При цьому взагалі не згадував про можливість ввійти в приміщення лише при відкриванні дверей за допомогою коду. Судом же встановлено, що двері в лабораторію постійно зачинені і без відповідного коду, який відомий лише працівникам, ввійти в приміщення ззовні неможливо.
Свідок ОСОБА_12 – дочка позивача, щодо відкривання дверей взагалі нічого пояснити не могла.
Безпідставними є покликання апелянта на ту обставину, що ОСОБА_8 у своїх поясненнях ствердила, що трьох осіб запросила до лабораторії вона. На позивача накладено дисциплінарне стягнення за те, що вона допустила до режимної лабораторії трьох сторонніх осіб. ОСОБА_8, як завідуюча лабораторією, в силу своєї посади уже вела розмову з цими особами після їх допуску до лабораторії.
Порушення працівником лабораторії протиепідемічного режиму не залежить від його досвіду роботи. Досвід роботи позивача враховувався відповідачем при застосуванні виду дисциплінарного стягнення.
Покликання апелянта на ту обставину, що винесення догани та факт її побиття є взаємопов’язаними і мали розглядатись в сукупності є безпідставними з огляду на те, за що саме позивач наказом відповідача № 19-к від 12.04.2010 року була притягнута до дисциплінарної відповідальності.
Заперечення позивача та її представника в апеляційному суді щодо відсутності письмової розписки про ознайомлення ОСОБА_2 з Державними санітарними правилами ДСП 9.9.5.-080-02, затвердженими Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28.01.2002 року не заслуговують на увагу, оскільки вказані Правила не є актом індивідуальної дії і не потребують індивідуального ознайомлення з ними кожного працівника під розписку.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді