Справа № 2-129/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

5 січня 2011 р.

Сніжнянський міський суд Донецької області

в складі:

головуючого судді             Радченка В.Є.

при секретарі                   Шагіній І.О.

з участю:

позивачки – ОСОБА_1

представника відповідача – Медвєдєвої І.О. (не з*явилась, повідомлена належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2007 р. до 31.12.2009 р., зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 1.01.2007 р. по 31.12.2009 роки,-

ВСТАНОВИВ:

6.08.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне про поновлення строку для звернення до суду за період з 1.01.2007 року по 31.12.2009 р., зобов*язання УПФУ в м. Сніжне здійснити нарахування та виплату їй щомісячної допомоги як дитині війни за період з 1.01.2007 року по 31.12.2009 р.

   Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона віднесена до категорії дітей війни. Зазначила, що у 2007, 2008, 2009 р.р. ніяких доплат до пенсії відповідач не нараховував і не сплачував, що не відповідає ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, як вважає позивачка, відповідач порушив її права  та інтереси.

 Представник відповідача в судове засідання не з*явився з невідомих суду причин, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин. В порушення цих вимог, представник відповідача, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суду причини неявки у судове засідання, тобто не  з’явився в судове засідання без поважних причин.  

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зважаючи на вищезазначені обставини , а також на те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд згідно з вимогами ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм обставини.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  віднесена до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та знаходиться на обліку в УПФУ в м. Сніжне  Донецької області, що підтверджується копією паспорта громадянки України, копією пенсійного посвідчення

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний  захист  дітей  війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний захист  дітей  війни» виплачується особам,  які є інвалідами  (крім тих, на яких поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати права позивачки на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року внаслідок незаконної бездіяльності відповідача. Через це суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язати відповідача нарахувати позивачці недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно  до статті 6 Закону України «Про соціальний   захист дітей війни»  за період  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.             Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.                 Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В зв’язку з цим, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суд прийшов до висновку, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року. Через це суд вважає необхідним визнати  права позивачки на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 р. внаслідок незаконної бездіяльності відповідача. Суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язати відповідача нарахувати позивачці недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 р.

Згідно ст. 71. Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 р.» від 26 грудня 2008 року N 835-VI встановлено, що  надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

     Названа норма передбачає встановлення   в абсолютних сумах розмірів лише тих  виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної  заробітної плати.  Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір  зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру  мінімальної пенсії за віком.  

     Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного  грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги ,що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист  дітей війни».

Виходячи з зазначеного позивачка, яка є пенсіонером і наділена статусом «дитина війни», за 2009 рік мала право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ст. 257 ЦПК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦПК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Позивачка звернулась до суду 6.08.2010 року, при цьому вона просила в позовній заяві про поновлення строку звернення до суду. Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності. Суд вважає причину пропуску строку для звернення до суду з вимогою про виплату підвищення до пенсії як дитині війни поважною у зв'язку з тим, що позивач є людиною похилого віку та обов'язок щодо здійснення доплат та підвищень до пенсій чинним законодавством покладений на органи Пенсійного фонду України. Через це суд прийшов до висновку про необхідність поновити позивачці пропущений строк звернення до суду.

             Суд не приймає посилання відповідача на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом.  

Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на  приписи статті 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” в якій визначено, що в разі  недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій  між  Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені  законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

               На підставі викладеного, керуючись ст. 15 ЦК України, ст.ст.   212,213,214,215,224-228 ЦПК України, суд, -

                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2007 р. до 31.12.2009 р., зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 1.01.2007 р. по 31.12.2009 роки- задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1  пропущений строк звернення до суду

    Зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Сніжне здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням фактично здійсненних виплат.

            Зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Сніжне  здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, за період часу з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно з урахуванням фактично здійсненних виплат.

             Зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Сніжне  здійснити ОСОБА_1  нарахування та виплату підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджет України у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період часу з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням фактично здійсненних виплат.

    В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Сніжнянським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, що повинна відповідати формі і змісту, передбаченим ст. 229 ЦПК України, та може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.  

Відповідно до вимог ст. 232 ч. 2 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України, тобто заочне рішення може бути повністю або частково оскаржено позивачем до Апеляційного  суду Донецької області через Сніжнянський міський суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня  проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

               Головуючий :