Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2010 року Справа № 2а-8761/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - Самаріна І.О. (довіреність від 02.11.2010 № 13/1424)
від відповідача - державний виконавець
Поршенко Н.С. (довіреність від 22.01.2010 б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка»
до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції
про визнання дій неправомірними та зобов’язання скасувати постанову
від 04 жовтня 2010 року ВП № 21127825 про стягнення виконавчого збору,
ВСТАНОВИВ:
17 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, в якому позивач, з урахуванням заяви від 20 грудня 2010 року № 13/1701 про зміну позовних вимог, яка прийнята та приєднана до справи ухвалою від 20 грудня 2010 року (арк. справи 27, 28-29), просить визнати дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 76822,61 грн. неправомірними та зобов’язати скасувати постанову від 04 жовтня 2010 року у виконавчому провадженні № 21127825 про стягнення з боржника виконавчого збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
04 жовтня 2010 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції винесено постанову ВП № 21127825 про стягнення з боржника - публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка», виконавчого збору у розмірі 76822,61 грн. Зазначену постанову публічне акціонерне товариство «Трест Луганськшахтопроходка» отримало 05 листопада 2010 року і вважає її незаконною з таких підстав.
06 липня 2010 року Донецьким апеляційним адміністративним судом по справі № 2а-24913/09/1270 винесено постанову про стягнення з публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату на доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1, у розмірі 768226,12 грн.
03 вересня 2010 року Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 21127825 з примусового виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року по справі № 2а-24913/09/1270.
09 вересня 2010 року публічне акціонерне товариство «Трест Луганськшахтопроходка» звернулось з заявою до Луганського окружного адміністративного суду про розстрочення виконання судового рішення.
10 вересня 2010 року позивачем направлено заяву до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції з проханням продовжити строк для добровільного виконання судового рішення і одночасно повідомлено про подання заяви до суду про розстрочення виконання судового рішення.
23 вересня 2010 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-24913/09/1270 задоволено клопотання публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» про розстрочення виконання судового рішення та розстрочено виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року по справі за адміністративним позовом Прокурора м. Краснодона Луганської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду в м. Краснодоні Луганської області до публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 768226,12 грн. строком на один рік зі сплатою боргу з жовтня 2010 року по серпень 2011 року включно, щомісячно по 64018,00 грн. та сплатою у вересні 2011 року – 64028,12 грн.
Публічне акціонерне товариство «Трест Луганськшахтопроходка» на виконання ухвали від 23 вересня 2010 року помилково зробило першу проплату боргу 29 вересня 2010 року в розмірі 64018,00 грн. на депозитний рахунок державної виконавчої служби.
На думку позивача, оскільки публічне акціонерне товариство «Трест Луганськшахтопроходка» добровільно виконує рішення суду, у державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відсутні підстави для стягнення виконавчого збору і позивачу не зрозуміло, які дії були проведені виконавчою службою для примусового стягнення боргу.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції адміністративний позов не визнав, про що подав відзив (заперечення) на адміністративний позов від 02 грудня 2010 року б/н, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. справи 13-14). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.
31 серпня 2010 року до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції надійшла для примусового виконання постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року по справі № 2а-24913/09/1270 про стягнення з публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату на доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1, у розмірі 768226,12 грн.
03 вересня 2010 року Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відповідно до вимог ст.ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21127825 з примусового виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду № 2а-24913/09/1270 та направлено сторонам для відома та виконання простою кореспонденцією.
10 вересня 2010 року Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції отримано заяву публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка», в якій боржник зазначив, що 09 вересня 2010 року отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21127825 та повідомив, що звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з заявою про розстрочення боргу.
10 вересня 2010 року Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції на підставі статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкладення виконавчих дій та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення до 17 вересня 2010 року.
04 жовтня 2010 року оскільки борг у добровільний строк не сплачено та відповідно до вимог ст.ст. 30, 46 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції винесено постанову ВП № 21127825 про стягнення з боржника - публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка», виконавчого збору у розмірі 76822,61 грн. і направлено для відома сторонам.
01 листопада 2010 року до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції надійшла заява боржника з ухвалою суду про розстрочення виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмовому відзиві (запереченнях) проти адміністративного позову від 02 грудня 2010 року б/н.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до статті 24 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п’ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 03 вересня 2010 року Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції за постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у справі № 2а-24913/09/1270 за адміністративним позовом Прокурора м. Краснодона Луганської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду в м. Краснодоні Луганської області до публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 768226,12 грн. постановою відкрив виконавче провадження ВП № 21127825 та надав боржнику – публічному акціонерному товариству «Трест Луганськшахтопроходка», строк для добровільного виконання до 10 вересня 2010 року (арк. справи 15).
Наданий в постанові про відкриття виконавчого провадження від 03 вересня 2010 року ВП № 21127825 строк для добровільного виконання рішення, що дорівнює семи дням – до 10 вересня 2010 року, відповідає вимогам частини 2 статті 24 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», оскільки перебіг встановленого строку для добровільного виконання рішення починається з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з дня отримання її боржником.
У разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника відповідно до статті 46 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» регламентовано, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
За заявою боржника – публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка», постановою від 10 вересня 2010 року ВП № 21127825 Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відклав провадження виконавчий дій за постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у справі № 2а-24913/09/1270 за адміністративним позовом Прокурора м. Краснодона Луганської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду в м. Краснодоні Луганської області до публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 768226,12 грн. та поновив боржнику – публічному акціонерному товариству «Трест Луганськшахтопроходка», строк для добровільного виконання до 17 вересня 2010 року (арк. справи 16, 18).
04 жовтня 2010 року у зв’язку з невиконанням постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у справі № 2а-24913/09/1270 у строк, установлений для добровільного її виконання – до 17 вересня 2010 року, Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції виніс постанову про стягнення з боржника - публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка», виконавчого збору у розмірі 76822,61 грн. (арк. справи 19), що цілком відповідає вимогам статті 46 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 грудня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27 грудня 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська