справа № 2а-5107/09/0670
категорія 2.11.17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В.,
при секретарі - Господарчук І.В.,
за участю представника позивача, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що на підставі акту № 209/17/НОМЕР_1 від 26.06.2009 р."Про результати виїзної планової документальної перевірки СГД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.06.2007 року по 31.03.2009 року" Овруцькою міжрайонною державною податковою інспекцією винесені податкові повідомлення - рішення № 0001581701/0 від 10.07.2009 р., яким визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 831715,50 грн., № 0001591701/0 від 10.07.2009 р., якими йому було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 28580,18 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000132330/0 від 10.07.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 10022,01 грн.. Вказує, що перебуваючи на спрощеній системі оподаткування в період, який перевірявся, отримав доходи понад 500 тис.грн., тобто перевищив гранично допустимий обсяг виручки на рік встановлений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", у зв'язку з чим відповідачем сума перевищення була оподатковувана у порядку, встановленому нормами Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Вважає, що рішення № 0001591701/0 від 10.07.2009 р., є безпідставними, мотивуючи тим, що вказане перевищення доходу відбулося в період його перебування на єдиному податку, який був сплачений за цей період, і, на думку позивача, вищевказаним Указом Президента України не передбачено обов'язок підприємця сплачувати податок з доходів з фізичних осіб на суму перевищення граничного обсягу виручки понад 500 тис. грн. Щодо рішень № 0001581701/0 від 10.07.2009 р., вважає його безпідставними, оскільки застосовував спрощену систему оподаткування та не повинен був реєструватися платником податку на додану вартість. З рішенням № 0000132330/0 від 10.07.2009 р. не погоджується, оскільки довідки на підтвердження резидентства контрагентів є в наявності у позивача, а тому ним не допускалось порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Просить визнати вказані рішення протиправними та їх скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позові і просить його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву. Просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 10.06.2009 р. № 160 працівниками Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції була проведена планова виїзна документальна перевірка СГД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.06.2007 р. по 31.03.2009 р., про що був складений акт № 209/17/НОМЕР_1 від 26.06.2009 р.(далі – акт перевірки).
На підставі вказаного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001581701/0 від 10.07.2009 р., яким визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 831715,50 грн., в т.ч. 554477 грн. – основного платежу, 277238,50 грн. – штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення № 0001591701/0 від 10.07.2009 р., якими йому було визначено розмір податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 28580,18 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000132330/0 від 10.07.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов»язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 10022,01 грн., в т.ч. 3340,67 грн. – основного платежу та 6681,34 грн. – штрафної санкції.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію № 22950000000001614 від 26.06.2007 р. позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Відповідно до поданих до Овруцької МДПІ заяв позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності з 02.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. та сплачував єдиний податок. За період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р. перебував на загальній системі оподаткування.
В акті перевірки зазначено, що СПД ОСОБА_1 в порушення вимог статтей 1,5 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" при перевищенні виручки понад 500 тис. грн. впродовж 4 кварталу 2007 р. та протягом 2008 р. самостійно не включив до оподатковуваного доходу суму перевищення, тому по результатам перевірки із врахуванням витрат підприємця встановлено заниження оподатковуваного доходу за перевіряємий період в на суму 190534,55 грн., чим порушено вимоги статтей 13,14 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", пп..а п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Внаслідок даного порушення позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 28580,18 грн..
Суд вважає висновок відповідача щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб помилковим з наступних підстав.
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
До спеціального законодавства належить, зокрема, спеціальна (спрощена) система оподаткування обліку і звітності, порядок провадження якої здійснюється фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за правилами, встановленими Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 р. (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 №746).
Відповідно до положень ст.1 вказаного Указу, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг,) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Частиною першою статті 5 Указу передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Згідно із статтею 6 Указу, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.
Пунктом 5 постановою Кабінету Міністрів України №507 від 16.03.2000 року "Про роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 р. №727" також роз'яснено, що на суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №13 "Про прибутковий податок з громадян".
За таких обставин, коли перевищення обсягу виручки від реалізації продукції було допущено позивачем, тобто коли останній знаходився на спрощеній системі оподаткування і був платником єдиного податку, суд вважає, що така сума перевищення не повинна включатися до загального сукупного оподатковуваного доходу.
Враховуючи те, що Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 р. та постановою Кабінету Міністрів України №507 від 16.03.2000 року "Про роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 р. №727" не визначено механізму оподаткування суми перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) отриманого платником єдиного податку та не встановлена інша відповідальність крім, як перейти на загальну систему оподаткування, тому на даний час це питання є спірним.
Також в акті перевірки, в податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що позивачем допущено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", який регулює підприємницьку діяльність фізичних осіб, що перебувають саме на загальному порядку оподаткування, а не на спрощеній системі оподаткування, як в даному випадку перебував позивач. Вказані дві системи оподаткування регулюються різними нормами права та відповідно одна норма не може регулювати інший вид оподаткування. До того ж ні зазначеним Указом ні іншими нормативними актами не встановлено, що у разі перевищення граничного обсягу виручки від реалізації товарів, робіт /послуг/, такі суми підлягають оподаткуванню за правилами встановленими статтею 13 розділу ІУ вказаного Декрету.
Згідно пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, в даному випадку має місце конфлікт інтересів, і відповідно до пп. 4.4.1 вказаного Закону, рішення повинно бути прийняте на користь платника податків, тому суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення, № 0001591701/0 від 10.07.2009 р. винесене Овруцькою МДПІ з порушення вимог закону, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо нарахування позивачу зобов"язання з податку на додану вартість та податку на прибуток іноземних юридичних осіб, суд вважає їх правомірним виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач займався підприємницькою діяльністю, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р..
В ході проведення перевірки встановлено, що позивач, перевищивши в 4 кварталі 2007 р. обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за установленою ст.1 Указу Президента № 727/98 на суму 240384, грн., 01.01.2008 р. не зареєструватися платником податку на додану вартість, чим порушив вимоги п.2.1 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість".
Зокрема, Указом № 727/98 запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб"єктів малого підприємництва, п.1 ст.1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн.. Окрім зазначеного Указу, положення про умови та порядок набуття права на здійснення підприємницької діяльності за такою системою оподаткування містяться в Закону України "Про податок на додану вартість" № 168\97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами і доповненнями) (далі-Закон про ПДВ).
Відповідно до пп.. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Водночас підставою для перереєстрації платника єдиного податку платником податків є також обсяг його виручки від реалізації продукції (виконання робіт, послуг).
Згідно з положеннями ч.4 ст.1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб"єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином, з метою реалізації свого права перебування на прощеній системі оподаткування суб"єкти малого підприємництва включаючи і тих, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські послуги, надають послуги за договором доручення, повинні враховувати всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (робіт, товарів, послуг).
Статтею 5 Указу встановлено, що у разі порушення вимог, встановлених ст.1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування.
Зокрема, відповідно до п 9.4 ст.9 Закону про ПДВ, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платником ПДВ протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Згідно п.3.1 ст.3 Закону про ПДВ об"єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходится на митній території України, та операції з поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. При цьому оподаткуванні операції з поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України відповідно до пп..6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону, застосовується нульова ставка податку на додану вартість.
У разі, коли поставка зазначених транспортних послуг здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Транспортно-експедиційна діяльність в Україні здійснюється у порядку та за правилами, визначеними Законом України "Про транспортно-експедиційну діяльність" від 01.07.2004 р. № 1955.
Відповідно до вказаного Закону транспортно-експедиторська послуга – це робота, що безпосередньо пов"язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Експедитор (транспортний експедитор) – суб"єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов"язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов"язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов"язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Таким чином, враховуючи особливості оподаткування таких послуг у зовнішньоекономічних операціях, об"єктом оподаткування податком на додану вартість експедитора є обсяг наданих ним послуг. При цьому базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора.
З угляду на викладене, вбачається, що позивач, отримавши в 4 кварталі 2007 р. обсяг виручки, яка перевищує дозволений Указом № 727/98, а саме 500 тис.грн., повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість у 2008 р. протягом 20 календарних днів.
Приватним підприємцем ОСОБА_1 здійснено оподатковувані операції з надання експедиційних послуг за період з 01.01.2008 р. по 24.02.2009 р. на загальну суму 2772381 грн. без нарахування податку на додану вартість, що призвело до заниження податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 554477 грн..
Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно було визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість.
Щодо нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб суд зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки, встановлено здійснення ПП ОСОБА_1 виплат доходів нерезидентам джерелом походження з України, а сам: проводилась виплата суми фрахту в адресу нерезидентів: фірми "Eszter Trans Plusz Kft" (Угорщина), фірми "Bertok Zoltan" (Угорщина) та фірми "ABC-Czepczynsk Sp.z.o.o.o" (Польща) за договором фрахту.
Статтею 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено особливий порядок оподаткування доходів нерезидентів, отриманих із джерел походження з України.
Відповідно до абз. "в" ч.2 п.13.1 ст.13 вказаного Закону фрахт відносить до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України.
Згідно пп.1.35.1 п.1.35 ст.1 даного Закону фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Відповідно п. 13.5 ст.13 вказаного Закону сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
Пунктом 18.1 ст.18 цього Закону передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Між Україною та Польською Республікою укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 р..
Віповідно до п.1 ст.8 вказаної Конвенції прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.
Також, між Україною та Угорською Республікою укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 19.05.1995 р., відповідно до п.1 ст.8 якої прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх траспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.
Відповідно до п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джелелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пп.5 і 6 цього Порядку особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі-довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.
Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.
Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов"язково містити таку інформацію:
- повну назву або прізвище нерезидента;
- підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі;
- назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;
- дату видачі.
Під легалізацією розуміється надання юридичної сили документам, які були видані на території іноземної держави. Ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначені документи можуть бути також засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в Міністерстві закордонних справ України.
Згідно зноски абз.3 пп.2.1.3 у редакції постанови Правління Національного банку України від 28.09.2007 р. № 353 документи можуть бути засвідчені згідно із законодавством країни видачі, перекладені на українську мову і легалізовані в консульській установі України, або засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в Міністерстві закордонних справ України , або засвідчені шляхом проставлення апостилю, передбаченого ст.4 Гаазької конвенції від 05.10.1961 р., що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Копії цих документів мають бути нотаріально засвідченими.
Відповідно до п.8 згаданого Порядку у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п.4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.
Судом встановлено, що довідки про підтвердження, що нерезиденти фірми "Trans Plusz Kft" та "Bertok Zoltan" є резидентами Угорщини та нерезидент фірма "Czepczynsk Sp.z.o.o.o" є резидентом Польща ПП ОСОБА_1 правцівниками Овруцької МДПІ під час проведення перевірки не надавались, у зв"язку з їх відсутністю. Вказані обставини підтверджуться поясненнями ОСОБА_1, які він надавав під час перевірки, та підтвердив їх в судовому засіданні, а також актом перевірки.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно зроблено висновок про порушення ПП ОСОБА_1 п.13.5 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а надані в судовому засіданні копії довідок на підтвердження резидентства контрагентів не відповідають вищезазначеним вимогам щодо їх легалізації.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000132330/0 від 10.07.2009 р. Овруцькою МДПІ прийнято правомірно, а тому позовні вимоги щодо його скасуванння є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочнства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Частиною 3 цієї статті визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 13 грн. 60 коп. , що підтверджується квитанцією № 75 від 17.07.2009 р.. З урахуванням задоволених вимог, відшкодованню на користь позивача підлягає сплачений судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп..
Керуючись ст.ст.86,94,158-162,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Овруцької міжрайонної податкової інспекції № 0001591701/0 від 10.07.2009 р..
Відшкодувати ОСОБА_1 з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн.40 коп. сплаченого судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 29 червня 2010 р.