АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сидоренко І.П., Сєвєрової Є.С.
при секретарі Колосової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи ОСОБА_3, про визнання договору дійсним, визнання права власності, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, за участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, визнання права власності, -
встановила:
У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання права власності, свої вимоги мотивували тим, що 21 липня 2005 року між ним та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності був укладений договір купівлі – продажу земельної ділянки, відповідно якого ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. При укладанні договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійшли згоди по всім його суттєвим умовам. В день підписання договір не був нотаріально посвідчений. ОСОБА_3 ухиляється від його нотаріального посвідчення, у зв’язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідним позовом. (а.с.2)
У травні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 червня 2005 року між нею та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі – продажу земельної ділянки, відповідно якого вона купила земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. При укладанні договору ОСОБА_4 та ОСОБА_1 дійшли згоди по всім його суттєвим умовам, договір виконаний повністю. В день підписання договору купівлі – продажу у ОСОБА_1 були відсутні правоустановлюючи документи на земельну ділянку, тому не мали можливості нотаріально посвідчити договір. ОСОБА_1 ухиляється від його нотаріального посвідчення, у зв’язку з чим ОСОБА_4 звернувся до суду з відповідним позовом.(а.с.24-25)
________________________
Головуючий по першій інстанції –ДобровП.В. Справа №22ц-20516/10
Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія: 5
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.05.2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 об’єднані в одне провадження з позовними вимогами ОСОБА_4
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2010 року договір купівлі – продажу земельної ділянки від 21 липня 2005 року, укладений між ОСОБА_3, якій діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнаний дійсним. За ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 – відмовлено.(а.с.109-113)
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про його скасування. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом першої інстанції процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2010 року зазначеним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 і відмовляючи в позові ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, між ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21 липня 2005 року був укладений договір купівлі – продажу земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі – продажу спірної земельної ділянки та виконали його, тому укладений ними договір може бути визнаний дійсним з підстав, передбачених ч.2 ст.220 ЦК України. До договору, укладеному 28 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суд ставиться критично, оскільки вважає, що він був підписаний після 09.04.2008 року, оскільки про його наявність не зазначено в запереченнях ОСОБА_1 по первісному позову.
Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна.
Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Такий випадок передбачено ч.2 ст. 220 ЦК України, яка дозволяє суду за певних умов визнати дійсним договір у разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення.
Водночас згідно з вимогами ст. 657 Цього Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Зі змісту ч.3 ст. 640 ЦК України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Таким чином, за правилами ч.1 ст. 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.
В матеріалах справи наявні договір купівлі – продажу від 21 липня 2005 року, укладений між ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1 та договір купівлі – продажу від 28 червня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 тієї ж земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1. Ці договори укладені у простої письмової формі.
Відповідно до роз’яснень п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При ухваленні рішення, суд першої інстанції не враховував зазначені вище положення Закону та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.
Колегія суддів не може погодитись з твердженнями ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання умов договору щодо надання покупцю всієї необхідної документації на об'єкт купівлі-продажу, оскільки ці обставини не можуть бути підставою для визнання зазначеного договору дійсним, вони лише свідчити про невиконання ОСОБА_1, як стороною за договором, покладеного на нього обов'язку і не можуть бути підставою для визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не визначився з виниклими між сторонами правовідносинами, застосував закон, який не розповсюджує свою дію на виниклі між сторонами правовідносини, що відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2010- року підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1п.п.3,4 ст.309, ст.ст.314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія,
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, яка розташована за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1 – відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, яка розташована за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1 – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Погорєлова С.О.
Судді: Сидоренко І.П.
Сєвєрова Є.С.