Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 січня 2011 року Справа № 2а-8854/10/1270

           Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:                                    Кравцової Н.В.,

при секретарі:                      Бражник В.І.,

за участю:

представника позивача:      Василевської В.Є.;

представника відповідача:  не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Другого воєнізованого гірничорятувального загону до Відділу Державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції про скасування постанови ВП № 21764933 від 12.11 2010,-  

                                                               ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2010 року позивач – Другий воєнізований гірничорятувальний загін звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції, в якому просить зобов’язати відповідача скасувати постанову ВП № 21764933 від 12.11 2010 про арешт коштів у сумі 1 165 392,65 грн., що містяться на рахунку в Донецькій ОФ ПАТ «Укрсоцбанк», м. Донецьк, МФО 334011, для надання можливості виплати заробітної плати працівникам 2 ВГРЗ та можливості відновляти матеріальні цінності, придбані за державні (бюджетні) кошти, які використані при виконанні виробничо-профілактичних робіт.

       В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2009 року по справі № 2а-22031/09/1270 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області стягнуто з Другого воєнізованого гірничорятувального загону заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в розмірі 569 982,74 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року по справі № 2а-25545/09/1270 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області стягнуто з Другого воєнізованого гірничорятувального загону заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в розмірі 595 409,91 грн.

        У провадженні головного державного виконавця ВДВС Стахановського МУЮ Тєряєвої М.М. знаходяться виконавчі листи № 2а-22031, виданий 24.09.2009 Луганським окружним адміністративним судом та № 2а-25545, виданий 02.08.2010 Луганським окружним адміністративним судом.

                12.11.2010 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника з метою виконання зазначених судових рішень на рахунок № 26006590579891 у Донецькій ОФ ПАТ “УСБ” м. Донецьк. При цьому державним виконавцем не було прийнято до уваги, що вказаний рахунок є цільовим, з нього здійснюється виплата заробітної плати працівникам позивача.

               У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та просив задовольнити позов.

                 Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав суду заперечення проти позову, в яких посилається, що державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та надано строк боржнику для добровільного виконання. У встановлений термін боржник борг не сплатив. 12.11.2010 державним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника на рахунку № 26006590579891 в Донецькій ОФ ПАТ “УСБ”, м. Донецьк, МФО 334011. Виконавчі дії вчинені державним виконавцем згідно діючого законодавства. Представник відповідача просив розглянути справу без його участі.

              Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

               Відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” із змінами та доповненнями примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

                   Відповідно до ст. 1 Закону України № 606 “Про виконавче провадження”виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

                 Згідно вимог ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу”примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі-державні виконавці).

                 Згідно положень статті 3 Закону, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

               Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом (абзац другий частини другої статті 5 Закону).

                Статтею 4 Закону передбачені наступні заходи примусового виконання рішень:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

               Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження”передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

              Судом встановлено, що у виконавчому провадженні Відділу Державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції знаходяться виконавчі листи № 2а-22031, виданий 24.09.2009 Луганським окружним адміністративним судом та № 2а-25545, виданий 02.08.2010 Луганським окружним адміністративним судом, про стягнення з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь УПФУ в м. Стаханові Луганської області заборгованості в сумі 569 982,74 грн. та 595 409,91 грн.

               Постановою головного державного виконавця ВДВС Стахановського міського управління юстиції Тєряєвої М.М. від 12.11.2010 на виконання вказаних виконавчих листів накладено арешт на кошти Другого воєнізованого гірничорятувального загону в межах сум 569 982,74 грн. та 595 409,91 грн., що належать боржнику та містяться на рахунку № 26006590579891 в Донецькій ОФ ПАТ “УСБ”, м. Донецьк, МФО 334011.

               Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено статтею 50 зазначеного Закону, пунктом 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

             Відповідно до частин першої та другої ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”процедура звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається, зокрема, на кошти боржника, у тому числі на рахунках в установах банків.

                  Відповідно до вимог ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

                Положеннями статті 55 Закону визначено порядок накладення арешту та вилучення майна боржника.

                Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

               Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

                Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.

              Відповідно до частини першої статті 59 Закону України “Про банки і банківську діяльність”арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду.

                 Крім того, частиною шостою статті 59 зазначеного Закону передбачено, що стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України.

                Стаття 59 Закону передбачає, що майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту.

               Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ (далі –Порядок).

                Згідно п. 1 Порядку, він визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів (далі - кошти бюджету) або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державний орган).

                 Відповідно до п. 30 Порядку, безспірне списання коштів загального фонду відповідного бюджету здійснюється органом Державного казначейства, який обслуговує боржника, в межах бюджетних асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі розпорядника бюджетних коштів, плані використання бюджетних коштів одержувачів та у разі наявності на рахунках боржника відкритих асигнувань за відповідними кодами класифікації видатків бюджету.

                Згідно з п. 32 Порядку, постанова про арешт та за наявності копія виконавчого документа і рішення суду надсилається органу Державного казначейства, який обслуговує боржника, для визначення коду економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт. Арешт накладається на відкриті асигнування, які обліковуються на рахунках загального та спеціального фонду бюджету за відповідними кодами економічної класифікації видатків, та на кошти, які обліковуються на рахунках спеціального фонду в частині власних надходжень у межах загальної суми їх залишку на рахунку. Орган Державного казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, оформлену в порядку, встановленому Мін’юстом, із зазначенням найменування боржника та суми коштів, яка підлягає арешту та списанню. У разі потреби накладення арешту на окремий рахунок боржника чи окремий код економічної класифікації видатків бюджету державний виконавець у постанові про арешт може зазначити номер такого рахунка чи коду економічної класифікації.   

                 Згідно п. 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна установа – орган, установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного чи місцевих бюджетів. Відповідно до ст. 25 ч. 1 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання грошових коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

                 Згідно ч. 2 ст. 12 Бюджетного кодексу України, борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання. Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ст. 23 ч. 1 Бюджетного кодексу України).

                 Частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, в рахунок погашення зобов’язань таких бюджетних установ не допускається.

            Статтею 7 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

              Згідно п. 9.1 Положення про Другий воєнізований гірничорятувальний загін, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності ВГРЗ здійснюється за рахунок Державного бюджету, виділених на утримання ВГРЗ, коштів від надання додаткових платних послуг, а також коштів і майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, інших не заборонених чинним законодавством джерел.

             Позивач є організацією, яка фінансується за рахунок бюджету, є неприбутковою організацією, що підтверджується також довідкою про взяття на облік платника податків від 18.10.2010 № 43/290-10.

                 Згідно довідки Донецької обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк”від 14.10.2010 № 2218, на рахунку позивача № 26006590579891 у Донецькій обласній філії ПАТ “Укрсоцбанк” нараховується, зберігається та перераховується заробітна плата працівників з усіма відрахуваннями.

               Позивачем надано кошторис на 2010 рік Другого воєнізованого гірничорятувального загону та план використання бюджетних коштів на 2010 рік. Згідно п. 1.1 вказаного плану, кошти на виплату пенсій і допомоги в 2010 році не передбачені.

               Згідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.   

               Накладення арешту на грошові кошти, що містяться на вказаному рахунку в банку перешкоджає реалізації права працівників Другого воєнізованого гірничорятувального загону на отримання заробітної плати, яке здійснюється через даний банківський рахунок. Державним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти боржника на рахунку в банку, не зважаючи на його цільове призначення.

               З матеріалів справи також вбачається, що, окрім оскаржуваної постанови про арешт коштів, державним виконавцем було винесено постанову від 12.11.2010 про арешт коштів позивача в сумі 569 982,74 грн. та 595 409,91 грн., що містяться на рахунках № 35249009000087, № 37125234011264, № 37116103001864 в ГУДКУ в Луганській області, м. Луганськ, МФО 804013.

               На підставі наведеного суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем фактично було перевищено повноваження зі вчинення виконавчих дій, оскільки арешт накладено на суму, що перевищує суму боргу за виконавчим листом.

                 За таких умов суд вважає, що дії державного виконавця при винесенні ним постанови про накладення арешту на кошти позивача є неправомірними та такими, що не відповідають вказаним вимогам закону, а оскаржувану постанову необхідно скасувати.

                На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.01.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11.01.2011, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

          Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            П О С Т А Н О В И В:

          Позовні вимоги Другого воєнізованого гірничорятувального загону задовольнити в повному обсязі.

          Скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції від 12.11.2010 ВП № 21764933 про арешт коштів у сумі 1 165 392,65 грн. (один мільйон сто шістдесят п’ять тисяч триста дев’яносто дві гривні 65 копійок), що містяться на рахунку в Донецькій ОФ ПАТ “Укрсоцбанк”, м. Донецьк, МФО 334011.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Другого воєнізованого гірничорятувального загону судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

        Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

         Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

       Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

         Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

       У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

       Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови буде виготовлено 11 січня 2011 року.     

           СуддяН.В. Кравцова