АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа №22-21306/10 Головуючий в 1 інстанції: Завгородня І.М.
Доповідач – Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі:
головуючого - Желепи О.В.
суддів - Панченка М.М., Кабанченко О.А.
при секретарі - Мившук В.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 07 липня 2010 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з зазначеним позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 29.10.2009 року в розмірі 23729 гривень 92 копійки, судові витрати покласти на відповідача.
Надалі позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 12.04.2010 року у розмірі 20014 грн. 26 коп. та судові витрати в розмірі 357 грн. 30 коп.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 07.07.2010 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором – задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 20014 грн. 26 коп. та судові витрати у розмірі 357 грн. 30 коп., а всього стягнуто 20371 грн. 56 коп.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, та відмовити в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
В скарзі представник посилався на те, що суд першої інстанції, ухвалив незаконне рішення , не вірно встановив обставини справи, що мають значення для вирішення спору. Так суд не врахував, що банк не повідомив позичальника та поручителя за 30 днів до пред ?яленя вимоги, про наявність заборгованості та дострокового стягнення всієї суми кредиту. Суд порушив ст. 16 ЦК України та ст.. 3 ЦПК України прийняв рішення за відсутності порушеного права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов банку суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ухиляється від виконання кредитного договору та договору поруки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,
за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.
Відповідно ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки , відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/09883/82/64651 згідно з яким позивач надав відповідачеві кредит в сумі 15000 грн. Сторони домовилися, що процентна ставка складає 24% річних, кредит надається на 36 місяців до 21.07.2010 року.
Для забезпечення кредитного договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 179 від 21.11.2007 року, за яким останній зобов’язувався відповідати за борговим зобов’язанням ОСОБА_4
Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, щодо строків сплати платежів, встановлених п. 3.3 кредитного договору, тому позивачем 25.06.2008 відповідачу ОСОБА_4 надіслано повідомлення про прострочу платежу за кредитом, в якому було зазначено, що заборгованість по черговим платежам станом на 25.06.2008 року складає 1127,24 грн., а 29.10.2009 року було направлено вимогу № 54/1772 про дострокове погашення грошових зобов’язань в розмірі 23 729,92 грн.
Відповідно до розрахунку - заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача станом на 12 квітня 2010 року складає 20014 грн. 26 коп. Заборгованість по кредиту 9166 грн. 74 коп., по відсоткам 3377 грн. 94 коп., пеня за прострочення кредиту - 4722 грн. 57 коп. та 2747 грн. 01 коп. – пеня за прострочення виплати відсотків.
Оскільки відповідач ОСОБА_4 прострочив виплату кредиту та відсотків , тобто не дотримався умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій.
Суд першої інстанції, також правомірно застосував ст. 554 ЦК України, та стягнув заборгованість солідарно з боржника та поручителя.
Доводи апеляційної скарги про, те, що банк не повідомив боржника та поручителя за 30 днів до пред ?явлення вимоги про стягнення всієї суми кредиту, про наявність поточної заборгованості не приймаються до уваги тому , що зі змісту позовної заяви випливає, що позивачем були заявлені позовні вимоги лише про стягнення поточної заборгованості станом на 29 жовтня 2009 року. В подальшому позивач уточнив вимоги та просив стягнути поточну заборгованість станом на 12 квітня 2010 року.
Вимоги про дострокове стягнення всієї суми кредиту та відсотків позивачем не заявлялись.
Доводи апеляційної скарги про те, що права позивача порушені не були, не відповідають дійсності, так як суду не було надано будь-яких доказів на підтвердження погашення відповідачами заборгованості по кредиту.
Інші доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують. Правові підстави для відмови в задоволенні позову, про що просить представник відповідача, відсутні.
Суд повно і об’єктивно з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 07 липня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа №22-21306/10 Головуючий в 1 інстанції: Завгородня І.М.
Доповідач – Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі:
головуючого - Желепи О.В.
суддів - Панченка М.М., Кабанченко О.А.
при секретарі - Мившук В.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 07 липня 2010 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 07 липня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді