Cправа 22ц-9512/2011 р. Головуючий в суді І інстанції Савченко С.І.
Категорія 37 Доповідач в суді ІІ інстанції Поліщук М.А.
У Х В А Л А
Іменем України.
10 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого: судді: Поліщука М.А..
суддів: Малорода О.І., Голуб С.А.
при секретарі: Мягкій Т.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кащук Володимир Олександрович, Ірпінська державна нотаріальна контора про визнання заповіту нікчемним правочином та визнання права власності на спадкове майно.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2008 року ОСОБА_5 звернулась до суду із вказаним позовом і просила визнати заповіт від імені ОСОБА_7 від 12.01.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащук В. О. нікчемним правочином, визнати за нею право власності на 1\3 частину житлового АДРЕСА_1, 1\3 частину земельної ділянки для ведення садівництва, розташованої на території Сонячнодолинської сільської ради Автономної Республіки Крим, СТ «Капсель» ділянка№72, 1\3 частину автомобіля «ВАЗ-21043», 2005 року випуску та 1\3 частки в Статутному фонді комерційно-виробничого приватного малого підприємства «Дім».
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що заповіт від імені ОСОБА_7 від 12.01.2007 року посвідчений нотаріусом з порушенням вимог закону, а саме нотаріальна дія вчинена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В. О. поза межами його нотаріального округу в м.Буча Київської області.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано нікчемним заповіт, складений 12.01.2007 року ОСОБА_7 щодо розпорядженням майном на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В. О. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заповіт від імені ОСОБА_7 від 12.01.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащук В. О. з порушенням вимог законодавства щодо його посвідчення, що виразилося у вчиненні нотаріусом нотаріальної дії за межами свого нотаріального округу.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 1257 ч.1 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
12 січня 2007року за місцем проживання ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащук В. О. було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини щодо порушення вимог законодавства при посвідченні заповіту від імені ОСОБА_7, складеного 12.01.2007 року, оскільки встановлені рішенням Верховного Суду України від 2 червня 2010 року, яким ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в позові про визнання заповіту дійсним відмовлено.
Згідно абзацу 1 п.11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮ України від 3.03.2004року, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з’явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням, але в межах території діяльності визначеного для приватного нотаріуса нотаріального округу.
Вирішуючи спір, суд дав правильну оцінку доказам сторін і прийшов до законного і обґрунтованого висновку, що при виїзді з робочого місця приватний нотаріус мав право вчинити нотаріальні дії лише в межах нотаріального округу, проте зазначена вимога Інструкції приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В. О. дотримана не була, а тому заповіт, складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, є нікчемним право чином.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування і ухвалення нового рішення при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що положення Закону України «Про нотаріат» про те, що нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу введені в дію з 1.01.2008 року і не мають зворотної дії в часі, не заслуговують на увагу, оскільки суд зробив правильні висновки, що нормативні акти: Закон України «Про нотаріат» і Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не суперечать один одному, Інструкція є частиною законодавства і підлягає виконанню всіма нотаріусами. Крім цього відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню обставина щодо порушення вимог законодавства при посвідченні заповіту.
Інші доводи апеляційної скарги про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими і не спростовують висновків суду, оскільки не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі і не вплинули на суть ухваленого рішення.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України , колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: