УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №22-34553/10 Головуючий у 1-й інстанції Рейнарт І.М. Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Панченка М.М.
Кабанченко О.А.
при секретарі Мившук В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 , Печерської районної у м. Києві Ради, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Печерської районної у м. Києві Ради, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
встановила:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволений.
Встановлено факт, що ОСОБА_4 є двоюрідною тіткою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визначений ОСОБА_4 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після
померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 в два місяці після набрання рішенням
законної сили.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3, а також сам особисто подав апеляційні скарги в яких просив про його скасування та ухвалення нового рішення, про відмову в задоволенні позову. В скаргах посилається на те, що задовольняючи позов в частині встановлення факту родинних відносин, суд дійшов помилкового висновку, що ім'я ОСОБА_14 і ОСОБА_14 є ідентичними. Суд безпідставно не врахував пояснення представника третьої особи, які він надав в судових дебатах з приводу необхідності призначення в справі судової лінгвістичної експертизи. В апеляційній скарзі третя особа заявила клопотання про призначення такої експертизи в апеляційному суді, та приєднання в якості доказу до справи висновку судово-авторознавчого дслідження від 12 серпня 2010 року, відповідно до якого імена ОСОБА_14 та ОСОБА_14 не можуть бути ідентичними. Скарга також містить доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам, а саме відсутність доказів звернення позивача до нотаріальної контори. Суд також ухилився від встановлення обставин, щодо реєстрації шлюбу померлого ОСОБА_5, та встановлення наявності інших спадкоємців. Також апеляційні скарги містять посилання на порушення ст. 126 та 215 ЦПК України та не залучення до розгляду справи Першої Київської державної нотаріальної контори.
Представник Печерської районної ради також подав апеляційну скаргу в якій просив про скасування рішенням з ухвалення нового, про відмову в задоволенні позову.
В скарзі представник ради посилався на те, що судом не були перевірені обставини перебування ОСОБА_5 в шлюбі та наявності інших спадкоємців, окрім позивачки. Крім того висновки суду про поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є недоведені та спростовуються наявними в справі доказами. Вказана скарга також містить посилання на незалучення до розгляду справи нотаріальної контори.
Позивачка також подала апеляційну скаргу на рішення районного суду, і просила його змінити та задовольнити її вимоги про встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачка посилалась на те, що ці вимоги не знайшли свого відображення в рішенні суду не зважаючи на те, що судом досліджувались обставини справи та докази, які надавала позивач на підтвердження цих вимог.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін , третьої особи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги всіх учасників процесу слід залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Задовольняючи позов про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим того ж дня Відділом реєстрації смерті у м. Києві (с.с.9).
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5, його батьками були ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (с.с.59), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть (с.с.8)..
Як вбачається із запису акту про народження, вчиненого Відділом актів громадянського стану народного комісаріату внутрішніх справ УРСР та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, і її батьками були ОСОБА_9 та ОСОБА_20 (с.с.54-55, 56-57).
Відповідно до свідоцтва про народження, повторно виданого 07 жовтня 1950р. міським бюро ЗАГС м. Чернігова, батьками ОСОБА_4, яка після реєстрації шлюбу 18 листопада 1971р. зі ОСОБА_12, змінила прізвище на ОСОБА_12, є ОСОБА_14 та ОСОБА_11 (с.с.51,52).
Згідно свідоцтва про одруження 2 липня 1958р. ОСОБА_11 уклав шлюб з ОСОБА_14 (с.с.50).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_14 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (с.с.184).
З зазначених документів вбачається, що ім ?я по батькові матері позивачки у документах зазначалося в різних варіантах, як ОСОБА_14, так і ОСОБА_14.
У судовому засіданні позивачка пояснила, що ім'я та по батькові її матері змінювалося протягом життя і у 30-х роках минулого століття її ім'я було ОСОБА_14.
Вказані обставини підтверджені довідками Служби безпеки України, з яких вбачається, що ОСОБА_14 працювала в органах НКВД УРСР з 13 грудня 1934р. по 10 березня 1939р. (с.с.49, 192, 193).
Крім того, в особовій справі ОСОБА_14, яка зберігається в Державному архіві Служби безпеки України містить підтвердження ОСОБА_18 про те, що вона працювала разом із ОСОБА_14 в органах НКВД УРСР в 1935-1938р.р. і в той час остання значилася, як ОСОБА_14 (с.с.164).
Довідкою, виданою 08 червня 2010р. Іудейською релігійною громадою в Подільському районі м. Києва підтверджено, що в єврейській інтерпретації ім'я ОСОБА_14 може бути перекладено як ОСОБА_14, що також підтверджується експертним висновком, складеним 14 червня 2010р. (а.с 181,183).
Оцінивши наведені докази, кожен окремо та в їх сукупності суд вважав встановленим, що мати позивачки ОСОБА_14 та ОСОБА_14 є одна і та ж особа.
Відповідно до повідомлення Державного архіву Полтавської обл. від 7 липня 2010р. документи синагог, метричні книги для запису народжених на зберігання до державного архіву області не надходили, тому неможливо підтвердити актовий запис про народження ОСОБА_14, ОСОБА_14 та ОСОБА_20 у м. Лубни (с.с.188-190), що є підставою для розгляду факту родинних відносин у судовому порядку.
З наданої суду копії автобіографії ОСОБА_14, складеної нею 28 грудня 1934р., та анкети, які зберігаються в особовій справі на ОСОБА_14 у Державному архіві СБУ, вбачається, що ОСОБА_14 має сестру ОСОБА_20, віком 30 років, яка проживає в м. Києві та працює у "кожтресті" (як вказано у автобіографії) бухгалтером. (а.с161-163).
З копії запису акта про народження ОСОБА_8 вбачається, що її мати ОСОБА_20, якій минуло 32 роки, проживає у м. Києві та працює бухгалтером "Укркожтреста" (с.с.54).
Копією свідоцтва про одруження, виданого повторно 29 травня 1957р. Печерським ЗАГС м. Києва, встановлено, що 4 березня 1924р. був зареєстрований шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_20, яка змінила прізвище на ОСОБА_9 (с.с.53).
Відповідно до експертного висновку, складеного 14 червня 2010р. директором Українського бюро лінгвістичних експертиз ОСОБА_23, імена ОСОБА_20 і ОСОБА_20 та імена ОСОБА_13 і ОСОБА_13 та похідні від них ОСОБА_20 і ОСОБА_20 є ідентичним (с.с. 182).
Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_20 та ОСОБА_20 є одна і та ж особа, а ОСОБА_14 та ОСОБА_20 (ОСОБА_20) є рідними сестрами, тому позивачка та ОСОБА_8 є двоюрідними сестрами, а по відношенню до ОСОБА_5 позивачка є двоюрідною тіткою.
Встановлення вказаного факту для позивачки має юридичне значення, тому , що вона бажає прийняти спадщину після смерті свого племінника .
Так, як ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, строк прийняття спадщини після його смерті закінчився 21 листопада 2008р.
Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_5, позивачка не проживала постійно зі спадкодавцем, тому для прийняття його спадщини повинна була звернутися із заявою до нотаріальної контори.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Як вбачається з Витягів зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та (спадкові справи), сформованих 04 грудня 2009р. Шостою київською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_5 заповіту не складав і спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_5 не заводилася, тому суд вважає встановленим, що у визначений законом строк спадщина ОСОБА_5 ніким із спадкоємців прийнята не була (с.с.32,33).
Судом першої інстанції було встановлено, що строк для прийняття спадщини після смерті свого племінника, позивачкою був попущений з поважних причин, так як остання 20 листопада 2008 року зверталась до Першої нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але у прийнятті такої заяви їй відмовили, через відсутність у останньої прямих доказів про родинні стосунки з спадкодавцем . Крім того судом було встановлено, що позивачка з вересня по грудень 2008р. хворіла, потребувала медичної допомоги, відвідувала лікарів, проходила медичне обстеження та курс лікування (с.с. 194-212). Також суду надані докази у підтвердження того, що позивачка вирішувала у судовому порядку питання про встановлення факту її родинних відносин зі спадкодавцем, що заважало їй звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (с.с. 12-14, 60-62).
Сукупність вказаних обставин була врахована судом, при встановленні поважності причин попуску строку.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності заявлених позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, поданою ним особисто та скарги його представника ОСОБА_3, які є тотожними за змістом не спростовують наведених вище висновків суду.
Посилання на недоведеність факту, що ОСОБА_14 та ОСОБА_14 є однією і тією ж особою, та відповідно матір ?ю позивачки, оскільки відповідно до авторознавчого дослідження, яке було проведене 12 серпня 2010 року КНДІ судових експертиз, імена ОСОБА_14 та ОСОБА_14 за своїм походженням не є ідентичними, апеляційним судом не приймається, тому, що як вбачається зі змісту апеляційної скарги для проведення такого дослідження представники третьої особи звернулись після ухвалення рішення районним судом. Будь-яких поважних причин, які перешкодили третій особі надавати докази на підтвердження своїх заперечень в суді першої інстанції в апеляційній скарзі та в судовому засіданні апеляційного суду не наведено, а тому на підставі ст.. 303 ЦПК України. вказаний доказ не може бути досліджений в апеляційному суді на спростування тих обставин, що були встановлені в суді першої інстанції. Крім того, окрім висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз, обґрунтованість якого, представники третьої особи піддають сумніву, керуючись отриманим ними висновком спеціаліста, факт родинних відносин між позивачкою та ОСОБА_14 (ОСОБА_14 , підтверджений цілим рядом письмових не спростованих доказів, які наведені вище. Тобто проведення експертизи, для усунення протиріч у вказаних висновках, з врахуванням інших письмових доказів не може спростувати доведеність факту, що ОСОБА_14 та ОСОБА_14 є одна і та ж особа , яка є матір ?ю позивача по справі.
Доводи скарг про те, що суд не перевірив наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5, а саме наявність у останнього дружини, що на думку скаржників: третьої особи та представника Печерської районної ради підтверджується копією паспорта покійного, апеляційним судом не приймаються, тому що належні докази, які б підтверджували, що існують спадкоємці першої черги (дружина) ні до суду першої інстанції ні до апеляційного суду не подані. Припущення третьої особи та представника відповідача з цього приводу не можуть бути підставою для скасування вказаного рішення.
Доводи апеляційних скарг з приводу недоведеності наявності поважних причин, для пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, також не відповідають дійсності.
Так посилання на те, що, відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус зобов'язаний прийняти та зареєструвати заяву про прийняття спадщини, навіть якщо у спадкоємця відсутні документи, які підтверджують його родинні відносини зі спадкодавцем, тому є підстави вважати, що позивачка взагалі не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5, суд вважає необгрунтованим, тому, що вони спростовані показаннями свідка ОСОБА_24, який є сторонньою особою для позивача та підтвердив, що він разом з позивачкою відвідував нотаріальну контору 20 листопада 2008 року, де остання мала намір подати заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5, однак їй в усній формі було відмовлено, оскільки нею не було надано документів у підтвердження факту родинних відносин з померлим.
Та обставина, що свідок не заходив в кабінет нотаріуса не спростовує того, факту, що позивачка відвідувала нотаріальну контору з метою прийняття спадщину, тому що інших приводів в той період для відвідування нотаріальної контори у позивача не було.
Доводи скарг про те, що позивачка відповідно до журналу відвідування лікаря терапевта, лише один раз була, в нього на прийомі, не спростовують висновків суду про хворобу позивача, тому, що відповідно до медичної карточки позивачки , остання відвідувала різних лікарів, про що зроблені відповідні відмітки, що підтверджує поганий стан здоров ?я позивача в період з вересня по грудень 2008 року.
Доводи апеляційних скарг поданих в інтересах третьої особи, про порушення судом ст.. 126 ЦПК України, в частині не постановлення ухвали про об ?єднання в одне провадження позовів про встановлення факту та визначення додаткового строку, на правильність висновків суду, щодо доведеності заявлених позивачем вимог не впливають. Крім того вказане порушення не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Доводи скарг третьої особи та відповідача по справі в частині постановлення судом рішення, яке впливає на права нотаріальної контори, яка не була залучена судом до розгляду справи не заслуговують на увагу, тому, що рішення суду про встановлення факту родинних відносин та визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, жодним чином не зачіпає прав нотаріальної контори.
Апеляційна скарга позивача, також не підлягає задоволенню, так як судом були розглянуті всі вимоги, та встановлені ті факти, які можуть мати для позивача юридичні наслідки. Та обставина , що суд в резолютивній частині рішення не зазначив про встановлення факту родинних відносин між позивачем та ОСОБА_8 не впливає на обсяг юридичних прав позивача, оскільки встановлення такого факту не має для позивача юридичних наслідків для вирішення питання прийняття нею спадщини після смерті племінника - ОСОБА_5
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 307, 308, 313, п.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 , Печерської районної у м. Києві Ради, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: