АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.
при секретарі Колосової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Роздільнянського району Одеської області поданої в інтересах держави в особі Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області на ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 13 серпня 2007 року про визнання мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих невиконанням договору, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання права приватної власності на земельну ділянку,-
встановила:
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (а.с.4).
ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на земельну ділянку (а.с.8).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Малиновського районного суду з заявою про затвердження мирової угоди та закриття провадження по справі (а.с.14).
Ухвалою Малиновського районного суду від 13 серпня 2007 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.18-19).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, прокуратура Роздільнянського району Одеської області в інтересах Держави в особі Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
При визнанні мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що мирова угода відповідає чинному законодавству, не ущемляє права сторін, не стосується прав третіх осіб, які не є учасниками спору, ґрунтується на взаємних поступках.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ч.1 ст.175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмету позову.
Мирова угода - це укладена угода між сторонами у справі , визнана судом за умови
__________________________
Головуючий по 1-й інстанції – Погрібний С.О. Справа №22ц-19181/10
Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія: У-7
припинення спору про право цивільне на основі взаємних поступок – відмови позивача від частини своїх вимог або їх зміни, визнання відповідачем зміненого позову чи зменшення розміру позовних вимог. Визнана судом мирова угода повинна бути у системному правовому зв’язку із заявленими позовними вимогами та їх предметом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків у розмірі 300 гривень, понесених нею у зв’язку з ухиленням відповідача від укладання договору купівлі – продажу земельної ділянки площею 9,19 га, яка розташована на території Єгорівської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області.
У зустрічному позові ОСОБА_2 просить визнати дійсним договір купівлі – продажу земельної ділянки, укладений 20 листопада 2006 року та визнати за ним право власності на указану земельну ділянку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору, ОСОБА_1 отримала повний розрахунок, їй неодноразово пропонувалось посвідчити договір купівлі – продажу нотаріально.
Договору купівлі – продажу земельної ділянки площею 9,19 га, яка розташована на території Єгорівської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20 листопада 2006 року матеріали справи не містять.
При постановленні ухвали про визнання мирової угоди, якою був визнаний зазначений договір дійсним та визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку площею 9,19 га, яка розташована на території Єгорівської сільської ради, Роздільнянського району, Одеської області, яка має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Такий випадок передбачено ч.2 ст. 220 ЦК України, яка дозволяє суду за певних умов визнати дійсним договір у разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення.
Водночас згідно з вимогами ст. 657 Цього Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Зі змісту ч.3 ст. 640 ЦК України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Таким чином, за правилами ч.1 ст. 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.
Відповідно до роз’яснень п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину, нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При зазначених обставинах ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 13 серпня 2007 року не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону.
Крім того, звертає на себе увагу, що справа розглянута з порушенням правил ст.114 ЦПК України.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно ч.5 ст.175 ЦК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
У зв’язку з тим, що умови мирової угоди, яка укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суперечать вимогам закону, у суду першої інстанції не було правових підстав для її визнання. Фактична зазначена мирова угода підміняє рішення суду про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, що не узгоджується з самим поняттям мирової угоди.
При указаних обставинах, судова колегія вважає, що ухвала Малиновського районного суду Одеської області від 13 серпня 2007 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.307, ч.3,4 ст.311, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора Роздільнянського району Одеської області поданої в інтересах держави в особі Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області – задовольнити частково.
Ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 13 серпня 2007 року про визнання мирової угоди – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Погорєлова С.О.
Судді: Сидоренко І.П.
Цюра Т.В.