Справа № 22-ц/0390/45/11 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.

Категорія:27      Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04.01.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Здрилюк О. І.,

суддів -  Стрільчука В.А., Карпук А.К. ,

при секретарі  Лещенко  Т.  І. ,

з участю:

           ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ВАТ «Ві Ей Бі Банк») до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 21 червня 2010 року,

                                                       ВСТАНОВИЛА:

         Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 червня 2010 року позов в даній справі задоволено.

         Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ВАТ «Ві Ей Бі Банк») 647466 грн. 30 коп. – заборгованості за кредитним договором № 06/08-СІ/КД від 10.04.2008 року та по 910 грн. з кожного судових витрат.

         В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмети іпотеки – земельну ділянку та незавершене будівництво житлового будинку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предметів іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

         В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

         Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

       Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі на підставі укладених 10.04.2008 року кредитного договору і договору поруки заборгували позивачу станом на 25.03.2010 року 647 466 грн. 30 коп., з яких 516458 грн. 01 коп. – заборгованість за кредитом, 92798 грн. 50 коп. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 3878 грн. 45 коп. – щомісячна комісія та 34331грн 33 коп. – штраф, які підлягають стягненню в солідарному порядку. Крім того, відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 10.04.2008 року іпотечного договору в рахунок погашення даної заборгованості підлягає зверненню стягнення на предмети іпотеки – земельну ділянку та незавершене будівництво житлового будинку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

       Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

       Згідно зі ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

       Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.  

         Із матеріалів справи вбачається, що 10.04.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 06/08-СІ/КД, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 67000 доларів США на споживчі потреби з визначенням терміну його повернення – 08 квітня 2016 року (а.с.7-19). За користування кредитом до його погашення позичальник сплачує 14% річних, а за порушення зобов’язань по його погашенню передбачені штрафні санкції.

         Цього ж дня з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов’язання, що виникає з кредитного договору між банком і ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_3 передала в іпотеку земельну ділянку та незавершене будівництво житлового будинку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-27).

        В цей же день між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки № 06/08-СІ/ДП, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником своїх обов’язків по вказаному кредитному договору (а.с.20-21).

      Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору від 10 квітня 2008 року, що виразилося у несвоєчасному поверненні отриманих в банку грошових коштів.

      Відповідно до ст.ст.553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. В такому разі боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.         Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Розмір заборгованості позичальника перед банком станом на 25.03.2010 року становить 647466 грн. 30 коп. і цей розмір апелянтом не оспорюється.

      Виходячи з викладеного, кредитор мав право вимагати виконання зобов’язання як від боржника, так і від поручителя, а суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

     Згідно ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Покликання апелянта на проведення стягнення заборгованих коштів в іноземній валюті не заслуговує на увагу, оскільки стягнення коштів проведено в гривні.

    Покликання апелянта на ту обставину, що судом не враховано та не перевірено наявності ліцензії банку на надання кредитів в іноземній валюті не заслуговує в даному випадку на увагу, оскільки жодних доказів про те, що кредитний договір з цих підстав визнано недійсним – апелянт не надала.

    Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

    Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

    Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

     Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

                                                  УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 21 червня 2010 року в даній справі залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

      Судді