Справа № 22Ц - 9993/2011 р. Головуючий в І інстанції Лисюк О.Д.
Категорія 21 Доповідач в 2-й інстанції Поліщук М.А.
У Х В А Л А
Іменем України.
17 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Поліщука М.А..
суддів: Малорода О.І., Березовенко Р.В.
при секретарі: Мягкій Т.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 15 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права на спадкування майна та визнання договору дарування частково недійсним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
В серпні 2010 року ОСОБА_4 звернулась в суд із, який в ході розгляду справи уточнила, зменшивши позовні вимоги, і просила визнати за нею право на спадкування майна, що залишилось після смерті ОСОБА_5 - 1\6 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області, визнати за нею право власності на вказане майно в порядку спадкування та визнати частково недійсним договір дарування від 21.12.2007року, за яким ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області було придбано в період фактичного проживання у шлюбних відносинах ОСОБА_3 із ОСОБА_5 з 1999 року до дня смерті її сина, а тому це майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 і ОСОБА_5
2 квітня 2006 року ОСОБА_5 помер і відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі і на 1\2 частину вказаного житлового будинку. Позивачка є спадкоємцем за законом першої черги, проте своє право на спадкування майна не може здійснити, оскільки ОСОБА_3 21.12.2007року подарувала вказаний житловий будинок ОСОБА_2 і цей договір вважає частково недійсним в обсязі подарованого майна.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 15 листопада 2010 року позов задоволено. Визнано договір дарування житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області від 21 грудня 2007 року частково недійсним.
Визнано за ОСОБА_4 право на спадкування 1\6 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1\6 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і особа, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_3, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив із того, що в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області було придбано ОСОБА_6 в період її проживання однією сім»ю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5, а тому після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1\2 частину вказаного житлового будинку. З врахуванням кількості спадкоємців позивачка має право на спадкування 1\6 частини житлового будинку. Оспорюваний договір дарування вчинений без згоди інших спадкоємців, в тому числі і ОСОБА_4, позбавив її права на частку у спадковому майні, а тому є частково недійсним.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони ґрунтуються на матеріалах і справи і узгоджуються із вимогами закону.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ст..74 Сімейного Кодексу України
1.Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними.
2.На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 і син ОСОБА_4 – ОСОБА_5 проживали однією сім’єю як чоловік та дружина, не перебуваючи у шлюбі між собою, з 1999 року по 2.04.2006 року, коли ОСОБА_5 помер.
Від спільного проживання мають сина – ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1року народження.
10.06.2005року ОСОБА_3, від імені якої діяла ОСОБА_7, і ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_8 продала (передала) у власність ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області.
21.12.2007 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 уклали договір дарування, за яким ОСОБА_3 передала безоплатно в дар ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області.
Висновок суду про доведеність проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_5 як жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу на час придбання на ім.’я ОСОБА_3 житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області підтверджується належними та допустимими доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Так, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.09.2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_9 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини встановлено, що «з відповідачкою по справі померлий ОСОБА_5 проживав у фактичних шлюбних стосунках по день своєї смерті в будинку в АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області.» (а.с. 15). Вказане рішення суду в установленому законом порядку набрало законної сили.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Встановивши вказані обставини, суд прийшов до законного і обґрунтованого висновку, що оскільки спірний житловий будинок що знаходиться в АДРЕСА_1 Баришівського району, придбано на ім.’я ОСОБА_3 в період проживання її із покійним ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбі, то вказане майно набуте ними за час спільного проживання і належить їм на праві спільної сумісної власності відповідно до ст.74 СК України.
Поскільки після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно і до спадкового майна входить житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області, ОСОБА_4 згідно ст..1261 ЦК України відноситься до числа спадкоємців першої черги за законом, оспорюваний договір дарування судом обґрунтовано, відповідно до ст..215 ЦК України визнано частково недійсним, оскільки він вчинений без згоди інших спадкоємців і позбавляє позивачку її частки у спадковому майні.
Відповідає вимогам закону висновок суду про визнання за ОСОБА_4 в порядку спадкування права власності на 1\6 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу повинен підтверджуватись судовим рішенням, розглянутим за справою в порядку ст.ст.256-259 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки висновок суду про доведеність проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_5 як жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу на час придбання на ім.’я ОСОБА_3 житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 Баришівського району Київської області підтверджується належними та допустимими доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Крім цього відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню, оскільки вона встановлена у іншій справі, розглянутій Деснянським районним судом м. Києва від 17 вересня 2009 року у якій брала участь ОСОБА_4
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний житловий будинок в с.Лукаші Баришівського району було придбано за грошові кошти батків ОСОБА_3 і ОСОБА_2, є необґрунтованими, належними доказами не підтверджені.
Інші доводи апеляційної скарги про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими і не спростовують висновків суду, оскільки не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі і не вплинули на суть ухваленого рішення.
Керуючись ст.ст.308,315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 15 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді