Справа № 22-ц-31420/2009 року Головуючий
Категорія:спори про відшкодування 1 інстанції – Шмадченко С.І.
шкоди (30). Доповідач – Бородін М.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – судді Бородіна М.М.,
суддів Гальянової І.Г.,
Ларенка В.І.,
при секретарі: Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа: ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди , -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_5 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа: ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди.
На обґрунтування позовних вимог вказувала, що у серпні 2009 року відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ВАЗ – 21053» д.н. НОМЕР_1 грубо порушив правила дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху та не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Опель Кадет», що належить на праві приватної власності позивачці, яким керував (за довіреністю) ОСОБА_6 При цьому водій не мав посвідчення водія та талону до нього.
Дорожньо – транспортна пригода сталася 04 серпня 2009 року о 18 годині 00 хвилин на вул. Ісаївська у м. Харкові. На місце пригоди прибули працівники ДАІ, які зафіксували факт ДТП, склали протокол про адміністративне правопорушення, протокол огляду місця ДТП та схему до нього, відібрали пояснення у особи, яка керувала автомобілем.
Оскільки, внаслідок неправомірних дій відповідача, було пошкоджено автомобіль, що належить позивачці, то 06 серпня 2009 року остання звернулася до незалежного автомобільного експерта СПД ФО ОСОБА_7, для проведення автотоварознавчого дослідження. Згідно висновку спеціаліста № 057 від 15 серпня 2009 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Опель Кадет» д.н. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає: 15774,64 грн., вартість виклику 1-го відповідача для участі в експертизі склала 35,06 грн., відповідно до фіскального чеку № ТА 003391 від 06 серпня 2009 року. Крім цього, вартість проведення автотоварознавчої експертизи склала 500,00 грн відповідно до квитанції № 191169 від 19 серпня 2009 року. Також позивач вимушений був найняти евакуатор для транспортування автомобіля, вартість послуг якого склала 200,00 грн. Таким чином загальна сума збитків складає 16509,70 грн.
Оскільки ОСОБА_3 є неповнолітнім, а його батько ОСОБА_4 відшкодувати шкоду в добровільному порядку відмовляється, позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 16509 грн. 70 коп. та судові витрати.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, вважає суму спричиненої матеріальної шкоди завищеною.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився.
3-я особа ОСОБА_6 надав суду заяву, якою просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги позивачки визнав.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 спричинену матеріальну шкоду за пошкодження автомобіля у сумі 15774 грн. 64 коп.; понесені витрати за проведення експертного авто товарознавчого висновку у сумі 500 грн.; понесені витрати на транспортування автомобіля у сумі 200 грн.; судовий збір у сумі 165 грн. 09 коп.; та 120 грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2010 року та призначити відшкодувати розмір матеріальної шкоди у сумі 5000, 00 грн. відповідно до реальної вартості втраченого майна.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2010 року є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, оскільки вартість ремонту автомобіля позивачки та запчастин на нього не відповідає реальній вартості втраченого майна на момент виконання робіт. В апеляційній скарзі відповідачі посилаються на Рахунок – фактуру №70 від 28 жовтня 2010 року ФОП ОСОБА_8 згідно якого орієнтована вартість послуг з ремонт у автомобіля «Опель – Кадет» 1998 року, складає 5100 грн. Також відповідачі піддають сумніву факт виконання належного ремонту СПД ФО ОСОБА_9, бо як зазначено в акті, ремонт виконувався за адресою: АДРЕСА_1, а за цією адресою знаходиться житловий багатоквартирний будинок. З телефонної розмови із ОСОБА_9 з’ясувалося, що ремонт автомобіля він виконував у звичайному гаражі № 409, в гаражному кооперативі «Перемога».
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частині, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними нормами цивільного права, а тому враховуючи наявність безумовної вини ОСОБА_3 в скоєнні ДТП, яка до того ж останнім не заперечується, та заподіяні позивачці матеріальні збитки, обґрунтовано поклав на відповідача обов’язок по їх відшкодуванню в розмірі вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автотранспортного засобу, згідно з висновком проведеної автотоварознавчої експертизи.
Доводи ж апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права оскільки, на думку апелянтів, вартість ремонту автомобіля позивачки та запчастин на нього не відповідає реальній вартості втраченого майна на момент виконання робіт судова колегія оцінює критично та відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 10,11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 59,60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження.
Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за участю сторін, при цьому будь-яких клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи для визначення розміру майнової шкоди, завданої позивачеві внаслідок ДТП з урахуванням вартості пошкодженого транспортного засобу відповідачем заявлено не було, а тому надані ним в апеляційній скарзі докази не можуть бути визнані належними та допустимими, оскільки судова колегія позбавлена можливості перевірити їх самостійно, оскільки не має для цього необхідних спеціальних знань у галузі науки, техніки тощо.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається
Судова колегія, керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 316, 319 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий – суддя
Судді