Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:
Головуючого судді Куриленка О.С.,
суддів Куртлушаєва І.Д., Сокола В.С.,
при секретарі Іванові О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного баку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (далі-Банк) до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 27 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
28 квітня 2010 року Банк звернувся до суду із вище зазначеним позовом (а.с.1-2) та просив стягнути зі ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №1301/043-1002 від 09 листопада 2007 року у розмірі 1 937 628, 84 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. В обґрунтування вимог вказав, що 09 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 1301/043-1002, відповідно до умов якого останньому було відкрито кредитну лінію на споживчі цілі, ліміт якої складає 2 525 000 грн. з поступовим зменшенням ліміту кредитної лінії на суму 52 604 грн., починаючи з грудня 2008 року із сплатою процентів за користування у розмірі 17,5% річних на строк до 09 листопада 2012 року. Фактично позичальнику в рамках кредитної лінії було видано 1 891 650 грн. У забезпечення виконання зобов’язання 09 листопада 2007 року було укладено договір поруки № 1301/043-1002-п-1 між Банком та ОСОБА_5 та договір поруки № 1301/043-1002-п-2 між Банком та ОСОБА_7 Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя АРК від 29 жовтня 2008 року позов Банку до ОСОБА_7, ОСОБА_6 задоволено, стягнуто солідарно з останніх 1 939 358, 84 грн. Однак заборгованість за кредитним договором до теперішнього часу не погашено.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 27 жовтня 2010 року позов Банку до ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_5 на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 937 628, 84 грн., а також судові витрати: судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку. Вказує, що рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя АРК від 29 жовтня 2008 року стягнуто спірні суми з ОСОБА_7, ОСОБА_6, виконавче провадження у даній справі на час звернення Банку із позовом до відповідача не закрито. Також вказує, що судом першої інстанції допущено існування двох рішень суду про стягнення однієї заборгованості по кредитному договору двічі, що суперечить нормам чинного законодавства.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_5 ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу за викладеними в ній доводами, представник АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» Лещенко М.А. проти доводів апеляційної скарги заперечував за їх необґрунтованістю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Встановлено, що 09 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 1301/043-1002 (а.с.35-36), відповідно якого відповідачу було відкрито кредитну лінію на споживчі цілі строком до 09 листопада 2012 року, ліміт якої складає 2 525 000 грн. з поступовим зменшенням ліміту кредитної лінії на суму 52 604 грн. зі сплатою 17,5% річних.
У забезпечення виконання вказаного кредитного договору 09 листопада 2007 року між Банком та відповідачем було укладено договір поруки №1301/043-1002-п-1 (а.с.38), відповідно до якого останній зобов’язався перед Банком відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_6 за умовами кредитного договору №1301/042-1002 від 09 листопада 2007 року. Відповідно до пункту 2.1. договору поруки у разі невиконання ОСОБА_6 прийнятих на себе зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_5 та ОСОБА_6 несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості, яка включає суму кредиту, відсотки за кредитом, пеню та інші платежі, передбачені кредитним договором.
З матеріалів справи також вбачається, що Банком було виконано зобов’язання за кредитним договором: надано ОСОБА_6 кредитні кошти у сумі 1 891 650 грн., однак ОСОБА_6 зобов’язання по кредитному договору виконано не було та рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя від 29 жовтня 2008 року було задоволено позов Банку до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (поручителем за договором поруки № 1301/043-1002-п-2), яким з останніх на користь Банку солідарно було стягнено грошові кошти у сумі 1 937 628, 84 грн., та яке набрало чинності 11 листопада 2008 року. Однак станом на квітень заборгованість ОСОБА_6, ОСОБА_7 не погашено.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов’язання.
Відповідно до частини 2 статті 553 ЦК України поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Із вказаної статті випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов’язальними відносинами, він є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором.
Згідно зі статтею 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь –кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, при солідарному обов’язку кредиторові надається право на власний розсуд вимагати виконання зобов’язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред’явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред’явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Тому з огляду на вище зазначене, колегія суддів Апеляційного суду АРК приходить до висновку неспроможності та необґрунтованості доводів апеляційної скарги по скасуванню оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення про відмову у позові, оскільки апелянтом не надано жодного доказу про погашення заборгованості ОСОБА_6 або поручителем ОСОБА_7
Разом з тим згідно пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, на підставі зазначених вище норм матеріального права, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що стягнута рішенням першої інстанції зі ОСОБА_5 сума повинна бути стягнута солідарно з боржником та іншим поручителем. Тому рішення суду підлягає доповненню вказівкою про стягнення спірної суми солідарно.
Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін по суті, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 27 жовтня 2010 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення після слів «1 937 628 гривень 84 копійки словом «солідарно». В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: