Корюківський районний суд Чернігівської області

Справа  № 2-А-67/11

Категорія 68

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10.01.2011 року                                         Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

           головуючого –судді Чурупченка М.І.,

          при секретарі –Макуха О.О.,

           з участю позивача –ОСОБА_1,

           представника відповідача – Іваненка С.І.,                      

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії, щодо перерахунку, нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, -

В С Т А Н О В И В:

                    Позивач – ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою, в якій просить :

Визнати неправомірними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області, щодо ненарахування   і невиплату їй,  як інваліду 2 групи захворювання, пов’язаного наслідками впливу аварії на ЧАЕС, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, встановлену ч.1 ст. 50, ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 01 січня 2007 року по 30 листопада 2010 рік.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у Корюківському районі Чернігівської області зробити  перерахунок та виплату додаткової пенсії, як інваліду 2 групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, за період 01.01.2007 року по 30 листопада 2010 рік відповідно до норм ст. 49, ч.1 ст.50, ст.67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.92 р. N 2532-XII, Декретом Кабінету Міністрів України від 26.03.93 р. N 29-93, у редакції Законів України від 17.06.93 р. N 3285-XII, від 06.06.96 р. N 230/96-ВР, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком,   визначених за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за різницею раніше виплачених сум.

        Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що маючи статус інваліда  2-ої групи, інвалідність встановлено безстроково  внаслідок захворювання, яке пов’язане з впливом  аварії на ЧАЕС, віднесена до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та  має право на відповідні соціальні гарантії про пенсійне забезпечення, згідно діючого законодавства України.

Вважаючи, що призначений  відповідачем розмір додаткових пенсійних виплат є суттєво заниженим, вона звернувся до них із письмовою вимогою 01 грудня 2010  року  про перерахунок  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 2007 року про 2010 рік включно у відповідність  до чинного  Закону України. Відповідач  у  своєму листі за вихідним  номером 1602/04/Т-11 від 08.12.2010 року відмовив у нарахуванні і виплаті додаткової пенсії, пославшись на постанови Кабінету Міністрів України та відмовив їй в належному перерахунку її пенсії, чим грубо порушив  його законні права та вимоги чинного законодавства.

          Позивач в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги і просить їх задовольнити.

       Представник відповідача  просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі та надав письмове заперечення.

      Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що  позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

        Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

        Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

      Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

         Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від наслідків впливу  аварії на ЧАЕС, що не заперечується відповідачем.  

     Внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, позивача, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано інвалідом II групи з 1999 року безстроково і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Корюківському районі.

          Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

         Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою і віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

         Вказані норми Закону були змінені 28.12.2007 року, нова редакція зазначених статті 50 Закону набрала чинності з 01.01.2008 року, проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

         Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

   Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

        Призначення і виплата такої пенсії здійснюється Управліннями пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.

        За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області є належним відповідачем в даній справі.

      Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

       Частиною 1 ст. 33 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.

          Зі змісту статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру  щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

          Чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

          Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 50 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

         Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

     Таким чином, доводи Управління пенсійного фонду про призначення пенсії постраждалим виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки вказані правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір таких пенсій.

        У відповідності до вищезазначеного додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю,  повинна бути нарахована Відповідачем Позивачу згідно ст.ст.50, 67 Закону України 796-12.

         Обов’язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-12. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам  та  зобов’язується  відшкодувати  її за у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.  

      Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року (2017-3). Статтею 17 даного Закону до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Стаття 19 зазначає, що виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком. Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

           Підтвердженням неконституційності положень нормативно-правових (підзаконних актів виконавчого органу влади) деяких Законів "Про державний бюджет України на певні роки" викладені у Рішеннях Конституційного Суду України: від 09.07.2007 року № 6-рп/ 2007 (справа про соціальні гарантії громадян)", від 22.05.2008 року № 10-рп/ 2008, від 27.11.2008 року № 26-рп/ 2008.

ПОСТАНОВОЮ Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»(абз.1п.19) ВИЗНАЧЕНО, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ судами закони та інші нормативно-правові акти, ЯКИМИ СКАСОВУЮТЬСЯ    конституційні    права   і     свободи    людини    та громадянина, а також НОВІ ЗАКОНИ, ЯКІ ЗВУЖУЮТЬ зміст та обсяг встановлених Конституцією України і  чинними законами прав і свобод.   Необхідно  також зазначити, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8,   частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України (254к/96-ВР), набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України (254к/96-ВР) , так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

         У даному випадку державний орган в особі Управління Пенсійного фонду України в  Корюківському районі Чернігівської області грубо порушив норми Конституції України, а також Закони України при призначенні та виплаті пенсій інвалідам —громадянам віднесеним до категорії 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12).

         Обов'язок проведення перерахунку покладено на органи пенсійного забезпечення, незалежно від наявності заяви пенсіонера про проведення такого перерахунку.

       Відповідачем не надано доказів того, що посадовими особами Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області вживалися будь-які дії, в тому числі щодо направлення бюджетних запитів на збільшення сум призначення виплат, проведення нарахування виплат, направлених на виконання положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-12, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року були  встановлені обов’язки  Пенсійного Фонду  робити перерахунки  пенсії  без звернення громадянина.

         Отже, суд вважає доведеним факт протиправного діяння (бездіяльності) відповідача, а також факт протиправного діяння (дій) щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку додаткової пенсій.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за вказаний період позивачем, але з врахуванням рішень Конституційного Суду України, якими було визнано неконституційними положення Законів про державний бюджет на 2007, 2008 роки, тому слід визнати (дії та бездіяльність) Управління Пенсійного фонду України у Корюківському районі Чернігівської області по призначенню, нарахуванню, а також відмови в здійсненні перерахунку додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’.ю позивачеві як інваліду ІІ групи з числа постраждалих від наслідків впливу аварії на Чорнобильській АЕС та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Корюківському  районі Чернігівської області нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеною ч.1 ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про державний бюджет на відповідний рік в період, зазначений ним в позовній заяві, тобто  з 2007 року по 30 листопада 2010 року, зробити перерахунок та виплату заборгованості, з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат.

Позивач підлягає звільненню від оплати судового збору (державного мита), як потерпілий  від Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.           

         Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до частини 2 статті 16 ЦК є, зокрема: визнання права; припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі.

        Керуючись ст.ст.1,3,21,22,46,48,55,64, ч.2 ст.19, 152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/ 2007, від 22.05.2008 року № 10—рп/2008, від 27.11.2008  року   № 26-рп/2008, ч. 4 ст. 14,  ст. 49, 50, ч. 3 ст. 67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення»від 09.07.2003р., ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік,  ст..58  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 54  Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст.  52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік, Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 2, 3, 6, 10, 11, 18, 94, 99, 100, 104, 105,158-163 КАС України, суд,-   

П О С Т А Н О В И В :

Позов Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Корюківському  районі  Чернігівської області - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області, щодо    не нарахування   і невиплату  ОСОБА_1,  як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду 2 групи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС , щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлену ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня 2008 року  по 30 листопада 2010 рік.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у  Корюківському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1  недоплачену суму додаткової пенсії за шкоду здоров'ю  в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 50  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня 2008 року  по 30 листопада 2010 рік з відрахуванням вже виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно законодавства і ці витрати віднести за рахунок держави.

На постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя           М. І. Чурупченко