УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №22-1716/11 Головуючий у 1 інстанції Коренюк А.М.
Доповідач: Желепа О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Желепи О.В.
Суддів: Кабанченко О.А., Панченка М.М.
При секретарі: Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними п. 3 частини № 1 та п. 1.4 частини № 2 кредитного договору № ML-004/219/2007 від 10.08.07 року, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення ОСОБА_2, представника банку, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між позивачем в особі Закритого акціонерного товариства «ОТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТБ Банк» та відповідачем ОСОБА_2 10.08.2007 року був укладений кредитний договір № ML - 004/219/2007 про надання відповідачу кредиту в сумі 88 914 Швейцарських франків на споживчі цілі з кінцевим терміном повернення кредиту до 10.08.2022 року, зі сплатою плаваючої процентної ставки (фіксований відсоток + FIDR) у розмірі 3, 99% (відсотків) річних. В якості забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 8К-004/219/2006 від 10.08.2007 року, відповідно до умов якого останній несе солідарну відповідальність з позичальником по зобов’язанням згідно даного кредитного договору перед банком.
Відповідачі не належним чином виконували умови договору, станом на 07.10.2010 року загальна заборгованість відповідачів перед банком становить 83 518, 43 Швейцарських франків, що в еквіваленті до гривні за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості становить 685 097 грн. 25 коп. та неустойку - 32 107 грн. 47 коп., а також судові витрати .
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОТБ Банк», що є правонаступником прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства «ОТБ Банк» про визнання недійсними п. З частини № 1 та п.1.4. частини № 2 кредитного договору № ML-004/219/2007 від 10.08.2007 року. Посилаючись на те, що п. З частини № 1 та п.1.4. частини № 2 зазначеного кредитного договору не відповідають нормам чинного законодавства - ст. 1056 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», пп. 3.3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», відтак порушують їх права як споживачів.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2009 року позов Публічного акціонерного товариства «ОТБ Банк», що є правонаступником прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства «ОТБ Банк», до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТБ Банк» 717 204 грн. 72 кой. - заборгованості за кредитним договором, 1 700 грн. 00 кой. - державного мита, 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 719 024 (сімсот дев’ятнадцять тисяч двадцять чотири) грн. 72 (сімдесят дві) коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТБ Банк» про визнання недійсними п. З частини № 1 та п.1.4. частини № 2 кредитного договору № ML-004/219/2007 від 10.08.2007 року – відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості та задоволення зустрічного позову про визнання недійсними п. 3 частини № 1 та п. 1.4 частини № 2 кредитного договору № ML-004/219/2007 від 10.08.07 року и. В скарзі посилався на те, що рішення суду в частині пред’явленого ним зустрічного позову є необґрунтованим, суд першої інстанції послався лише на те, що він погодився отримувати кредит в іноземній валюті, але не надав жодної правової оцінки тим позовним вимогам, які були заявлені в частині не відповідності укладених договорів актам цивільного законодавства, а саме відсутність ліцензії у позивача на здійснення ним валютних операцій, та не відповідність умов договору Закону України «Про захист прав споживачів» .
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ухиляються від виконання кредитного договору та договору поруки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.
Згідно вимог ст.ст. 553. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель-відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що сторони перебувають у зобов’язальних правовідносинах. Між позивачем в особі Закритого акціонерного товариства «ОТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТБ Банк» та відповідачем ОСОБА_2 10.08.2007 року був укладений кредитний договір № ML - 004/219/2007 про надання відповідачу кредиту в сумі 88 914 Швейцарських франків на споживчі цілі з кінцевим терміном повернення кредиту до 10.08.2022 року, зі сплатою плаваючої процентної ставки (фіксований відсоток + FIDR) у розмірі 3,99 відсотків річних (а.с.5-12).
В якості забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № SR-004/219/2006 від 10.08.2007 року, відповідно до умов якого останній несе солідарну відповідальність з позивальником по зобов’язаннями згідно даного кредитного договору перед банком (а.с.22-2.3).
Відповідно до п.1.1, п. 1.2 Договору поруки поручитель прийняв на себе зобов’язання відповідача за повне та своєчасне виконання Відповідачем 1 його зобов’язань перед позивачем за Кредитним договором в повному обсязі таких зобов’язань. Поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники, і банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов’язань як боржника та і поручителя, чи до обох одночасно.
Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов’язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.
Позивач виконав свої зобов’язання, надавши відповідачу 10.08.2007 року кредитні кошти в повному обсязі (а.с. 17,18).
Відповідач зобов’язувався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов’язання згідно кредитного договору, що підтверджується умовами договору.
Оскільки відповідач прострочив виплату кредиту та відсотків, тобто не дотримався умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача та солідарного стягнення з боржника та поручителя заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності заборгованості не приймаються до уваги, тому, що в судовому засіданні апеляційного суду відповідач не заперечував, що ним отриманий кредит та , що він не був повернутий.
Доводи апеляційної скарги в частині не вірного визначення заборгованості та не врахування судом сплачених відповідачем сум, перевірені апеляційним судом та встановлено, що наданий позивачем розрахунок зроблено правильно, а розрахунок наданий відповідачем не може бути прийнятий, тому, що внесені відповідачем суми з порушенням строків оплати, спочатку відповідно до умов договору зараховувались на оплату відсотків по договору, та штрафних санкцій, а тому відповідно тіло кредиту не зменшувалось.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним п. З частини № 1 та п.1.4. частини № 2 кредитного договору № ML-004/219/2007 від 10.08.2007 року суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги позивач не довів, доказів на підтвердження того, що вказаний договір укладено з порушенням вимог актів цивільного законодавства, суду не надав.
Вказані висновки також відповідають вимогам Закону та встановленим обставинам.
Посилання на невідповідність кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів вважає безпідставним, тому, що правовідносини, що виникли між сторонами, після укладення кредитного договору, регулюються спеціальним Законом, а саме Законом України «Про банки і банківську діяльність» іншими спеціальними підзаконними актами.
Крім того посилання на порушення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та п.3.5 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» в частині несправедливості укладеного сторонами договору та неповідомлення споживачу інформації про загальну вартість кредиту, умови кредитування та переваги одного виду кредитування перед іншим також є недоведеними.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідач укладаючи договір, обрав вид кредитування в іноземній валюті, та з відповідним порядком визначення процентів, які він повинен сплачувати по кредиту, а тому посилання останнього, на те, що він не був обізнаний про загальну вартість кредиту та умови кредитування не відповідають дійсності.
Доводи апеляційної скарги про те, що умови , укладеного між сторонами договору є дискримінаційними, так як дозволяють позивачу на власний розсуд змінювати відсоткову ставку також не відповідають дійсності, так як з матеріалів справи вбачається що під час виконання умов кредитного договору, за його умовами, відсоткова ставка змінювалась в сторону зменшення на користь відповідача, що спростовує доводи останнього про несправедливість умов договору.
Доводи скарги про те, що відповідач під час укладення договору не міг знати про те, що його права будуть порушені, та до яких негативних наслідків це призведе, оскільки він не мав юридичної освіти, а договір в частині визначення відсотків по кредиту є складним та не зрозумілим не можуть бути підставою для визнання недійсним укладеного сторонами договору, оскільки відповідач до підписання договору, в разі, якщо той був для нього не зрозумілим мав можливість отримати відповідну консультацію та обрати інший вид кредитування, або звернутись до іншого банку.
Інші доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують. Правові підстави для відмови в задоволенні основного позову , про що просить відповідач , відсутні.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року – залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: