УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-32202/2010 Головуючий у 1 інстанції Козлова Р.Ю.. Доповідач: Желепа О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Желепи О.В.
Суддів: Кабанченко О.А., Панченка М.М.
При секретарі: Мившук В.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Олександрівської клінічної лікарні м. Києва на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року та на додаткове рішення від 04 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, та головного лікаря ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача та її представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С ТА Н О В И Л А :
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника головного лікаря з медичної частини Олександрівської клінічної лікарні. М. Києва. Стягнуто на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 24 035 грн. 31 коп. та судові витрати. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.
Не погодившись з таким рішенням та додатковим рішенням представник відповідача подав апеляційні скарги, в яких просив про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, в скаргах посилався на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ті обставини , що суд вважав встановленими недоведені. Так суд безпідставно не взяв до уваги, що факт відсутності позивача на роботі та вчинення нею прогулу був встановлений комісією з відпрацювання робочого часу, про що був складено акт, який суд відхилив пославшись на покази свідка ОСОБА_4, яка є близькою подругою позивачки, і яка надавала суду неправдиві та суперечливі свідчення.
Комісією був встановлений факт відсутності позивачки на території лікарні, а не в робочому кабінеті. Крім того суд не взяв до уваги, що позивачкою і раніше допускались порушення трудової дисципліни.
В апеляційному суді представник відповідача доводи скарг підтримав.
Позивачка та її представник проти доводів скарг заперечували, надали суду свої заперечення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було проведено з порушенням норм трудового законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як вони в повній мірі відповідають встановленим обставинам справи і вимогам закону.
Згідно ст. 40 п. 4 КЗпП України, прогулом визнається відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.
Не можуть вважатись прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці, відмова від роботи не передбаченої трудовим договором. Самовільна відсутність на робочому місці працівника, який не залишив місцезнаходження підприємства, установи, організації, може бути підставою для застосування не звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП , а іншого дисциплінарного стягнення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини:
29 січня 2010 року позивачка була звільнена з посади заступника головного лікаря Олександрівської клінічної лікарні на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
З позовом про поновлення на роботі позивачка звернулась 24 лютого 2010 року, передавши свою позовну заяву на пошту.
На підтвердження підстав звільнення відповідачем по справі, було надано акт про те, що позивачка 29 січня 2010 року була відсутня на роботі з 12 до 16 години. Відповідно до акту, складеного відповідачем 01 лютого 2010 року позивачка від надання пояснень щодо своєї відсутності на роботі та ознайомлення з наказом про звільнення відмовилась.
Суд, оцінюючи наданий відповідачем акт, про відсутність позивача на роботі, з ?ясував, що акт був складений працівниками комісії, які були призначені головним лікарем, а тому знаходились у відповідній залежності від керівництва. Також суд врахував, що факт відсутності позивачки на роботі був спростований показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який, як працівник профспілкового комітету з ?ясовував обставини звільнення , та встановив, що позивачка не вчиняла прогулу 29 січня 2010 року, про що був складений відповідний акт, який підписали ті працівники лікарні, які були очевидцями присутності позивача на роботі 29 січня 2010 року.
Судом також було з ?ясовано у представника відповідача, що факт відсутності позивача на роботі був встановлений шляхом погодинного відвідування її робочого кабінету, і оскільки остання в період з 12 до 16 години в кабінеті не з ?являлась, відповідно комісія зафіксувала прогул.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності заявлених позовних вимог про незаконність звільнення, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги про те, що встановлені судом обставини є не доведеними, а покази свідка ОСОБА_4 є неправдивими, так як вона є подругою позивачки, апеляційним судом до уваги не приймаються, тому, що окрім свідка ОСОБА_4, факт вчинення позивачкою прогулу 29 січня 2010 року був спростований показами свідка ОСОБА_5, зміст яких зазначений вище.
Крім того суд першої інстанції, правильно оцінив наданий відповідачем акт про відсутність позивача на роботі з врахуванням пояснень представника відповідача про те, що факт відсутності позивача на роботі встановлювався шляхом погодинного відвідування комісією її робочого кабінету. Таким чином, комісія за таких обставин могла встановити лише факт відсутності позивача в кабінеті а не на території лікарні. Оскільки відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці не є прогулом, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, про відсутність підстав для звільнення позивача за прогул.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач раніше допускала порушення трудової дисципліна на правильність такого висновку не впливає, тому що підставою для звільнення позивача відповідач в наказі про звільнення зазначив - прогул, а не систематичне порушення трудової дисципліни, а тому суд перевіряв законність звільнення лише з тих підстав з яких воно відбувалося. Інші доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Постановлене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення також не може бути задоволена з врахуванням вимог ст.. 367 ЦПК України відповідно до якої суд допускає негайне виконання рішення у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 301, 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги Олександрівської клінічної лікарні м. Києва відхилити
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року та додаткове рішення від 04 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: