Справа № 22-ц-31476/2010 року Головуючий
Категорія:спори про спадкове 1 інстанції – Савченко Г.М.
право (37). Доповідач – Бородін М.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – судді Бородіна М.М.,
суддів Гальянової І.Г.,
Ларенка В.І.,
при секретарі: Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом .
На обґрунтування позовних вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_5. Після їх смерті відкрилася спадщина, яка складається з жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
На час відкриття спадщини позивач був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1, тому фактично прийняв спадщину, бо дійсно вступив в володіння та управління спадковим майном.
В зв’язку з цим просив визнати за ним право власності на спадщину за законом після померлих ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, надавши письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року є необґрунтованим, винесеним з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 самочинно побудовано будинок літ. «А-1», прибудова літ. А, напівпідвал літ. А1, гараж літ. Б, лазня літ.В, сараї літ.Г, Д, И, вбиральні літ. Ж,У, душ літ.З, місцева очисна споруда літ.К, огорожа №1-4.
Наявні у справі документи, зокрема копія технічного паспорту на житловий будинок, виготовлена КП «Харківське БТІ» від 10 лютого 2009 року свідчить, що вищезазначені будівлі на території спірного домоволодіння збудовані самовільно, без встановленого дозволу і без належно затвердженого проекту. Земельна ділянка, на якій знаходиться жилий будинок з надвірними спорудами, не передавалась у користування чи у власність в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Згідно ст. 105 ЦК УРСР 1963 року, якою врегульовано спірні правовідносини на час здійснення самочинного будівництва, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи перебудову без встановленого дозволу, або без затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його.
В статті 3 постанови Пленуму ВСУ від 19 вересня 1975 року №9 «Про практику застосування судами України статті 105 Цивільного кодексу України» роз’яснено, що вирішуючи позови про право власності на самовільно споруджені жилі будинки або прибудови, в тому числі пов’язані з спадкуванням останніх, а також вимоги про поділ цих будівель між учасниками будівництва і визначення порядку користування приміщеннями в них, суди повинні враховувати, що щодо таких жилих будинків і прибудов не виникає прав і обов’язків власника ні в осіб, які їх спорудили, ні в осіб, які уклали щодо них угоди.
Батьки позивача не вирішили питання про набуття права власності на здійснене ними самочинне будівництво, як це передбачено ст. 105 ЦК УРСР. Саме тому таке право не може бути успадковане їх спадкоємцями.
Відповідно до ст. 7 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» до ОСОБА_3 переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва спірного домоволодіння.
На підставі вищевикладеного, право власності на самочинно побудований жилий будинок літ. А1 з прибудовами та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 не може бути визнано за позивачем.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається
Судова колегія, керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий – суддя
Судді