АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сидоренко І.П., Сєвєрова Є.С.
при секретарі – Колосовій Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 04.04.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 про визнання права власності,-
встановила:
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до відповідачів про визнання права власності на допоміжне нежиле приміщення підвалу АДРЕСА_1. (а.с.3-6)
Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 04.04.2007 року позов ОСОБА_1 був задоволений. Визнано за ОСОБА_1 право власності на на допоміжне нежиле приміщення підвалу № 510, загальною площею 83,2 кв.м. у будинку АДРЕСА_1. (а.с.68-70)
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. (а.с.72-76)
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської міської ради підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Відповідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
__________________________
Головуючий по 1-й інстанції – Ярош С.В. Справа №22ц-18989/10
Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія: 5
судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Приморського районного суду м.Одеси від 04 квітня 2007 року не відповідає.
Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.06.1998 року, 362/1000 частин АДРЕСА_2, загальною площею 51,9 кв.м. належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_27. Під зазначеною квартирою розташовано допоміжне нежиле підвальне приміщення №510, загальною площею 83,2 кв.м. Співвласниками будинку було здійснено поступку прав сумісної власності на допоміжне приміщення на користь позивачки. Відповідно до Рішення Конституційного суду України №1-2/2004 від 02.03.2004 року момент виникнення права власності на квартиру є й моментом виникнення права спільної власності на допоміжне приміщення. Відповідно ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинків. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безкоштовно й окремо приватизації не підлягають. Приймаючи до уваги, що право власності на спірне допоміжне нежиле приміщення підвалу АДРЕСА_2 в установленому законом порядку ні кім не оспорено і не оспорюється, суд визнав за ОСОБА_1 право власності на зазначене приміщення.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
За правилами ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та однокімнатних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч.2 ст.10 вказаного Закону стають об’єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 допоміжні приміщення ( підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т.ін) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1).
Матеріали справи не містять відомостей про створення співвласниками будинку №7 вул.Маразлієвській у м.Одесі, відповідного об’єднання за правилами, встановленими Законом України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Звертає на себе увагу, що суд першої інстанції в рішенні помилково ототожнює поняття допоміжного та нежилого приміщення.
Законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування мешканців будинку; а нежитлове приміщення – це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не входить до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно – правових відносин.
У порушенні ст.ст.10, 213, 214 ЦПК України при розгляді справи суд першої інстанції не урахував, того, що допоміжні приміщення та нежилі приміщення являють собою різні частини багатоквартирного будинку, не з’ясував, чи призначене спірне приміщення для забезпечення експлуатації будинку або побутового обслуговування його мешканців, чи воно призначено для інших потреб непромислового характеру, обліковане в БТІ як самостійний об’єкт цивільно – правових відносин і до житлового фонду не входить; не встановив чи набули мешканці будинку одночасно з приватизацією квартир права спільної сумісної власності на спірне приміщення як на допоміжні або коли було визначено статус цих приміщень як нежилих.
Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Матеріали справи не містять взагалі доказів на підтвердження вимог ОСОБА_1
У сказі Одеська міська рада обґрунтовано посилається на те, що спірне приміщення не є допоміжним, а відноситься до нежитлового фонду та є комунальною власністю територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради, що підтверджується рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року №226-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області», згідно з яким у комунальну власність територіальної громади м.Одеси був переданий весь житловий і нежитловий фонд місцевих рад, розташованих у територіальних межах міста.
Крім того, справа була розглянута без участі належної сторони - Одеської міської ради, яка до участі у справі залучена не була.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та нормами права які підлягають застосуванню, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим рішення Приморського районного суду м.Одеси від 04 квітня 2007 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового по суті заявлених вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1 п.п.3,4 ст.309, ст.ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
вирішила :
Апеляційну скаргу Одеської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 04 квітня 2007 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 про визнання права власності – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Погорєлова С.О.
Судді: Сидоренко І.П.
Сєвєрова Є.С.