Справа  №  2-а-12/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14  січня 2011 року.                                                                                м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючої - судді  Діденко О.П.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні  в залі суду в м.Ніжині  справу за адміністративним позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов»язання нарахування та виплати допомоги на оздоровлення,

В С Т А Н О В И В :

У позові до суду Ніжинський міжрайонний прокурор  зазначив, що  ОСОБА_1 має статус  постраждалого від наслідків аварії на ЧАЕС  1 категорії та є  інвалідом 3 групи від захворювання, яке пов»язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС,  тому  відповідно  до  ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він   має право  на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат  на момент виплати,  але йому у виплаті допомоги на оздоровлення в зазначеному розмірі у 2010 році відмовлено, тому просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації (далі –відповідача)  по нарахуванню та виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік  у розмірі, який  не відповідає  ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",   та   зобов»язати відповідача  зробити перерахунок  та виплатити йому щорічну  допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , з урахуванням фактично виплачених йому сум.

                  В судове засідання прокурор  та позивач ОСОБА_1 не з»явилися,  але письмово  просили розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримали.

                   Представник відповідача в судове засідання не з»явився, але  відповідач надав письмове заперечення, в якому у задоволенні позову просив відмовити.  Тому суд вважає, що відповідач про час розгляду справи повідомлений, у зв»язку з чим   відповідно до  ст.128 ч.4 КАС України  визнав можливим  справу розглянути  на підставі наявних у ній доказів, у зв»язку з чим відповідно до ст. 41 ч.1 КАС України  фіксування судового засідання  за допомогою  звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Прийняти до уваги  заяву  спеціаліста  управління праці та соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Ринді С.В. про розгляд  справи без його участі суд не може, оскільки  у справі відсутні жодні повноваження, які б давали йому таке право.

У  запереченнях на позов відповідач  зазначив, що  виплата допомоги на оздоровлення  підлягає у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від  26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи (із змінами, внесеними постановою від  12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір доплати збільшено) і   цими постановами встановлено гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв»язку з чи просив залучити до участі в справі у     якості співвідповідача  Кабінет Міністрів України, що суд  вважає   таким, що задоволенню не підлягає.  Далі відповідач зазначив, що  він діяв у межах повноважень, передбачених законодавством, та проводив виплати відповідно до зазначених постанов КМ України за рахунок коштів,  виділених із Державного бюджету України, оскільки власних коштів не має.

            Дослідивши письмові докази, суд приходить до слідуючого висновку.

              Копіями  посвідчень НОМЕР_1 та  НОМЕР_2   на  а.с..3  підтверджується, що  позивач   є   постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії,  є інвалідом 3-ї  групи,  зазначені посвідчення діють безстроково, і  згідно них він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –інвалідів війни, на пільги,  встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №  796-12,  чого  письмово не заперечував і  відповідач, а тому  відповідно до  ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він   має право  на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат  на момент виплати.

У  листі Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації на ім»я ОСОБА_1 від 27.09.2010 року, що на а.с.2, зазначено, що  останньому призначено допомогу  на оздоровлення 26.05.2010 року  у розмірі 90 грн.,  але ще не виплачено, тобто, допомогу призначено у розмірі, який не  відповідає розміру допомоги,  визначеному ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначене також дає підстави  суду прийти до висновку, що  позивач звернувся до суду з даним позовом  протягом встановленого  шестимісячного  строку  з дня, коли дізнався про порушення свого права.

Відповідно до ст.70  Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»законодавець надав право Кабінету Міністрів України  встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Відповідно до частини  другої статті 3 Конституції України –права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження прав і свобод людини є головним обов»язком держави.

          Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства  права,      відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

            Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.

        Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з  вище викладеного,  право позивача  на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному ст.48  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", безпідставно обмежується діями відповідача по нарахуванню  допомоги у значно  меншому, ніж це встановлено законом, розмірі. У зв»язку з чим суд вважає безпідставними та необґрунтованими письмові доводи відповідача  в цій частині,  зокрема щодо  правомірності застосування до спірних правовідносин положень постанови КМ України поряд з положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому  вважає необхідним позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст. 159-163 КАС України, ст. ст. 3, 8, 19, 22, 46 Конституції України,  ст. ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов»язання нарахування та виплати допомоги на оздоровлення  задовольнити.

            Визнати  протиправними  дії Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації по нарахуванню та виплаті  ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік  у  розмірі, який не відповідає  ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та   зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації   зробити перерахунок  та провести виплату  ОСОБА_1  щорічної  допомоги на оздоровлення за 2010 рік  відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати,  з урахуванням фактично виплачених йому сум.

          Апеляційна скарга на постанову  може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                              Суддя                                        О.П.Діденко