Категорія №2.33
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2010 року Справа № 2а-7128/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
за участю сторін:
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача не з’явився,
представника 3-ої особи не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», 3-я особа – Асоціація «Арбітраж» про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
17 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду від ОСОБА_2 надійшов адміністративний позов до Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», яким позивач просив визнати дії відповідача щодо відмови у здійснені державної реєстрації права власності на нерухоме майно протиправними та зобов’язати відповідача провести реєстрацію право власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Арбітраж» від 03.03.2009 року у справі №19/08-2009 за позивачем було визнано право власності на об’єкт нерухомого майна – 17/50 частин житлового будинку (Літ. «А-1») з недобудованою прибудовою (Літ. «А??-1»), ганком (Літ. «а?») та навісом (Літ. «Б») загальною площею 81, 2 кв.м., жилою площею 39, 6 кв.м., двох сараїв (Літ. «В», «Г»), убиральні (Літ. «У»), погрібу (Літ. «Д») з шийкою (Літ. «д»), огорожі (Літ. «№2», «№3», «№4») та вимощення «Літ. «І», «ІІ»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1».
На виконання рішення третейського суду відповідачу було подано відповідну заяву про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Однак, відповідач відмовився зареєструвати право власності, посилаючись на внесення змін до Закону України «Про третейські суди», які набрали законної сили 31.03.2009. Позивач вважає, такі дії відповідача незаконними та безпідставними, оскільки внесені до закону зміни регулюють питання примусового виконання рішень третейського суду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, дала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати зареєструвати право власності на нерухоме майно за позивачем, судові витрати покласти на відповідача.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справу без його участі.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не доповів.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Виходячи з положень ст.2 Закону України „ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1.07.2004 року №1956-ІУ та на підставі п. 1.3, п.1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 на відповідача МКП «БТІ» м. Луганська покладені функції щодо здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та його обмежень — офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно та його обмежень, що супроводжується внесенням відповідних даних до Реєстру прав власності.
Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Арбітраж» від 03.03.2009 року у справі №19/08-2009 за позивачем було визнано право власності на об’єкт нерухомого майна – 17/50 частин житлового будинку (Літ. «А-1») з недобудованою прибудовою (Літ. «А?-1»), ганком (Літ. «а?») та навісом (Літ. «Б») загальною площею 81, 2 кв.м., жилою площею 39, 6 кв.м., двох сараїв (Літ. «В», «Г»), убиральні (Літ. «У»), погрибу (Літ. «Д») з шийкою (Літ. «д»), огорожі (Літ. «№2», «№3», «№4») та вимощення «Літ. «І», «ІІ»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1». (а.с.9-12).
З відповіді МКП «БТІ» м. Луганська від 11.03.2010 року № 160466 на звернення позивача вбачається, що йому відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок літ. А-1 з прибудовами загальною площею 80, 8 кв. м, житловою площею 50, 2 кв. м., вбиральня літ. У, огорожа № 1, розташованого на земельній дільнці за адресою: АДРЕСА_1 через те, що з прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про третейські суди», зміни до якого набрали законної чинності 31.03.2009, не вбачається можливим здійснити державну перереєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду (а.с. 13).
Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 24 вказаного Закону в реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:
заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;
подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.
У п. 3.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, визначено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; при укладені договорів між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлюючих документ попереднього власника.
Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Таким чином, у рішенні Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації про відмову в проведенні державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна за позивачем відсутні посилання на підстави відмови в проведенні державної реєстрації, вичерпний перелік яких наведений вище.
Як вбачається з рішення відповідача про відмову в державній реєстрації нерухомого майна, позивачу відмовлено в державній реєстрації прав власності на підставі прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Третейські суди», зміни до якого набрали чинності 31.03.2010, наказу Міністерства юстиції України № 914/5 від 26.05.2009 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішень судів», оскільки реєстрація рішень третейських судів не проводиться.
Згідно з Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 5.03.2009 №1076-VI, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування (31.03.2009 року); не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.
Пунктом 3 розділу І зазначеного Закону від 05.03.2009 №1076-УІ внесено зміни до ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», чим фактично з компетенції третейських судів виключено розгляд справ у спорах щодо нерухомого майна, а пунктом 7 Закону від 05.03.2009 №1076-VI виключено ч.3 ст. 55 Закону України «Про третейські суди», тобто скасовано вимогу закону щодо необхідності отримання виконавчого листа компетентного суду на рішення третейського суду в тому разі, коли виконання рішення суду потребує вчинення певних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами.
Таким чином, зазначені зміни в законодавстві дійсно набрали чинності на час звернення позивача до відповідача з вимогою про реєстрацію за ним права власності на підставі рішення третейського суду, прийнятого до набрання чинності Законом від 05.03.2009 року №1076-УІ і не виконаного на день набрання чинності цим Законом, у справі, яка відповідно до цього Закону вже була не підвідомча третейським судам.
Однак, як вбачається з вимог Перехідних положень Закону України від 05.03.2009 №1076-VI, зазначені рішення третейських судів не підлягають саме примусовому виконанню.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, до системи органів якої не належить відповідач МКП «БТІ» м. Луганська згідно з ст.3 Закону України «Про Державну виконавчу службу», тому вимоги Перехідних положень Закону України від 05.03.2009 №1076-VI не розповсюджуються на здійснення повноважень органами МКП «БТІ» щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 10 додатку 1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України 18.02.2002 за № 157\6445, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 28.01.2003 за № 66\7387, до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна відносяться рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідач безпідставно прийняв рішення щодо відмови позивачу в здійсненні державної реєстрації права власності за ним на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду від 03.03.2009 року, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до статті 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», 3-я особа – Асоціація «Арбітраж» про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати дії Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні реєстрації права власності на 17/50 частин житлового будинку (Літ. «А-1») з недобудованою прибудовою (Літ. «А?-1»), ганком (Літ. «а?») та навісом (Літ. «Б») загальною площею 81, 2 кв.м., жилою площею 39, 6 кв.м., двох сараїв (Літ. «В», «Г»), убиральні (Літ. «У»), погрибу (Літ. «Д») з шийкою (Літ. «д»), огорожі (Літ. «№2», «№3», «№4») та вимощення «Літ. «І», «ІІ»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1» протиправними.
Зобов’язати Міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на 17/50 частин житлового будинку (Літ. «А-1») з недобудованою прибудовою (Літ. «А?-1»), ганком (Літ. «а?») та навісом (Літ. «Б») загальною площею 81, 2 кв.м., жилою площею 39, 6 кв.м., двох сараїв (Літ. «В», «Г»), убиральні (Літ. «У»), погрибу (Літ. «Д») з шийкою (Літ. «д»), огорожі (Літ. «№2», «№3», «№4») та вимощення «Літ. «І», «ІІ»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1» , на підставі рішення постіно діючого третейського суду при Асоціації "Арбітраж" від 03.03.2009 року по справі №19/08-2009.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова в повному обсязі виготовлена 22 грудня 2010 року.
СуддяН.В. Кравцова