справа № 2а-8170/09/0670
категорія 2.11.8
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В.,
при секретарі - Господарчук І.В.,
за участю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі від 16.11.2009 р. № 00010872302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1494,00 грн. Вважає, що дане рішення прийняте на підставі неправильного застосування норм чинного законодавства, оскільки облік товарних запасів нею ведеться у встановленому порядку.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить позов задовольнити. Пояснила, що нею не допускалось порушення вимог законодавства щодо ведення обліку товарних запасів, книга обліку доходів і витрат ведеться та знаходиться в бухгалтерії, де зберігається всі первинні документи, в тому числі накладні на отримання товару. Тому, визначена в акті перевірки відсутність документів на придбання товару, не передбачена як підстава відповідальності згідно ст.21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг".
Представник відповідача в судове засідання не з’явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Заперечення на позовну заяву не надав.
Суд, заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено, що 09.11.2009 р. на підставі направлення №1065 та №1066 від 02.11.09 року державними податковими інспекторами сектору контролю за розрахунковими операціями ДПІ у м. Житомирі Барановою О.О. та Гончаренко Ю.О. проведено планову перевірку з питань дотримання вимог порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, ліцензування та патентування Приватного підприємця ОСОБА_1. В ході перевірки встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” (далі –Закон про РРО), за які встановлена відповідальність відповідно до ст.21 вищезазначеного Закону, а саме здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
За наслідками проведеної перевірки складено акт № 0336/06/25/23/НОМЕР_1 від 09.11.2009 р. (далі –акт перевірки).
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте оскаржуване рішення від 16.11.2009 р. № 0010872302 про застосування до ПП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1494,00 грн..
Суд вважає таке рішення відповідача протиправним, виходячи з наступного.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону про РРО, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 21 цього Закону передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками податкової служби в акті перевірки, зазначено, що в кафе, яке належить позивачу та розташоване за адресою: м.Житомир, вул.Щорса,6-а, здійснюється реалізація товару, який не обліковано у встановленому порядку за місцем її реалізації. Також було складено відомість товарів, на які відсутні облікові документи.
В судовому засіданні позивач, крім іншого пояснила, що під час проведення перевірки вона присутня не була. Відомість на товар, на який були відсутні накладні, складалась працівниками ДПІ самостійно, з даним документом її не ознайомили. Оскільки частина товару знаходилась на реалізації в барі, а частина на складі, тому їй не відомо, на який саме товар були відсутні накладні.
Свідок ОСОБА_2. пояснила, що під час проведення працівники ДПІ вимагали надати на перевірку накладні на товар, який знаходився на реалізації. Вона пояснила перевіряючим, що первинні документи - накладні на товар на момент перевірки знаходились у бухгалтера для виконання відповідних бухгалтерських проводок. Однак, дана позиція працівниками ДПІ не перевірялась, хоча вони мали можливість витребувати документи обліку в бухгалтерії і пересвідчитися у їх наявності. Крім того, пояснила, що під час проведення перевірки була складена відомість на товар, на який були відсутні накладні. Товар у вказану відомість включався виборочно.
З огляду на викладене, на думку суду, єдиним належним способом встановлення переліку товаро-матеріальних ціностей, які не були обліковані, може бути їх інвентаризація, проведена з дотриманням вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних , грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 року №202/412.
Пунктом 15 ст. 11 Закону України "Про податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів.
Враховуючи наведене при необхідності перевіряючи мали право вимагати провести інвентаризацію у підприємця і ознайомлюватись з її висновками.
Відповідно до ст. 6 Закону про РРО облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Статтею 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 визначено, що спрощена система може застосовуватись поряд з діючою системою оподаткування та звітності, передбаченою законодавством.
Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб"єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткуванння, обліку та звітності, встановлюється Державною податковою адміністрацією.
Така форма книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-суб"єкти підприємницької діяльності, визначена Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затверджена наказом ДПА України від 21.04.1993р. №12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за №64 (із змінами та доповненнями).
Пунктами 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1269, визначено, що книга обліку доходів і витрат ведеться суб"єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб"єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних)(надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.При цьому до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов"язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Таким чином, вказані нормативні акти передбачають обов"язок фізичних осіб-підприємців здійснювати облік шляхом зазначення лише відповідних сум витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.
Обов"язок щодо внесення записів на підставі первинних документів визначений лише в Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат громадян-суб"єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф.№ 10, який ухвалений у вигляді листа ДПА України від 05.11.1997 р. № 17-0117/10-8886. Однак, враховуючи статус цього документу, його неможливо вважати нормативно-правовим актом, оскільки він може носити лише рекомендаційний характер.
В свою чергу відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товаро-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, в той час, як дія Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі від 16.11.2009 р. № 00010872302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1494,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст..86, 158-162,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010872302 від 16.11.2009 р., прийняте Державною податковою інспекціє в м.Житомирі.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 12 липня 2010 р.