справа № 2а-7134/09/0670
категорія 6.6.5
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В.,
при секретарі - Господарчук І.В.,
за участю представника позивача, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009392302 від 14.10.2009 року, винесеного Державною податковою інспекцією у м. Житомирі. В обґрунтування позову зазначив, що перевірка працівниками ДПА в Житомирській області проведена з порушенням вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" без повідомлення позивача про її проведення. Також, в порушення вимог чинного законодавства посадові особи державної податкової служби не надали позивачу на ознайомлення акт перевірки для внесення до нього відповідних зауважень, не вручили його копію. Крім того, зазначив, що працівниками податкового органу безпідставно здійснено заміри нафтопродуктів у резервуарах, хоча на підприємстві ведеться облік товарних запасів та щомісячно проводиться інвентаризація і всі залишки оприбутковуються в декларації, яка подається до податкового органу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просить позов задоволити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, вважає прийняте на підставі акту перевірки рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій законним та винесеним у відповідності до норм чинного податкового законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.09.2009 року працівниками ДПА в Житомирській області Лось Л.В. та Марченко О.Д. на підставі направлень від 01.09.2009 р. № 1808 та № 1807 проведено перевірку АЗС № 53, що розташована за адресою м. Овруч, вул. Сабурова, 18-г, Житомирська область та належить суб"єкту підприємницької діяльності- Товариству з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл", в ході якої були здійснені контрольні заміри залишків паливномастильних матеріалів, що знаходяться в резервуарах АЗС, якими встановлено, порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 99869, 15 грн., крім того, встановлено, невідповідність готівкових коштів сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО в сумі 51,73 грн., чим порушено п.п.12,13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95 (далі Закон № 265/95).
За результатами розгляду акту перевірки, на підставі п. 4 ст. 17 , ст. 21 та ст. 22 Закону № 265/95 ДПІ в м.Житомирі прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009392302 від 14.10.2009 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 199996,95 грн..
Що стосується порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Нормативним документом, який визначає порядок обліку, приймання, зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496 (далі Інструкція).
Відповідно до загальних положень, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Пунктом 10.1 Інструкції встановлено, що облік руху нафтопродуктів на АЗС здійснюється в одиницях об’єму.
На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП. (пункт 10.4.1 Інструкції).
Пунктом 10.4.2 Інструкції закріплено, що під час приймання-передавання зміни оператори АЗС:
- визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок);
- вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об'єм нафтопродуктів (фактичний залишок);
- роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам'яті;
- передають залишок готівки;
- перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.
Судом встановлено, що єдиним чинником, що послужив для висновку податкового органу про порушення позивачем ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, було встановлення при проведенні замірів у резервуарах, невідповідності паливно-мастильних матеріалів даним зареєстрованих в РРО.
Відповідно до п.п 4.3.2.10, 4.3.2.11 вищевказаної Інструкції для розрахунку маси нафти і нафтопродукту визначають їх густину у відібраних пробах за фактичної температури. Температура нафти і нафтопродуктів у пробі вимірюється термометрами з границями допустимої похибки ± 0,5 °C. Густина у відібраних пробах визначається ареометрами з границями допустимої похибки ± 0,5 кг/м3.
Температуру і густину нафти і нафтопродукту вимірюють одночасно з вимірюванням рівня за допомогою стаціонарних пристроїв або шляхом вимірювання їх у відібраній пробі.
В судовому засіданні свідки оператор АЗС ОСОБА_1. та майстер АЗС ОСОБА_2 пояснили, що при визначенні кількості нафтопродуктів після замірів в резервуарах, перевіряючими була врахована лише похибка вимірювання, однак не враховані густина та температура нафтопродуктів. Крім того, пояснили, що під час проведеня перевірки надавались копії документів, зокрема товаро-транспортні накладні на отримання нафтопродуктів, а також книга обліку нафтопродуктів, однак працівниками ДПА вони не були взяті до уваги. Від підписання акту перевірки не відмовлялись.
З огляду на викладене, на думку суду, єдиним належним способом встановлення недостачі чи надлишку товарно - матеріальних цінностей може бути їх інвентаризація, проведена з дотриманням вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних , грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 року №202/412.
Пунктом 15 ст. 11 Закону України "Про податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ) визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведене при необхідності перевіряючи мають право вимагати провести інвентаризацію у керівника установи і ознайомлюватись з її висновками.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи висновки акту перевірки грунтуються на даних оперативного обліку оператора АЗС, а не на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з нормами Закону № 265/95 касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару. Крім того, згідно вимог чинного законодавства реалізація пального через АЗС повинна здійснюватися із застосуванням спеціалізованих комп'ютерно-касових систем, які включені до Держреєстру та відповідають Технічним вимогам до спеціалізованих контроль-касових апаратів для автозаправних станцій, затверджених протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 року № 13, і забезпечують відпуск пального в єдиному циклі з друкування фіскального касового чека. Тобто, кількість палива в обов'язковому порядку відображається в розрахунковому документі. Тому, на проведення замірів в резервуарах не було необхідності та правової підстави.
Крім того, на підтвердження ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації оператором та майстром АЗС надавались змінний звіт по АЗС, журнал обліку нафтопродуктів на АЗС № 53, накладні на товар, книгу обліку розрахункових операцій №0625008883, та інші документи, що відображено в акті перевіркт, однак перевіряючими їм не дано належної оцінки.
Крім того, нелогічним є висновок перевіряючих про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95, оскільки в п. 8 акту перевірки від 30.09.2009 року №0815/06/30/23/36389529 (далі -акт перевірки) ним ж був зроблений висновок про те, що облік товарних запасів за місцем їх реалізації та/або на складах ведеться.
З урахуванням викладеного висновки відповідача щодо неведення обліку товарних запасів на місці їх реалізації та не збереження в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків не відповідають обставинам справи, та спростовується наданими позивачем письмовими доказами та поясненнями свідків.
Щодо порушень вимог п.13 ст.3 Закону № 265/95 суд зазначає наступне.
Пунктом 13 ст.3 Закону № 265/95 визначається, що суб"єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов"язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Як вбачається з акту перевірки працівниками податкового органу встановлено невідповідність сум готівкових на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеному в денному звіті РРО в розмірі 51 грн. 73 коп., чим позивачем порушено п.13 ст.3 Закону № 265/95.
Разом з тим, будучи допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_1. пояснила, що під час проведення перевірки один з перевіряючих придбав телефонну картку , після чого інший відразу почав вимагати відкрити касу та перерахувати кошти, у зв"язку з чим вона не встигла роздрукувати фіскальний чек. Зазначене призвело до того, що між наявною в касі готівкою та даними денного звіту РРО утворилась різниця в сумі 51 грн.73 коп..
Тобто, перевіряючими фактично було спровоковано дане порушення, оскільки вони позбавили касира можливості роздрукувати розрахунковий документ на вказану суму, тобто внести дані про проведену операцію в РРО.
Крім того, дане підтверджується і тіє обставиною, що акт перевірки не містить даних про порушення позивачем п.п.1,2 ст.3 Закону № 265/95 ( не проведення розрахункової операції через РРО та невидача розрахункового документа на всю суму покупки), що з урахуванням обставин справи повинно бути логічним наслідком.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене в акті перевірки порушення п.13 ст.3 Закону № 265/95 не відповідає фактичним обствинам справи, а тому рішення про застосування штрафних санкцій в цій частині прийнято протиправно.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо твердження позивача про неправомірність проведення перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.2 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу"органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
У відповідності до ч.1 ст.11 цього Закону України, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Умови допуску посадових осіб органів ДПС визначаються ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Слід зазначити, що ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлює, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
В матеріалах справи наявні копії направлень на проведення перевірки, видані працівникам податкового органу та план-графік проведення перевірок, затверджений заступником голови ДПА у Житомирській області, який передбачає проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій відділу оперативного контролю за здійсненням розрахункових операцій відділу оперативного контролю ДПА у Житомирській області на вересень 2009 року.
Згідно зі статтею 11-2 Закону № 509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, суд звертає увагу на те, що ненадання вищезазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 11-2 Закону № 509-ХІІ може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено працівників відповідачів до проведення перевірки, а тому твердження про її неправомірність є безпідставним.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій та протиправність прийнятого рішення №0009392302 від 14.10.2009 року, а тому позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документальнопідтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією про сплату № 75 від 22.10.2009 р.
Керуючись ст.ст.86,94,158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0009392302 від 14.10.2009 р., прийняте Державною податковою інспекцією в м.Житомирі.
Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Жиомирській області 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 22 червня 2010 р.