справа № 2а-6115/10/0670
категорія 2.11.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Черняхович І.Е. ,
при секретарі - Карасюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій неправомірними,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Просить суд визнати протиправними дії посадових осіб Коростенською ОДПІ щодо визначенню суми 19084,00 грн. як неправомірно включену до податкового кредиту. Вважає, що підприємством в повному обсязі дотримано вимог Закону України "Про податок на додану вартість" в частині правомірності включення до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду сум податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених накладних. А тому дії відповідача щодо визначення суми 19084,00 грн. як неправомірно включеної до податкового кредиту є протиправними.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.
Вчинення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, вимагає від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами.
Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 p. №327 затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - Порядок), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205.
Згідно п.п.1.3, 1.4, 1.5 вказаного Порядку, за результатами документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства посадовими особами органів ДПС, які брали участь у їх проведенні, складається акт. Акт документальної перевірки містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень платником податків норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання ним законних вимог посадових осіб податкових органів.
Відповідно до п.1.7, п. 2.3 цього Порядку, з метою прийняття правильного рішення за результатами документальної перевірки в акті підлягають розгляду всі істотні обставини фінансово-господарської діяльності СПД, що стосуються фактів виявлених порушень; факти порушень податкового та валютного законодавства повинні бути викладені в акті документальної перевірки ясно, об'єктивно, повно, з посиланням на докази, що зафіксовані в податкових, бухгалтерських регістрах і достовірно підтверджують наявність вказаних фактів.
За змістом зазначеного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.
Судом встановлено, що в лютому 2010 року представниками Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт № 61/23-01/32510883 від 18 лютого 2010 року. Відповідно до акту перевірки, Товариством з обмеженою відповідальністю Елізіум пласт" порушено п.п. 7.4.5, 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість", а саме: включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 19084,00 грн. по придбанню товарно-транспортно-експедиційних та рекламних послуг, які не пов'язані з виробничою діяльністю позивача. Проте суд не погоджується з такими доводами відповідача.
Підпунктами 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість" передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку.
П.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка має містити певні реквізити.
Як вбачається зі змісту п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу отримувала та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Посилання представника позивача щодо оформлення належним чином податкових накладних відповідачем не спростовані, позивачем в повному обсязі проведено розрахунки з контрагентами у відповідності до укладених договорів. Крім того, вказані суми податку на додану вартість в повному обсязі включено до складу податкових зобов'язань відповідних податкових періодів та сплачено до бюджету контрагентами, що не заперечується представником відповідача.
В акті перевірки відповідач посилається на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, що свідчить про відсутність зв'язку вказаних транспортних послуг та господарської діяльності позивача. Проте суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу.
У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру
господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської
операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу
ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської
операції.
З матеріалів спрви вбачається, що позивач надає транспортно-експедиційні послуги іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Вказаний факт засвідчується копіями договорів, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями (а.с.23-43).
В обґрунтування своєї позиції, викладеної в акті перевірки, відповідач вказав, що ТОВ "Елізіум Пласт" надавались транспортно-експедиційні послуги, але товарно-транспортні накладні для перевірки не надавались.
Згідно ст.1 Закону України " Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1.07.2004 р. № 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;
транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;
експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Отже експедитором - ТОВ "Елізіум Пласт" можуть надаватися тільки транспортно-експедиційні послуги, і саме при наданні цих послуг складаються акти виконаних робіт.
Згідно ст.316 Господарського Кодексу України та статті 929 Цивільного Кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Тобто, експедитор може або самостійно виконати перевезення, або лише організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням.
Крім того, згідно ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування може бути встановлено зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу.
В свою чергу, згідно ст.307 ГК України та ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Таким чином, якщо експедитор лише організовує виконання послуг, пов'язаних з перевезенням, то він не є перевізником, а надає посередницькі послуги за дорученням клієнта-замовника і за його рахунок.
Що стосується застосування товарно-транспортної накладної та осіб, для яких її наявність є обов'язковою, то згідно п.11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 11.1. основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно п.п.11.4,11.5,11.6,11.7. вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Тобто наявність товарно-транспортної накладної у посередника, який не є перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, не передбачена.
Крім того, згідно вищевказаних Правил перевезень вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Отже, правила перевезень, які і встановлюють наявність товарно-транспортної накладної, не стосуються експедиторів-посередників, які не є ні перевізниками /власниками транспортних засобів/, ні вантажовідправниками, ні вантажоодержувачами.
Таким чином, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача в акті позапланової перевірки на Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" як на підставу обов'язкової наявності у експедитора товарно-транспортних накладних, що підтверджують витрати на оплату послуг осіб, які залучались для виконання договорів транспортного експедирування, так як згідно ст.9 даного Закону визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг /робіт/ інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів, що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи/рахунки, накладні тощо/, видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування.
Таким чином, Законом чітко визначено, що у випадку залучення експедитором до виконання договору транспортного експедирування інших осіб / тобто якщо експедитор не здійснює перевезення самостійно, а лише організовує перевезення/, підтвердженням витрат на оплату послуг цих осіб є рахунки, накладні тощо.
Відповідач не заперечується факт того, що ТОВ "Елізіум пласт" в розглядуваних господарських операціях виступало саме експедитором і це підтверджено договорами, укладеними з перевізниками.
Суд встановив, що відповідні акти виконаних робіт є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ).
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні предметом дослідження був договір № 3104/90211 від 11 лютого 2009 року, укладений між ЗАТ "Нова лінія" (покупець) та ТОВ "Елізіум пласт" (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний оплатити вказаний товар (а.с. 23-28), договір № 3104/90211У від 11 лютого 2009 року про надання інформаційно-консультативних послуг (а.с.44-46) та акт ОБ № 00006007 здачі прийняття робіт (надання послуг).
На сторінці 10 акту перевірки (а.с. 20) контролюючим органом зазначено, що ТОВ "Елізіум пласт" не доведено факти отримання інформаційно-консультативних послуг від ЗАТ "Нова лінія", а також не підтверджено факт використання вказаних послуг у господарській діяльності позивача. Проте такий висновок є виключно припущенням працівників контролюючого органу, оскільки зроблений без належного аналізу первинних документів, вивчення п положення укладеного договору та стану взаєморозрахунків між підприємствами.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що висновок Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції, якій міститься в акті перевірки від 61/23-01/32510883 від 18 лютого 2010 року про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Елізіум пласт" занижено позитивне значення різниці між сумою податкових забов"язань та сумою податкового кредиту в сумі 19084,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2009 року на загальну суму 19084,00 грн. - також є необґрунтованим, оскільки вказані витрати підтверджені документально, тобто з дотриманням вимог зазначеної норми Закону.
Керуючись ч.3 ст.2, ст.ст. 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати дії посадових осіб Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції по визначенню суми 19084,00 грн. як не правомірно включеної до податкового кредиту - протиправними.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: І.Е.Черняхович
Повний текст постанови виготовлено: 07 грудня 2010 р.