Категорія №2.11.17
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2010 року Справа № 2а-5855/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – Бєловицький С.І. (довіреність від 05.07.2010 б/н)
від відповідача – начальник юридичного відділу
Ведмеденко Р.І. (довіреність від 05.11.2010 № 43/09/10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
закритого акціонерного товариства «Термо»
до Антрацитівської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області
про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
30 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Термо» до Антрацитівської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування права податкової застави на об’єкт обтяження, визначений в акті опису від 12.07.2010 № 14/24;
- зобов’язати відповідача надати державному реєстратору заяву про виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13.07.2010 за реєстраційним номером 27773131 про публічне обтяження об’єкту обтяження, визначеного в акті опису від 12.07.2010 № 14/24.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.07.2010 Антрацитівською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області було застосовано до закритого акціонерного товариства «Термо» право податкової застави на об'єкт обтяження, про що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис, реєстраційний номер № 10026245, № витягу 27773131.
Вищезазначені дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки під час опису активів відповідачем не проводилась їх попередня оцінка і вартість активів позивача, до яких було застосовано право податкової застави, відповідачем не визначалась. Акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, від 12.07.2010 № 14/24 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ньому не заповнені графи «кількість активів», «ціна активів», а в графі «залишкова балансова вартість» остання визначена як нуль гривень нуль копійок. Відсутність грошової оцінки наведених активів, обтяжених податковою заставою, зауважує позивач, позбавляє змоги закрите акціонерне товариство «Термо» визначити їх відповідність розміру боргу, а отже, на думку позивача, свідчить, що акт опису від 12.07.2010 № 14, зареєстрований 12.07.2010 за № 14/24, складений відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Додатки № 1 та № 2 акта опису не дозволяють ідентифікувати та визначити, що саме на них зображено, а також де саме зроблено вказані фотознімки. В акті опису не вказаний номер будинку (споруди) чи земельної ділянки, що не дозволяє визначити, де саме знаходяться «активи», опис яких провів податковий керуючий.
Опис активів проводився податковим керуючим без залучення представників закритого акціонерного товариства «Термо», які не повідомлялись про здійснення опису активів, позивачу не пропонувалось самостійно визначити перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України. Склад активів, на які може бути розповсюджене право податкової застави, не визначався, вартість активів (зокрема, балансова вартість) у закритого акціонерного товариства «Термо» Антрацитівська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області не з’ясовувала, що свідчить, на думку позивача, про незаконність дій відповідача.
Під час судового розгляду справи позивач подав письмові пояснення за адміністративним позовом від 20.12.2010 б/н (арк. справи 67-69). Серед іншого, у поясненнях за адміністративним позовом від 20.12.2010 б/н позивач зазначив, що відповідач не вказав на правову підставу застосування та проведення фото фіксації опису активів, не надав доказів правомірності застосування фотоапарату, яким, начебто, було сфотографовані активи закритого акціонерного товариства «Термо», визначені в акті опису, а тому такі дії відповідача, за твердженням позивача, є вчиненими за межами своїх повноважень, з чого випливає, що фотознімки не можуть братися до уваги. Позивач не був повідомлений відповідачем про проведення опису активів, що позбавило його права приймати участь в опису активів, робити зауваження, давати пояснення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та у поясненнях за адміністративним позовом від 20.12.2010 б/н, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення від 26.10.2010 № 11083/10-021, в яких у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю (арк. справи 32-34). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.
30.01.2009 та 28.01.2010 позивачем до Антрацитівської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області були подані податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності відповідно № 1096 та № 708, за якими податкові зобов'язання є узгодженими.
Через несплату узгоджених податкових зобов’язань, станом на 11.03.2009 позивач мав податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 11094,25 грн.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу були надіслані перша податкова вимога від 04.02.2009 № 1/31 на суму 4459,03 грн. (отримана головним бухгалтером закритого акціонерного товариства «Термо» ОСОБА_1 04.02.2009) та друга податкова вимога від 11.03.2009 № 2/66 на суму 11094,25 грн. (отримана в.о. голови правління закритого акціонерного товариства «Термо» Столбенко І.І. 10.04.2009). У зв'язку з тим що податковий борг закритого акціонерного товариства «Термо» станом на 12.07.2010 складав 113214,53 грн., податковим керуючим з метою захисту інтересів було застосовано право податкової застави та описані активи боржника згідно акта опису від 12.07.2010 № 14/24.
Станом на 26.10.2010 податковий борг закритого акціонерного товариства «Термо» складає 134650,88 грн. та не сплачується позивачем у відповідні до закону строки, чим порушуються вимоги статті 67 Конституції України, в якій зазначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Таким чином, зазначає відповідач, Антрацитівська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області, керуючись абзацом 3 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з ненаданням переліку ліквідного майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, та з метою захисту бюджетних споживачів правомірно застосувала право податкової застави згідно акта опису від 12.07.2010 № 14/24, а тому податкова застава за актом опису від 12.07.2010 № 14/24 є цілком законна і обґрунтована.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на адміністративний позов від 26.10.2010 № 11083/10-021, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно із підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно із абзацом 2 підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно із пунктом 8.1 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу (відповідно до пункту 1.17 статті 1 зазначеного закону податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом). Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Право податкової застави відповідно до абзацу третього підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
Згідно із підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, закрите акціонерне товариство «Термо» як платник окремих податків знаходиться на обліку в Антрацитівській об’єднаній державній податковій інспекції Луганської області, що підтверджується повідомленням від 21.11.2009 № 14376 про включення платника податків до категорії окремих податків (арк. справи 51).
В податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 30 січня 2009 року № 1096 (арк. справи 39-40) закрите акціонерне товариство «Термо» визначило на 2009 рік податкове зобов’язання з орендної плати за землю в розмірі 79622,20 грн., у тому числі за податкові (звітні) періоди січень 2009 року – 6635,22 грн., лютий-грудень 2009 року – 6635,18 грн. щомісячно.
В податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 28 січня 2010 року № 708 (арк. справи 37-38) закрите акціонерне товариство «Термо» визначило на 2010 рік податкове зобов’язання з орендної плати за землю в розмірі 84319,90 грн., у тому числі за податкові (звітні) періоди січень-листопад 2010 року – 7026,66 грн. щомісячно, грудень 2010 року – 7026,64 грн.
В порушення норм Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» закрите акціонерне товариство «Термо» узгоджену суму податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (грудень 2008 року) повністю не сплатило, внаслідок чого за ним 30.01.2009 утворилась заборгованість у сумі 4459,03 грн., яка підтверджується карткою особового рахунку позивача станом на 31.12.2009 (арк. справи 52-53).
Через несплату закритим акціонерним товариством «Термо» узгодженої суми податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (січень 2009 року), заборгованість збільшилась і станом на 02.03.2009 складала 11094,25 грн., що також підтверджується карткою особового рахунку позивача станом на 31.12.2009 (арк. справи 52-53).
04 лютого 2009 року Антрацитівською об’єднаною державною податковою інспекцією Луганської області закритому акціонерному товариству «Термо» було вручено першу податкову вимогу від 04 лютого 2009 року № 1/31 (арк. справи 35), а 10 квітня 2009 року - другу податкову вимогу від 11 березня 2009 року № 2/66 (арк. справи 36).
Згідно з підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:
а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;
б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;
в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;
г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;
д) податковий борг визнається безнадійним.
Враховуючи, що протягом 2009-2010 років позивач постійно мав податкову заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що підтверджується обліковою карткою платника податків – закритого акціонерного товариства «Термо» станом на 31.12.2009 (арк. справи 52-53), станом на 11.11.2010 (арк. справи 54-55) та розрахунком заборгованості до бюджету по орендній платі за землю з юридичних осіб закритого акціонерного товариства «Термо» станом на 26.10.2010 (арк. справи 42), у суду відсутні правові підстави вважати першу податкову вимогу від 04 лютого 2009 року № 1/31 та другу податкову вимогу від 11 березня 2009 року № 2/66 відкликаними.
12 липня 2010 року Антрацитівською об’єднаною державною податковою інспекцією Луганської області складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, за № 14/24 (арк. справи 9).
13 липня 2010 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано публічне обтяження за типом «податкова застава» активів платника податків – закритого акціонерного товариства «Термо», згідно акта опису від 12.07.2010 № 14/24, що підтверджується витягом про реєстрацію в Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна від 13.07.2010 № 27773131 (арк. справи 8).
Дії Антрацитівської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо застосування права податкової застави на об’єкт обтяження, визначений в акті опису від 12.07.2010 № 14/24, узгоджуються із вимогами пункту 8.1, підпункту 8.2.1 та підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії – акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, від 12.07.2010 № 14/24, який ніким не оскаржений і не скасований. Саме він має вплив на його права та обов’язки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об’єкту порушеного права.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 20 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 грудня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27 грудня 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська