Справа № 22-ц-31528/2010 року Головуючий
Категорія:про самочинне будівництво(6). 1 інстанції – Муратова С.О.
Доповідач – Бородін М.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – судді Бородіна М.М.,
суддів Гальянової І.Г.,
Ларенка В.І.,
при секретарі: Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину , -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину.
На обґрунтування позовних вимог вказувала, що є спадкоємицею першої черги після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 29 квітня позивачка подала заяву до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Комінтернівського району про прийняття спадщини, після смерті свого чоловіка.
Крім позивачки до нотаріальної контори з аналогічною заявою звернувся син раніш померлого ОСОБА_6, внук ОСОБА_5 – ОСОБА_3.
Позивачка вважає, що відповідач має бути усунутий від права на спадкування з огляду на наступне.
Відповідач ніколи не цікавився повсякденним життям, проблемами та здоров’ям свого діда – ОСОБА_5 та батька – ОСОБА_6
Протягом останніх десяти років життя ОСОБА_5 мав серйозні проблеми зі здоров’ям, потребував постійного нагляду та виключення навантажень. У 2001 році йому була зроблена складна операція. Проблеми зі здоров’ям були також і у ОСОБА_6 – батька відповідача.
ОСОБА_3 не відвідував ні батька, ні діда, не цікавився їх самопочуттям, не допомагав матеріально.
Відповідач заперечував проти позовних вимог ОСОБА_4 Зазначив, що у 2004 році його батько ОСОБА_6 почав проживати зі своїм батьком, тобто дідусем відповідача ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1, бо його батьки розлучилися.
Після розлучення ОСОБА_6 продовжував піклуватися про сина, надавав матеріальну допомогу. Відповідач постійно приїжджав у гості до свого батька та діда, поздоровляли один одного з днем народження. Коли відповідач у 2005 році вступив до інституту, батько та дідусь почали сплачувати за його навчання та надавати матеріальну допомогу.
У 1998 році ОСОБА_6 переніс інсульт, та постійно з цього приводу наглядався у невропатолога, але продовжував працювати. У грудні 2006 року ОСОБА_6 раптово помер, та до останнього дня продовжував працювати на ВАТ «Завод Укрелектроремонт».
Під час хвороби батька відповідач постійно навідував його у лікарні та забирав його з лікарні.
Після смерті батька, сплачувати за навчання відповідача став дід. Також дід постійно робив подарунки, та давав кишенькові гроші, адже він працював на заводі ім. Малишева до 67 років та отримував пенсію.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Усунуто від права на спадщину в порядку спадкування за законом ОСОБА_3 після смерті його діда ОСОБА_5, померлого у 2009 році.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2010 року є незаконним та необґрунтованим у зв’язку з неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судовою колегією встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13 липня 1993 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на праві приватної, спільної(сумісної) власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1(а.с.8).
У відповідності до заповіту від 28 грудня 1993 року ОСОБА_7 на випадок її смерті заповіла своєму сину ОСОБА_6 належну їй половину квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1(а.с.9).
Відповідно до свідоцтва про смерть від 05 жовтня 1998 року НОМЕР_1 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 про що зроблений актовий запис №11052(а.с.11).
Згідно довідки №12942 від 26 грудня 2006 року, виданої Міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис № 18942(а.с.12).
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 16 січня 2009 року НОМЕР_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб в відділі реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області 16 січня 2009 року, актовий запис №2 (а.с.7).
Заловольняючи вимоги ОСОБА_4, про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не піклувався про діда та батька, не відвідував їх і не надавав їм матеріальної допомоги, якої ті потребували у силу стану здоров’я, та, на думку суду, перебували у безпорадному стані.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.
Так, відповідно до ч. 5 ст.1224 ЦК України та п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкоємцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв’язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, встановлено, що ОСОБА_5 часто хворів, переніс операцію та тривалий час знаходився у лікарні, де за ним доглядала ОСОБА_4, також встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_5 не був прикутим до ліжка, до останнього часу вів активний спосіб життя: перебуваючи на пенсії працював на заводі імені Малишева до лютого 2007 року, робив ремонт у квартирі, доглядав за земельною ділянкою та надавав матеріальну допомогу онуку.
Той факт, що ОСОБА_4 проживала у спірній квартирі, сплачувала комунальні послуги та понесла витрати по похованню ОСОБА_5, не є підставою для усунення від спадщини онука померлого – ОСОБА_3
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону, оскільки воно ухвалено з порушенням вказаних вище норм матеріального права та підлягає скасуванню.
Судова колегія, керуючись ст. ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2010 року – скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про усунення від права на спадщину ОСОБА_3 після смерті його діда – відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий – суддя
Судді