УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №22- 34330/10 Головуючий у 1 інстанції : Захарчук С.С.
Доповідач: Желепа О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Желепи О.В.
Суддів: Панченка М.М., Кабанченко О.А.
При секретарі: Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року в справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення відповідача , представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року в задоволені позову Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію – відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В скарзі представник зазначав, що строк позовної давності ними не пропущений, оскільки він переривався, так як відповідач в листопаді 2009 року сплатив 900 грн. боргу.
В апеляційному суді представник позивача доводи скарги підтримав.
Відповідач та його представник заперечували проти доводів скарги. Відповідач зазначив що дійсно він в 2009 році сплатив заборгованість за конкретний період, відповідно до показників лічильника . Борг, що нараховувався з 2002 року до червня 2007 року він не визнавав і просив суд застосувати строки позовної давності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не в повному обсязі оплатив кошти за використану електроенергію. Заборгованість у відповідача виникла з серпня 2000 року. За останні три роки заборгованість відсутня, а тому суд відмовив в задоволенні позову, через пропуск позивачем строку звернення до суду, про застосування якого просив відповідач .
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.
Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідач є власником квартири АДРЕСА_1.
Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач мав заборгованість по оплаті електроенергії з серпня 2000 року по серпень 2010 - 1726 грн. 75 коп. З виписки з особового рахунку позивача на а.с. 96 видно, що відповідач за період з листопада 2009 року по серпень 2010 року сплатив 1255 грн. 19 коп. Заборгованості за останні три роки відповідач не має, на підтвердження чого були надані квитанції про сплату за користування електричною енергією. Відсутність заборгованості за останні три роки було визнано також представником позивача в суді першої інстанції.
З позовом позивач звернувся до суду 04 листопада 2009 року.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права судом застосовані вірно.
Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності переривався, так як відповідач сплатив в листопаді 2009 року - 900 грн. , не приймаються до уваги, оскільки сплачуючи вказану суму відповідач в квитанції зазначив, що він сплачує кошти за конкретний період. Оплата проводилась по конкретним показникам лічильника, за використану електроенергію за останні три роки. Будь-які докази про те, що відповідач визнавав та сплачував борг, який нарахований позивачем з серпня 2000 року по червень 2007 року в справі відсутні. З наданого позивачем розрахунку видно, що з 2000 року по кінець 2009 року відповідач будь-які кошти не вносив. Тобто відсутні докази про переривання строку позовної давності.
Так як відповідач просив про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та відмовив в задоволенні позову, через відсутність заборгованості у відповідача за останні три роки.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 307, 308, 313, п.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» – відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року – залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: